ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Справа № 26/368 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач), Бакуліної С.В., Сибіги О.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.07.2016за скаргоюДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"на діїВідділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києвіу справі № 26/368 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Український графіт"доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"простягнення 904 096,90 грн,

за участю представників

від стягувача (позивача): не з'явились;

від боржника (відповідача): Масюк Л.М.;

від ДВС: Савчук К.П.;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 у справі № 26/368 (суддя - Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 (головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ільєнок Т.В., Гончаров С.А.), відмовлено в задоволенні скарги ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на дії Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.

Не погоджуючись із зазначеними ухвалою та постановою, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у справі № 26/368 та винести нове рішення у справі, яким скаргу ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на дії органу ДВС від 14.01.2016 № 484/10 задовольнити повністю та визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Бучка В.В. щодо винесення постанови від 23.12.2015 ВП № 40462803 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 90 580,99 грн, а також визнати недійсною постанову старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Бучка В.В. від 23.12.2015 ВП № 40462803 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 90 580,99 грн.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права, а саме: ст.ст. 25, 27, 28, 32 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка була чинною на момент відкриття виконавчого провадження), п. 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, приписів Інструкції про проведення виконавчих дій (яка була чинною до 17.04.2012), ст.ст. 4, 42, 82 Господарського процесуального кодексу Укураїни.

23.09.2016 Державною виконавчою службою до Вищого господарського суду України було подано заперечення на касаційну скаргу в якому старший державний виконавець відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві просив відмовити в задоволенні касаційної скарги ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на дії Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Головного територіального управління юстиції у м. Києві в повному обсязі.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку із звільненням ОСОБА_7, ОСОБА_8 з посади судді Вищого господарського суду України згідно з постановою Верховної ради України від 22.09.2016 справу № 26/368 передано для розгляду колегії суддів у складі: Поляк О.I. - головуючий, Бакуліна С.В., Сибіга О.М.

У призначене судове засідання з'явилися представники боржника та ДВС. Представник стягувача не скористався своїм процесуальним правом на участь в призначеному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників боржника та ДВС, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2003 у справі № 26/368 позов ВАТ "Український графіт" задоволено частково і стягнуто з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь ВАТ "Український графіт" 904 096,90 грн основного боргу, 1 601,89 грн державного мита та 111,19 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

21.11.2003 на виконання вказаного рішення був виданий наказ про стягнення з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь ВАТ "Український графіт" 904 096,90 грн основного боргу, 1 601,89 грн державного мита та 111,19 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

21.03.2005 постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження з виконання вказаного наказу Господарського суду міста Києва та визначено строк добровільного виконання до 25.03.2005.

18.10.2013 постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві приєднано виконавче провадження № 40462803 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 26/368, виданого 21.11.2003, до зведеного виконавчого провадження № 39832110, яке веде ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві.

23.12.2015 постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві стягнуто з боржника - ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" виконавчий збір у розмірі 90 580,99 грн.

Зазначена постанова ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві про стягнення виконавчого збору була направлена боржнику 08.01.2016 рекомендованим листом № 0103252104538 та вручена представнику за довіреністю 11.01.2016, що підтверджується роздруківкою з сайту УДППЗ "Укрпошта" http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/Default.aspx.

24.12.2015 ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надіслало ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві лист № 18808/10, в якому повідомило, що 04.11.2015 ПАТ "Український графіт" та ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" укладено мирову угоду № 54-004-08-15-00349 щодо погашення заборгованості за наказом Господарського суду міста Києва від 21.11.2003 № 26/368, а 11.11.2015 зазначену мирову угоду подано на затвердження Господарському суду міста Києва.

18.01.2016 ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було подано до Господарського суду міста Києва скаргу на дії ДВС в якій боржник просив визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Бучка В.В. щодо винесення постанови від 23.12.2015 ВП № 40462803 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 90 580,99 грн, а також визнати недійсною постанову старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Бучка В.В. від 23.12.2015 ВП № 40462803 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 90 580,99 грн.

Скарга була обгрунтована тим, що відповідно до ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, в редакції Закону України від 04.11.2010 № 2677-VI, у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання, зокрема затвердження мирової угоди, державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. При цьому, виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконав, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Однак, на момент подання заяви про затвердження мирової угоди державним виконавцем у примусовому порядку не було здійснено жодної виконавчої дії та не було стягнуто будь-якої суми з боржника.

Відмовляючи в задоволенні скарги на дії ДВС, місцевий господарський суд виходив з того, що оскаржувана постанова є законною, оскільки рішення суду в строк, встановлений для добровільного виконання, боржником виконано не було та залишається невиконаним більш ніж протягом 10 років з дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, відповідно до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка була чинною на момент винесення оскаржуваної постанови виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" безпідставно посилається на попередню редакцію вказаної статті, оскільки в разі конкуренції норм одного закону слід застосовувати більш пізню його редакцію. Господарський суд апеляційної інстанції залишив ухвалу місцевого господарського суду без змін з цих же підстав.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасними, з огляду на наступне.

У рішенні від 5 квітня 2001 року N 3-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що "Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи".

У рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України роз'яснив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. А положення частини першої ст. 58 Конституції України (про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи) треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Закон України від 12.02.2015 № 191-VII, яким було внесено зміни до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" та встановлено, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом, набрав чинності 05.04.2015. При цьому, в самому Законі України "Про виконавче провадження" не вказано про надання йому зворотної сили в часі, а відтак положення ч. 1 ст. 28 вказаного Закону застосовується лише до виконавчих проваджень, відкриття яких відбулося після 05.04.2015.

Отже, стягнення виконавчого збору (у розмірі відсотків від фактично стягнутої (сплаченої) суми) у виконавчих провадженнях, у яких примусове виконання рішення розпочалося до зазначеної дати, повинно здійснюватися відповідно до вимог законодавства, яке було чинне на момент початку виконання рішення у примусовому порядку, у тому числі і в тих випадках, коли таке провадження триватиме після внесення змін щодо порядку стягнення виконавчого збору, оскільки Закон України "Про виконавче провадження", як в чинній редакції, так і в попередній передбачає, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю.

Крім того, відповідно до Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України N 74/5 від 15.12.1999 (яка діяла до 17.04.2012) постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано. Аналогічні положення закріплені у п. 3.7.1 чинної Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Таким чином, з урахуванням викладеного, господарським судам попередніх інстанцій слід було встановили коли закінчився строк, наданий для добровільного виконання рішення суду, коли розпочалося примусове виконання рішення, коли і яким чином відбулося виконання рішення боржником (в добровільному порядку чи внаслідок виконавчих дій державного виконавця).

З'ясування вказаних обставин має суттєве значення для правильного розгляду скарги, оскільки впливає на правильність застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка була чинною на момент відкриття виконавчого провадження.

Отже, вищенаведене вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема коли і яким чином відбулося виконання боржником рішення у справі, що виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч. 2 ст.1117 ГПК України) та є підставою для скасування оскаржуваних ухвали та постанови і передачі справи на новий розгляд до місцевого господарського суду у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п. 3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що касаційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" підлягає частковому задоволенню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 та ухвала Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 у справі № 26/368 - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у справі № 26/368 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у справі № 26/368 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 у справі № 26/368 скасувати. Скаргу на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

О.М. Сибіга