ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року Справа № 926/1908-б/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі),суддів:Коваленка В.М., Полякова Б.М.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Боянівка"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 року (в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "Торговий дім "Боянівка")та ухвалуГосподарського суду Чернівецької області від 02.03.2016 рокуу справі№ 926/1908-б/14за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Боянівка"доТовариства з додатковою відповідальністю "Інтер-А"пробанкрутство,

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.01.2015р. порушено провадження у справі № 926/1908-б/14 про банкрутство товариства з додатковою відповідальністю "Інтер-А" (далі по тексту - боржник) у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI, далі Закон про банкрутство).

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02 березня 2016 року у справі № 926/1908-б/14 (суддя Бутирський А.А.) затверджено реєстр вимог кредиторів, зокрема, визнано вимоги ТОВ "Торговий дім "Боянівка" (далі по тексту кредитор) в розмірі 5 212 043,88 грн., що включені до четвертої черги, 6 090,00 грн., як такі, що віднесені до першої черги та 29 638, 46 грн. із включенням у шосту чергу. Вимоги кредитора по пені в сумі 2 816 994 грн. судом відхилені. Відхиляючи зазначені вимоги, суд виходив з того, що пеня нарахована з порушенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 258 Цивільного кодексу України.

Постановою від 30 травня 2016 року Львівський апеляційний господарський суд у справі № 926/1908-б/14 (судді: Мирутенко О.Л. - головуючий, Бойко С.М., Бонк Т.Б.) ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 02 березня 2016 року, в тому числі щодо кредиторських вимог ТОВ "Торговий дім "Боянівка" залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі процесуальними документами, скаржник товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Боянівка" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30 травня 2016 року та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 02 березня 2016 року в частині відхилення нарахованої пені в сумі 2 636 657,37 грн. у справі № 926/1908-б/14, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 258, 259 Цивільного кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Кредитором ПАТ "Укрсоцбанк" подано клопотання з проханням відкласти розгляд справи до прийняття та розгляду касаційної скарги останнього.

Вищий господарський суд відхиляє зазначене клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги з наступних підстав.

Обставиною, яка зумовлює відкладення розгляду справи є неможливість вирішення справи в даному судовому засіданні з врахуванням підстав, наведених в ст. 77 ГПК України. Зазначені підстави оцінюються судом з метою реалізації передбаченого процесуальним законом права на відкладення справи. З врахуванням приписів ст. 77 ГПК України, вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України щодо повноважень касаційної інстанції та меж перегляду справи в касаційній інстанції та визначених ст. 22 ГПК України прав сторони на подання пояснень та заперечень по суті касаційних скарг, суд не вбачає у наведених заявником обставин об'єктивної перешкоди для касаційного перегляду судового рішення у справі.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до правил частини 1 статті 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТДВ "Інтер-А" офіційно оприлюднено на веб-сайті Вищого господарського суду України 12.01.2015.

В межах тридцятиденного терміну, ТОВ "Торговий дім "Боянівка звернулося з додатковими грошовими вимогами до боржника на загальну суму 7 634 560,34 грн.

Заявлені кредитором грошові вимоги в сумі 398 695,76 грн. ґрунтуються на рішенні Господарського суду Чернівецької області від 03.09.2014 року у справі № 926/1023/14, що набрало законної сили.

Право вимоги в сумі 1 570 835 грн. кредитор (цесіонарій) пов'язує з укладенням договору цесії № 2/2 від 12.09.2013 року з ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" (цедент), за яким цесіонарій набув права вимоги та став кредитором за договором № БИ 0021425 від 03.01.2015 року та накладними на поставку товару. Крім того, кредитор скористався своїм правом та нарахував пеню в розмірі 209 975,09 грн.

Кредиторські вимоги в сумі 2 818 397,12 грн. ТОВ "Торговий дім "Боянівка" обґрунтовує наявністю поручительських зобов'язань боржника перед останнім. Так, 27.06.2013р. між гр. ОСОБА_6 та ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" укладено договір про порядок задоволення зворотної вимоги щодо відшкодування витрат (регресу) (далі по тексту основний договір), згідно якого гр. ОСОБА_6 виконав грошові зобов'язання ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" перед ПАТ "Укргазбанк" на суму 23 000 000,00 грн. та отримав право вимагати від ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" вказану суму. В подальшому на підставі договору від 01.07.2013р. № 01/07/13 про заміну кредитора у зобов'язанні (цесії) гр. ОСОБА_6 передав право вимоги до ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" новому кредитору ТОВ "Торговий дім "Боянівка".

На виконання основного договору, 27.06.2013 р. між боржником, ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД", та гр. ОСОБА_6 укладено договір поруки, відповідно до якого боржник поручився перед гр. ОСОБА_6 за виконання ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" зобов'язання за основним договором. Однак, 01.07.2013р. між сторонами укладено договір про заміну сторони у договорі поруки від 27.06.2013, відповідно до якого право вимагати від поручителя (боржника у справі) виконання зобов'язання за основним договором перейшло до кредитора ТОВ "Торговий дім "Боянівка".

Судами встановлено, що зазначені договори є чинними, в судовому порядку не оскаржувались.

Разом з тим, судами встановлено, що оскільки ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" свої зобов'язання не виконало у повному обсязі, кредитор ТОВ "Торговий дім "Боянівка" звернувся з кредиторськими вимогами в сумі 2 818 397,12 грн. до поручителя ТДВ "Інтер-А", який відповідає за вказаним зобов'язанням солідарно. Крім того, кредитором заявлена вимога про стягнення пені у розмірі 2 636 657,37 грн.

Визнаючи вимоги кредитора ТОВ "Торговий дім "Боянівка" на загальну суму 4 817 566,34 грн., з яких 4 787 927,88 грн. основного боргу та 29 638 грн. пені, суди попередніх інстанцій погодилися з обґрунтуванням та достовірністю заявлених вимог. Що стосується нарахування пені в сумі 2 636 657,12 грн., які судами були відхилені, останні виходили із порушення ч. 6. ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 258 Цивільного кодексу України.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанції, з огляду на наступне.

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. До того ж обов'язок щодо подання документів на підтвердження своїх вимог в силу норм ст. 23 Закону про банкрутство покладено на кредитора.

Так, визнаючи вимоги в сумі 1 570 835,00 грн. та 2 818 397,12 грн., які кредитор набув на підставі договорів цесії № 2/2 від 12.09.2013 року та № 01/07/13 від 01.07.2013р., суди в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не звернули увагу на відсутність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують перехід права вимоги цедента до цесіонарія. Враховуючи те, обидва договори цесії № 2/2 від 12.09.2013 року та № 01/07/13 від 01.07.2013р. є платними, матеріали справи, окрім актів звірки розрахунків, не містять первинних документів сплати цесіонарієм компенсації, що підтверджує факт виконання договорів.

Щодо відхилення нарахованої ТОВ "Торговий дім "Боянівка" пені за невиконання (неналежне виконання) договору регресу в сумі 2 636 657,37 грн. колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначалося вище, до ТОВ "Торговий дім "Боянівка" за договором від 27.06.2013р. перейшло право вимоги до боржника у даній справі як поручителя за неналежне виконання ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" основного договору.

Частиною 2 ст. 554 Цивільного кодексу України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи право сторін договору на застосування ст. 259 Цивільного кодексу України, сторони пунктом 3.3 договору про порядок задоволення зворотної вимоги щодо відшкодування витрат (регресу) від 27.06.2013р за домовленістю збільшили тривалість позовної давності до 3 років.

Однак суди попередніх інстанцій зазначену обставину проігнорували.

Таким чином, суди припустились порушення норм процесуального права, що призвело до неповного з'ясування обставин справи, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблені такі, що відповідають нормам чинного законодавства, висновки щодо зобов'язань сторін.

У силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України) суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені порушення та прийняти рішення по суті заявлених вимог.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа щодо розгляду грошових вимог кредитора ТОВ "Торговий дім "Боянівка" - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суду необхідно врахувати викладене, у т.ч. дослідити первинні документи на підтвердження факту переходу вимог за договорами цесіїї до нового кредитора та наявності підстав для нарахування пені за умовами договору, повно і всебічно дослідивши всі обставини справи, розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Боянівка" задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30 травня 2016 року та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 02 березня 2016 року в частині розгляду кредиторських вимог ТОВ "Торговий дім "Боянівка" у справі № 926/1908-б/14 скасувати.

3. Справу № 926/1908-б/14 в частині розгляду грошових вимог ТОВ "Торговий дім "Боянівка" до боржника передати на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді В.М. Коваленко

Б.М. Поляков