ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2015 року Справа № 908/4796/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Дроботової Т.Б.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: прокуратури: Попенко О.С. - ст. прокурор ГПУ, посв. №029012, позивача, відповідача-1: не з'явились, повідомлені належно, відповідача-2: Колос Ю.В. - дов. від 18.05.15, Качмар О.Й. - дов. від 14.07.15,

касаційні скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник-2007" та Головного управління Держземагенства у Запорізькій областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 26.05.15у справі№908/4796/14 Господарського суду Запорізької областіза позовомЗаступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу Запорізької обласної державної адміністраціїдо1. Головного управління Держземагенства у Запорізькій області 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник - 2007"провизнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земліРозпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 12.08.15 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.

У судовому засіданні 20.08.15 оголошувалася перерва до 27.08.15.

Заступник прокурора Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом (з урахуванням змін) в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник-2007" про: 1) визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 30.01.14 №ЗП/2320985800:02:042/00000166 "Про затвердження документації із землеустрою і передачі в оренду земельних ділянок"; та 2) визнання недійсним договору оренди землі від 31.01.14, укладеного між відповідачами. Прокурор посилався на те, що спірний наказ прийнято з порушенням вимог закону (статей 20, 122 Земельного кодексу України) та з перевищенням компетенції відповідача-1 щодо розпорядження землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. На думку прокурора, передаючи в оренду землі промисловості, відповідач-1 вийшов за межі повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, позаяк розпорядження землями цієї категорії здійснюють обласні державні адміністрації. Оскільки, як вважав прокурор, вказаний наказ є незаконним, то і договір оренди землі, укладений на підставі цього наказу, підлягає визнанню недійсним. Позов обґрунтований приписами статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 20, 122 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.01.15 (суддя Мірошниченко М.В.) у задоволенні позову відмовлено. Місцевий господарський суд виходив з того, що органи держземагентства уповноважені розпоряджатись землями сільськогосподарського призначення для всіх потреб, а тому, як установив суд, відповідач-1 правомірно передав в оренду відповідачу-2 спірні земельні ділянки. Суд установив, що спірний наказ прийнятий територіальним органом держземагентства в межах наданих йому законом повноважень та з дотриманням вимог земельного законодавства, і він не порушує прав позивача.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.05.15 (судді: Сіверін В.І. Терещенко О.І., Ільїн О.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано, позов задоволено. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач-1 передав в оренду спірні земельні ділянки, які належать до категорії земель промисловості, а отже, вийшов за межі повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, за приписами якої розпорядження землями цієї категорії належить до компетенції обласних державних адміністрацій.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник-2007" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з урахуванням письмових пояснень), в якій просить скасувати постанову у справі, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 20 23 122 Земельного кодексу України, статей 1 2 21 32 36 43 Господарського процесуального кодексу України. Він не погоджується з висновком суду про незаконність спірного наказу відповідача-1 та оспорюваного договору. Скаржник зазначає, що відповідач-1 з 01.01.13 наділений повноваженнями щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності шляхом передачі їх у власність чи у користування для всіх потреб. Товариство вважає, що земельне законодавство не встановлює обмежень щодо здійснення відповідачем-1 розпорядження землями сільськогосподарського призначення; що статтею 23 Земельного кодексу України передбачено надання земель сільськогосподарського призначення не лише для потреб сільського господарства, але й для інших, зокрема, промислових потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва. Скаржник наголошує на тому, що Головне управління Держземагенства у Запорізькій області передало в користування відповідачеві-2 землі сільськогосподарського призначення, а не землі промисловості. На думку скаржника, права та охоронювані законом інтереси Запорізької обласної державної адміністрації не порушені.

Водночас, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося і Головне управління Держземагенства у Запорізькій області. Вказана скарга була прийнята судом касаційної інстанції до спільного розгляду разом з касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник-2007. У поданій касаційній скарзі Головне управління Держземагенства у Запорізькій області не погоджується з постановою у справі та просить залишити в силі рішення місцевого господарського суду. Скаржник, в обґрунтування доводів касаційної скарги, посилається на порушення апеляційним господарським судом приписів статей 12, 20, 122, 123 Земельного кодексу України, статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що приймаючи оспорюваний наказ він діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений законом; що за приписами земельного законодавства відповідач-1 з 01.01.13 має право розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення державної власності шляхом передачі їх у власність чи у користування для всіх потреб.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Будівельник-2007", в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову у справі. Водночас позивач просив розглянути справу за відсутності його представників.

Від прокуратури відзивів на касаційні скарги судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів законодавства відзначає наступне.

Господарським судом першої інстанції установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що 28.01.10 Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельник-2007" були видані спеціальні дозволи на користування надрами №5124, №5125 на видобування руди марганцю у Велико-Токмацькому родовищі. Строк дії дозволів - 20 років. Місцевим господарським судом також установлено, що розпорядженням Голови Запорізької обласної державної адміністрації №674 від 28.12.12 Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельник-2007" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, орієнтовною загальною площею 270 га, з них: 190 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, 80 га за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення на території Степногірської селищної ради та П'ятихатської сільської ради Василівського району за межами населених пунктів для видобутку та переробки марганцевих руд Велико-Токмацького родовища зі зміною цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення і переведенням їх до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. З 01.01.13 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-VI від 06.09.12, яким, окрім іншого, було викладено статтю 122 Цивільного кодексу України у іншій редакції. Отже, на підставі зазначених змін (з 01.01.13) розпорядником спірних земельних ділянок стало Головне управління Держземагентства у Запорізькій області (відповідач-1). Згідно з вимогами законодавства Головне управління Держземагентства у Запорізькій області наказом від 30.01.14 №ЗП/2320985800:02:042/00000166 затвердило проект землеустрою з відведення ТОВ "Будівельник-2007" земельних ділянок в оренду для видобутку та переробки марганцевих руд Велико-Токмацького родовища на території П'ятихатської сільської ради Василівського району. Згідно з пунктом 2 цього наказу надано в оренду ТОВ "Будівельник-2007" земельні ділянки, загальною площею 92,2282 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами (11.01) на строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 28.01.10 №5124, розташовані за межами населених пунктів на території П'ятихатської сільської ради Василівського району за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (вид угідь - пасовища), в т.ч.: земельну ділянку, площею 86,8830 га (кадастровий №2320985800:01:042:0003); земельну ділянку, площею 2,7530 га (кадастровий №2320985800:01:024:0004); земельну ділянку, площею 2,5922 га (кадастровий №2320985800:02:040:0051). Господарський суд першої інстанції установив, що 31.01.14 між Головним управлінням Держземагентства у Запорізькій області - орендодавцем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельник-2007" - орендарем був укладений договір оренди землі. За умовами цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами, які знаходяться на території П'ятихатської сільської ради Василівського району Запорізької області за межами населеного пункту. Пунктом 2 договору сторони передбачили, що в оренду передаються земельні ділянки, площею 86,8830 га (кадастровий №2320985800:01:042:0003), площею 2,7530 га (кадастровий №2320985800:01:024:0004), площею 2,5922 га (кадастровий №2320985800:02:040:0051) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (вид угідь - пасовища (площа 92,2282 га). Строк дії договору встановлений до 28.01.30 (пункт 8 договору). Наказом Головного управління Держземагентства у Запорізькій області №ЗП/2320985800:02:042/00000166 змінено цільове призначення земельних ділянок з земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. В процесі розгляду спору місцевий господарський суд установив, що передані в оренду відповідачеві-2 спірні земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення державної власності; що оспорюваний наказ прийнятий уповноваженим органом - Головним управлінням Держземагентства у Запорізькій області в межах наданих йому законом повноважень та у відповідності до вимог земельного законодавства. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Заступника прокурора Запорізької області заявлена в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник-2007" про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 30.01.14 №ЗП/2320985800:02:042/00000166 "Про затвердження документації із землеустрою і передачі в оренду земельних ділянок" та визнання недійсним договору оренди землі від 31.01.14, укладеного між відповідачами. Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції визнав позовні вимоги необґрунтованими та відмовив у їх задоволенні. Переглядаючи в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Проте, висновки апеляційного господарського суду визнаються помилковими з огляду на таке. Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Відповідно до приписів статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття спірного наказу і укладання договору оренди) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. За приписами частин 1,2 статті 20 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Як вже зазначалося, з 01.01.13 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-VI від 06.09.12, яким, зокрема, було викладено статтю 122 Цивільного кодексу України у іншій редакції. Згідно з приписами частин 4, 5 статті 122 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Відповідно до приписів статі 123 названого Кодексу (у відповідній редакції) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу і об'єднання). Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Разом з тим, за приписами статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Як вже зазначалося, у відповідності до вимог статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Відповідно до пункту 1 Положення "Про Державне агентство земельних ресурсів України", затвердженого указом Президента України від 08.04.11 №445/2011 Державне агентство земельних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності. Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб (підпункт 61 пункту 4 цього Положення). Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи (пункт 7 Положення). Згідно з Положенням "Про Головне управління Держземагентства в області", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.12 №258, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.12 (яке було чинним на час прийняття спірного наказу і укладання договору) Головне управління Держземагентства в області є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області. Зазначений припис кореспондується зі статтю 122 Земельного кодексу України. В процесі розгляду спору місцевим господарським судом було установлено та підтверджено матеріалами справи, що на момент прийняття оспорюваного наказу правом розпорядження спірними земельними ділянками (передача в оренду земель сільськогосподарського призначення державної власності; та зміна цільового призначення земельних ділянок) було наділено Головне управління Держземагентства у Запорізькій області - відповідач-1. Господарський суд першої інстанції установив і те, що, передаючи в оренду спірні земельні ділянки, відповідач-1 розпорядився саме землями сільськогосподарського призначення державної власності, що, в силу приписів наведеного земельного законодавства, відноситься до його компетенції та повноважень; що оскаржуваний наказ прийнятий з дотриманням вимог зазначеного законодавства. За приписами статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Тобто підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства і визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, чого, як вже зазначалося, місцевий господарський суд в процесі розгляду спору не встановив, а відтак відмовив у визнанні незаконним спірного наказу відповідача-1. Як вже зазначалося, прокурор також просив визнати недійсним договір оренди землі від 31.01.14, обґрунтовуючи це тим, що договір укладений на підстав наказу, котрий не відповідає положенням земельного законодавства. Враховуючи те, що спірний наказ (як установив господарський суд першої інстанції) був прийнятий відповідно до норм чинного на момент його прийняття законодавства, суд правомірно зазначив про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним. Апеляційний господарський суд, викладеного та установленого судом першої інстанції не спростував, а відтак дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. Враховуючи зазначене та те, що місцевий господарський суд не встановив порушень вимог закону при прийнятті оспорюваного наказу та укладанні договору оренди, відмова суду першої інстанції в позові визнається обґрунтованою. Згідно зі статтею 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов. Таким чином, зважаючи на викладене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, судова колегія вважає правомірним висновок Господарського суду Запорізької області про відсутність підстав для задоволення позову. Відтак, доводи, викладені в касаційних скаргах, знайшли своє підтвердження.

За таких обставин, постанова Харківського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Запорізької області - залишенню в силі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.05.15 у справі №908/4796/14 скасувати. Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.01.15 залишити в силі.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник-2007" задовольнити.

Касаційну скаргу Головного управління Держземагенства у Запорізькій області задовольнити.

Головуючий, суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Дроботова