ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2015 року Справа № 922/211/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Дроботової Т.Б.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: ОСОБА_4 - паспорт,
касаційну скаргуХарківської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.06.15у справі№922/211/15 Господарського суду Харківської областіза позовомХарківської міської радидоПриватного підприємця ОСОБА_4проповернення майна та відшкодування доходівХарківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання повернути територіальній громаді міста Харкова в особі позивача безпідставно набуте майно - земельну ділянку, площею 0,1184 га, на АДРЕСА_1, та стягнення 592649,61 грн. доходів, отриманих відповідачем від такого майна. Позивач вказував на те, що відповідач використовує спірну земельну ділянку без достатніх правових підстав, оскільки він не оформляв правовстановлюючих документів на неї, і це, на думку позивача, є підставою для повернення такої земельної ділянки та стягнення з відповідача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна. Позов обґрунтований приписами статей 16, 1212-1215 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.03.15 (суддя Ємельянова О.О.) в позові відмовлено. Місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач є власником нерухомості, розташованої на спірній земельній ділянці, і зобов'язання відповідача повернути таку земельну ділянку призведуть до порушення його прав як власника майна; що останнім вживалися заходи щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. Суд установив, що спірна земельна ділянка не є безпідставно набутим майном у розумінні приписів статей 1212-1215 Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави для її повернення та стягнення доходів від безпідставно набутого майна.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.15 (судді: Черленяк М.І., Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
Харківська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі в частині відмови у позові про стягнення доходів від безпідставно набутого майна, а справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 377, 1212-1215 Цивільного кодексу України, статей 19, 120, 125, 206 Земельного кодексу України, статті 34 Господарського процесуального кодексу України. Він наголошує на тому, що відповідач використовує спірну земельну ділянку безпідставно, оскільки речові права на неї за відповідачем не реєструвалися; що він не вносив плати за її використання. Рада вказує на те, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна. При цьому, на думку скаржника, спірна сума доходу від безпідставно набутого майна є обґрунтованою і документально доведеною.
Від відповідача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові акти у справі - без змін.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів законодавства відзначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що Приватний підприємець ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу №6886 від 28.12.05, набула у власність нежитлову будівлю, літ "А", загальною площею 524,7 кв.м, на АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.08.14 №25718462. Господарські суди також установили, що відповідач у зв'язку із переходом права власності на нерухомість набув і право на земельну ділянку під такою нерухомістю на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Харківської міської ради заявлені до Приватного підприємця ОСОБА_4 про повернення територіальній громаді міста Харкова в особі позивача безпідставно набутого майна - земельної ділянки, площею 0,1184 га, на АДРЕСА_1, та стягнення 592649,61 грн. доходів, отриманих відповідачем від такого майна. Ухвалюючи судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість цих вимог. Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (стаття 1213 цього ж Кодексу). Згідно з приписами статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Порядок набуття прав на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду унормований статтею 120 Земельного кодексу України. За приписами наведеної норми (в редакції, що діяла на час придбання спірного майна) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. Разом з цим, відповідно до приписів статі 377 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на час придбання спірного майна) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. В процесі розгляду спору суди установили, що відповідач у 2005 році набув право власності на нерухоме майно (нежитлову будівлю, загальною площею 524,7 кв.м), розташоване на спірній земельній ділянці; що відповідач, у відповідності до вимог земельного законодавства, набув і право на земельну ділянку під такою нерухомістю на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Таким чином, як установили суди, спірна земельна ділянка не є безпідставно набутим майном у розумінні приписів статті 1212 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки земельна ділянка, яка є предметом спору, не є такою, що набута безпідставно, то господарські суди дійшли вірного висновку про необґрунтованість позову також і в частині стягнення з відповідача доходів, отриманих від такого майна. Водночас колегія суддів зазначає, що згідно з приписами статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. За приписами статті 156 цього Кодексу власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Отже, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 №284. Отже, виходячи з встановлених господарськими судами обставин справи та вимог вказаних норм, господарські суди правомірно відмовили у задоволенні позову з підстав заявлених позивачем. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними та спростовуються викладеним. Отже, колегія суддів визнає, що господарськими судами правильно застосовані норми матеріального і процесуального права до встановлених обставин справи, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.15 у справі №922/211/15 залишити без змін.
Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Т.Дроботова