ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Справа № 904/1907/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Короткевича О.Є., Удовиченка О.С.розглянувши касаційну скаргуліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - Юдицького Олександра Вікторовичана постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 рокуу справі Господарського суду№ 904/1907/15 Дніпропетровської областіза заявоюфізичної особи-підприємця ОСОБА_4до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4про визнання банкрутом ліквідатор Юдицький О.В. в судовому засіданні взяли участь представники:

фізичної особи-підприємця ОСОБА_4: ліквідатор Юдицький О.В., арбітражний керуючий,ОСОБА_6:ОСОБА_7 (довіреність від 31.05.2016 року).ВСТАНОВИВ :

ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2015 року за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - боржника) порушено провадження у справі №904/1907/15 про банкрутство боржника з урахуванням особливостей, передбачених статтями 90 - 91 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 53 - 55).

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2015 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 14.04.2016 року, визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на шість місяців, який продовжувався ухвалами суду від 30.11.2015 року та від 17.12.2015 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Величка В.Ю. (том 1, а.с. 121 - 123, том 3, а.с. 46, 76 - 78, том 5, а.с. 33 - 34).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2015 року, постанову місцевого господарського суду від 14.04.2015 року скасовано в частині призначення ліквідатором фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 арбітражного керуючого Величка В.Ю., призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Юдицького О.В. (том 2, а.с. 45 - 46, 91 - 96).

Повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 16.04.2015 року (том 1, а.с. 124 - 126).

05.06.2015 року до місцевого господарського суду надійшла заява ОСОБА_6 про визнання грошових вимог до боржника на суму 811 738 грн., з яких 810 520 грн. заборгованості за договором позики від 01.08.2012 року, стягненої з боржника за рішенням суду від 18.11.2014 року у цивільній справі №201/10718/13-ц, та 1 218 грн. судових витрат за подання заяви з грошовими вимогами (вх. №830/15) (том грошових вимог ОСОБА_6 у справі №904/1907/15, а.с. 2 - 19).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2016 року (суддя Полєв Д.М.) грошові вимоги ОСОБА_6 до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на суму 810 520 грн. відхилено (том грошових вимог ОСОБА_6 у справі №904/1907/15, а.с. 25 - 26).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2016 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника з вимогами ПАТ "Банк "Форум" на суму 9 468, 26 грн. (перша черга) та ДПІ у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на суму 347 386, 50 грн. (третя черга) (том 5, а.с. 118 - 120).

Не погоджуючись з результатом розгляду його кредиторських вимог, ОСОБА_6 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 28.04.2016 року про відхилення його грошових вимог до боржника та ухвалу суду від 28.04.2016 року про затвердження реєстру вимог кредиторів боржника, прийняти нову ухвалу, якою внести зміни до реєстру вимог кредиторів, включивши до реєстру вимоги кредитора ОСОБА_6 на суму 810 520 грн. в порядку черговості згідно зі статтею 92 Закону про банкрутство, мотивуючи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неналежною оцінкою доказів, наданих ОСОБА_6 на підтвердження правової природи його кредиторських вимог як таких, що виникли на підставі судового рішення про стягнення з боржника заборгованості за договором позики, яке набрало законної сили.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 року відмовлено ОСОБА_6 у прийнятті апеляційної скарги в частині оскарження ухвали місцевого господарського суду від 28.04.2016 року про затвердження реєстру вимог кредиторів боржника; прийнято до розгляду апеляційну скаргу в частині оскарження ухвали місцевого господарського суду від 28.04.2016 року про відхилення грошових вимог (том 5, а.с. 156).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Кузнецова В.О., суддів: Науменка І.М., Вечірка І.О.) апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2016 року про відхилення грошових вимог у справі №904/1907/15 скасовано; визнано грошові вимоги ОСОБА_6 до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на суму 811 738 грн. із включенням їх до третьої черги задоволення вимог кредиторів; зобов'язано ліквідатора суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 арбітражного керуючого Юдицького О.В. внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів банкрута (том 5, а.с. 202 - 203).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ліквідатор банкрута Юдицький О.В. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 16.06.2016 року, а ухвалу суду першої інстанції від 28.04.2016 року залишити без змін, судові витрати за подання касаційної скарги покласти на ОСОБА_6, мотивуючи порушенням судом апеляційної інстанції положень статті 124 Конституції України, статті 319 Цивільного процесуального кодексу України, статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник доводить помилковість висновків апеляційного суду про визнання ОСОБА_6 кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 811 738 грн., обґрунтовуючи тим, що в ході апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду від 28.04.2016 року про відхилення вимог спірного кредитора, судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки обставинам скасування рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31.03.2016 року у справі №201/10718/14-ц рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18.11.2014 року про стягнення з боржника заборгованості за договором позики від 01.08.2012 року, вимоги щодо якої покладено в основу заяви ОСОБА_6 з кредиторськими вимогами до боржника. Відтак, на думку ліквідатора банкрута, рішення суду від 18.11.2014 року у цивільній справі №201/10718/14-ц, яке на момент перегляду апеляційним судом вимог спірного кредитора в засіданні від 16.06.2016 року було скасовано в апеляційному порядку, не може бути підставою для визнання заявлених ОСОБА_6 грошових вимог у дану справу про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши ліквідатора банкрута Юдицького О.В. та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 90 Закону про банкрутство визначено, що правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням банкрутом фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності. Підставою для визнання фізичної особи банкрутом є його нездатність задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та/або виконати обов'язок із сплати обов'язкових платежів.

Відповідно до частини 8 статті 91 Закону про банкрутство, офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, із зазначенням строку пред'явлення кредиторами вимог до банкрута, який не може перевищувати двох місяців.

Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Частинами 1, 2, статті 92 Закону про банкрутство передбачено, що господарський суд розглядає вимоги, заявлені кредиторами або боржником, у строки, передбачені частиною 8 статті 91 цього Закону. За наслідками розгляду зазначених вимог господарський суд виносить ухвалу про порядок і розмір задоволення вимог кредиторів. Вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості, зокрема, у третю чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає господарський суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником (ліквідатором боржника) чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними та достатніми доказами, оскільки відповідно до статті 23, 92 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ухвалою місцевого господарського суду від 31.03.2015 року порушено справу про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за особливостями провадження відповідно до статей 90 - 92 Закону про банкрутство; постановою місцевого господарського суду від 14.04.2015 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 14.04.2016 року, боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, повідомлення про що оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 16.04.2015 року; постановою апеляційного суду від 29.07.2015 року ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Юдицького О.В. (том 1, а.с. 53 - 55, 121 - 126, том 2, а.с. 45 - 46, 91 - 96, том 5, а.с. 33 - 34).

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що 05.06.2015 року до місцевого господарського суду звернувся ОСОБА_6 зі заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 811 738 грн., з яких 810 520 грн. заборгованості за договором позики від 01.08.2012 року, стягненої з боржника за рішенням суду від 18.11.2014 року у цивільній справі №201/10718/13-ц, яке набрало законної сили, та 1 218 грн. судових витрат за подання заяви з грошовими вимогами (том грошових вимог ОСОБА_6 у справі №904/1907/15, а.с. 2 - 19).

Суди встановили, що зазначені вимоги є спірними як такі, що в повному обсязі не визнаються ліквідатором Юдицьким О.В. у зв'язку з наявністю спору щодо дійсності договору позики від 01.08.2012 року, на підставі якого у боржника виникла заборгованість перед ОСОБА_6 (том 3, а.с. 14 - 18).

Розглянувши грошові вимоги ОСОБА_6 у засіданні від 28.04.2016 року, місцевий господарський суд відмовив у їх визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів боржника, взявши до уваги преюдиційні при розгляді даної справи про банкрутство обставини визнання недійсним договору позики від 01.08.2012 року, укладеного між ОСОБА_6, як позикодавцем, та боржником, як позичальником, відповідно до рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23.02.2016 року у справі №201/16751/15-ц (том грошових вимог ОСОБА_6 у справі №904/1907/15, а.с. 25 - 26).

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_6, не погодився з оцінкою місцевим господарським судом наданих ОСОБА_6 доказів на підтвердження його грошових вимог до боржника, скасував результат розгляду судом першої інстанції кредиторських вимог ОСОБА_6 відповідно до ухвали від 28.04.2016 року та прийняв нове рішення про визнання ОСОБА_6 кредитором фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на суму 811 738 грн. з віднесенням їх до третьої черги задоволення реєстру вимог кредиторів, взявши до уваги обставини набрання законної сили рішенням суду від 18.11.2014 року у цивільній справі №201/10718/13-ц про стягнення з боржника на користь спірного кредитора заборгованості за договором позики від 01.08.2012 року на суму 813 961, 32 грн. (том 5, а.с. 202 - 203).

При цьому, апеляційний суд зазначив про необґрунтованість відхилення судом першої інстанції грошових вимог ОСОБА_6 з огляду на чинність на момент їх розгляду у засіданні від 28.04.2016 року рішення суду від 23.02.2016 року у цивільній справі №201/16751/15-ц про визнання недійсним договору позики від 01.08.2012 року, на підставі якого у боржника виникла заборгованість перед спірним кредитором, оскільки кредиторські вимоги ОСОБА_6 підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили та є обов'язковим до виконання на всій території України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції за результатами розгляду спірних кредиторських вимог ОСОБА_6 та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Положеннями частини 1 статті 92 Закону про банкрутство на господарський суд покладено обов'язок щодо розгляду вимог, заявлених кредиторами або боржником, у справу про банкрутство фізичної особи, за наслідками якого господарський суд виносить ухвалу про порядок і розмір задоволення вимог кредиторів.

Отже, грошові вимоги кредиторів фізичної особи-боржника незалежно від того чи є заперечення щодо цих вимог у боржника (ліквідатора боржника) чи інших кредиторів, підлягають розгляду господарським судом у судовому засіданні на предмет їх обґрунтованості належними та достатніми доказами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, кредиторські вимоги до боржника на суму 811 738 грн., з яких 810 520 грн. основного боргу та 1 218 грн. судових витрат за подання заяви з грошовими вимогами, ОСОБА_6 обґрунтовує рішенням суду від 18.11.2014 року у цивільній справі №201/10718/13-ц про стягнення з боржника заборгованості за договором позики від 01.08.2012 року на суму 813 961, 32 грн., на виконання якого органом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження, в той час Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська від 18.11.2014року приймалось рішення у цивільній справі №201/10718/14-ц (том грошових вимог ОСОБА_6 у справі №904/1907/15, а.с. 14- 18).

Також, розглядаючи грошові вимоги ОСОБА_6 у судовому засіданні від 16.06.2016 року, суд апеляційної інстанції не надав оцінки наданим ліквідатором Юдицьким преюдиційним при розгляді даної справи про банкрутство обставинам, встановленим рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31.03.2016 року у справі №201/10718/14-ц, яким скасовано рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18.11.2014 року та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики від 01.08.2012 року (том 5, а.с. 185 - 187), а також не спростовано висновків суду першої інстанції про преюдиційність обставин недійсності договору позики від 01.08.2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, встановлених рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 23.02.2016 року у справі №201/16751/15-ц.

Відтак, висновки апеляційного суду зроблено з порушенням вимог статті 92 Закону про банкрутство та статей 34, 43, 101 ГПК України на предмет повноти оцінки доказів у справі.

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на зазначене та враховуючи межі перегляду справи касаційним судом, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 року та передання справи №904/1907/15 на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі суду.

При новому розгляді справи апеляційному суду належить дослідити оцінити усі подані кредитором та ліквідатором докази на предмет їх належності та достатності в обґрунтування грошових вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_4 та з огляду на встановлене дійти висновку про наявність (відсутність) правових підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 та скасування ухвали місцевого господарського суду від 28.04.2016 року про відхилення його грошових вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - Юдицького Олександра Вікторовича задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 року у справі №904/1907/15 скасувати.

Справу №904/1907/15 передати на новий апеляційний розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.Є. Короткевич

О.С. Удовиченко