ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року Справа № 922/869/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.,- головуючого (доповідач), Кравчука Г.А., Полянського А.Г.розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.08.2015у справі№ 922/869/15 Господарського суду Харківської області за позовомПрокурора Жовтневого району міста Харкова в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції у Харківській області 2. Харківської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Алмаз"за участюПрокурора Харківської області простягнення збитків в сумі 506653,20 грн.за участю представників сторін:

прокуратури: Безкоровайний Б.О. (прокурор ГПУ),

позивача 1: не з'явився,

позивача 2: не з'явився,

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Жовтневого району міста Харкова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області та Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ "ВК "Алмаз" на користь держави збитки, заподіяні внаслідок засмічення земельної ділянки в розмірі 506653,20 грн., судові витрати просив покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.07.2015 у справі №922/869/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.08.2015, в задоволенні позовних вимог відмовлено з огляду на необгрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи касаційну скаргу неправильним застосуванням судами норм матеріального (ст.ст. 1, 32, 33 Закону України "Про відходи", ст.ст. 55, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища") та процесуального (ст.ст. 4, 4-7, 32, 33, 42, 43 ГПК України) права, а також неповним з'ясуванням судами обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, як зазначається скаржником:

- всупереч ст.ст. 4, 4-7, 43 ГПК України судами безпідставно не застосовано до спірних правовідносин п.5.3 Методики, відповідно до якого К-нв - коефіцієнт небезпеки відходів визначається додатком №5 до Методики;

- станом на момент виявлення факту засмічення та визначення класу небезпеки (18.04.2014) норми ДСанПІН 2.2.7.029-99 "Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення класу їх небезпеки для здоров'я населення" діяли; проте, під час визначення класу небезпеки відходів спеціалісти Держекоінспекції не керувалися ДСанПіН 2.2.7.029-99 "Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення класу їх небезпеки для здоров'я населення";

- встановлений екологічною перевіркою факт засмічення відповідачем земельної ділянки є достатнім для відшкодування шкоди незалежно від того, призвело це чи може призвести до забруднення навколишнього природного середовища;

- в порушення вимог ст. 1166 ЦК України та ст. 43 ГПК України судами не спростовано наявні у справі докази, зокрема, акт перевірки, акт обстеження земельної ділянки, постанова про адміністративне правопорушення, розрахунок шкоди;

- судом в порушення ст. 43 ГПК України не взято до уваги, що акт перевірки №580/01-03/06-09, в якому зафіксовано засмічення земельної ділянки без твердого покриття, підписаний директором ТОВ "ВК "Алмаз" без зауважень, а протиправність дій державних інспекторів при проведенні перевірки та складанні актів не встановлено в порядку адміністративного судочинства, про що свідчить постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 у справі №820/2065/15а.

У письмових поясненнях до касаційної скарги Державна екологічна інспекція у Харківській області просить касаційну скаргу прокуратури Харківської області задовольнити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки Головним спеціалістом відділу екологічного контролю земельних ресурсів - державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області складено акт перевірки дотримання ТОВ "ВК "Алмаз" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №570/01-04/06-09, яким встановлено наступне:

- земельна ділянка загальною площею 0,4828 га використовується ТОВ "ВК "Алмаз" та розташована за адресою: м. Харків, пр. Ілліча, 118-Б, документи, що посвідчують право користування зазначеною земельною ділянкою під час перевірки не надано, чим порушено ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища";

- при обстеженні виробничих приміщень було виявлено, що ТОВ "ВК "Алмаз" в ході своєї діяльності використовує штампований прес - 4 од. (під час перевірки не працювали), токарний станок, гільйотина, вигинальний станок - 2 од., угловисічний станок, пробивний станок. Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відсутній, чим порушено ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря";

- при обстеженні території підприємства було виявлено засмічення земельної ділянки, а саме розміщення відходів металобрухту (площею 16,2 м2, висотою 1,3 м), відходів пластику, плітки та будівельні відходи (площею 87,0 м2 висотою 0,9 м), будівельних відходів (площею 11,0 м2, висотою 0,8 м) та відходів скла, відпрацьованих шин, твердих побутових відходів (площею 15,0 м2, висотою 1,0 м) на земельній ділянці без твердого покриття, чим порушено ст. 17 Закону України "Про відходи", ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 35 Закону України "Про охорону земель";

- статична звітність про відходи за формою 1 - відходи не здається, чим порушено ст. 17 Закону України "Про відходи";

- паспортизація та інвентаризація відходів відсутня, чим порушено ст.ст. 24, 26 Закону України "Про відходи";

- облік відходів та пакувальних матеріалів за формою 1-ВТ не ведеться, чим порушено ст. 17 Закону України "Про відходи";

- в ході діяльності ТОВ "ВК "Алмаз" утворюються відходи, у зв'язку з відсутністю паспортизації та інвентаризації відходів, визначити склад відходів, а також питомий показник утворення відходів не є можливим. Дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами (або декларація про утворення відходів) відсутній, чим порушено ст. ст. 17, 32, 33 Закону України "Про відходи".

На підставі акта перевірки, Державна екологічна інспекція у Харківській області на адресу ТОВ "ВК "Алмаз" направила претензії, в яких пропонувала товариству відшкодувати шкоду заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства: №169 від 26.09.2014 на суму 24022,35 грн.; №170 від 26.09.2014 на суму 43677,0 грн.; №171 від 26.09.2014 на суму 379 989,90 грн.; №172 від 26.09.2014 на суму 58 963,95 грн. Всього на загальну суму 506 653,20 грн..

ТОВ "ВК "Алмаз" вказану суму збитків в добровільному порядку не сплатило, що стало причиною звернення прокурора Жовтневого району міста Харкова до суду з даним позовом.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, забезпечувати захист земель, у тому числі, від засмічення.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про відходи" будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення, є відходами.

Вимоги щодо зберігання та видалення відходів встановлені ст. 33 Закону України "Про відходи". Так, згідно з приписами ч. 4 ст. 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 33 Закону України "Про відходи" забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 46 Закону України "Про охорону земель" на підприємства, установи, організації, а також громадян, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, покладено обов'язок забезпечувати своєчасне вивезення відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Заборону ведення будь-якої господарської діяльності, пов'язаної з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів закріплено нормами ст. 32 Закону України "Про відходи".

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях.

Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України (ст. 43 Закону України "Про відходи").

Згідно з ст. 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

У відповідності до приписів ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Як вже зазначалось вище, підставою для звернення прокурора з позовом стало вчинення ТОВ "ВК "Алмаз" правопорушення (засмічення землі), зафіксованого в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 570/01-04/06-09.

За наслідками проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією у Харківській області щодо посадової особи ТОВ "ВК "Алмаз" (генерального директора) складено протокол про адміністративне правопорушення №001623 від 19.06.2014 та винесено постанову (№06-23-349 від 19.06.2014), якою на винну особу - генерального директора, накладено адміністративне стягнення за порушення природоохоронного законодавства в розмірі 850,00 грн.

Крім того, Держекоінспекцією згідно із Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (наказ Мінприроди України від 27.10.1997 за №171, зареєстрований в Мінюсті України 05.05.1998 за №285/2725) було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок засмічення земель, згідно якого розмір шкоди склав 506 653,20 грн..

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності. Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Відповідно до пункту 3 Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Пунктом "а" ч. 1 ст. 42 Закону України "Про відходи" встановлено, що особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть зокрема цивільну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення. Основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена.

Згідно п. 5.3. Методики відходи, що спричинили засмічення земельної ділянки, класифікуються за 4 класами небезпеки згідно з ДСанПіН 2.2.7.029-99 "Державні санітарні правила і норми. Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення класу їх небезпеки для здоров'я населення", затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999 за №29, чинними нормативними документами у сфері поводження з відходами (додаток 5).

Судом встановлено, що згідно довідки Управління Держземагенства у м. Харкові № 4012/08 від 27.08.2014 про нормативну грошову оцінку землі, категорія засміченої земельної ділянки не визначена позивачем.

З огляду на наведене, оскільки категорію та цільове призначення земель, які перебувають у користуванні відповідача, Держекоінспекцією не визначено, колегія суддів погоджується з висновком судів про невідповідність розрахунку завданих збитків вимогам чинного законодавства.

У відповідності до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відшкодовується шкода, яка заподіяна у результаті забруднення навколишнього природного середовища й погіршенням якості природних ресурсів.

Однак, у Методиці встановлюється інше поняття, яке не передбачено діючим законодавством, а саме: "засмічення". Аналогічна думка викладена у ст.ст. 17, 42 Закону України "Про відходи", мова йде про відповідальність тільки про забруднення - а не засмічення.

Відповідно до п. 3.2. Методики, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

В матеріалах справи наявні докази того, що земельна ділянка, на якій було виявлено сміття, була заасфальтована (технічний звіт №23434 від березня 2015 р.).

Таким чином, позивачу при складанні вищезазначених розрахунків необхідно було встановити факт того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього середовища, що в даному випадку відсутнє.

Прокурором та позивачами не доведено того, що зафіксовані в актах дії відповідача (засмічення земельних ділянок) призвели або могли призвести до забруднення навколишнього природного середовища, з огляду на що висновок суду попередніх інстанцій про відсутність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, а отже і про відсутність підстави для притягнення його до цивільної відповідальності, колегія визнає обгрунтованим.

Судом також встановлено, що згідно матеріалів технічного звіту №23434, 25.12.2012 між відповідачем (орендодавець) та ТОВ "Коменерго-Харків" (орендар) був укладений договір оренди №32, згідно п. 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв на підставі акту прийому-передачі виробниче приміщення на першому поверсі виробничого корпусу площею 120 кв.м та прилеглу територію площею 0,2862 га для організації виробництва продукції.

Термін дії договору, встановлений п. 8.1 - до 31.12.2014.

Звіт містить договір про надання послуг з вивезення великогабаритних та ремонтних відходів №299 від 14.04.2014, укладений між ТОВ "Коменерго-Харків" та КП "Комплекс з вивозу побутових відходів", а також акт обстеження території від 26.03.2014 та листування з питань щодо недопущення засмічення земельної ділянки.

Вказані документи, свідчать про те, що власником відходів, зафіксованих в акті №570/01-04/06-0927, можуть бути, як ТОВ "ВК "Алмаз", так і ТОВ "Коменерго-Харків". Проте, Держекоінспекцією даний факт під час проведення перевірки встановлено не було.

Таким чином, Держекоінспекцією не було достовірно визначено фактичного власника відходів, при складанні акту перевірки не зафіксовано наявність твердого покриття, розрахунок збитків виконаний у невідповідності вимогам діючого законодавства та принципам державної регуляторної політики.

Отже, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередній суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що висновок господарського суду попередньої інстанції про відмову в задоволенні позову, колегія визнає правомірним.

При цьому колегія погоджується з доводами заявника касаційної скарги щодо помилковості тверджень суду апеляційної інстанції стосовно невідповідності розрахунку завданих збитків вимогам чинного законодавства, при здійснені якого Інспекцією визначено клас небезпеки відходів за документом, дію якого зупинено, а саме: норми ДСанПІН 2.2.7.029-99 "Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення класу їх небезпеки для здоров'я населення", оскільки на момент виявлення факту засмічення та визначення класу небезпеки (18.04.2014) норми ДСанПІН 2.2.7.029-99 діяли, що, в свою чергу, не впливає на правильність висновків суду попередніх інстанцій стосовно відмови в позові в цілому.

Що ж до посилань скаржника на відсутність спростовання судом попередніх інстанцій наявних у справі доказів, зокрема, акту перевірки, акту обстеження земельної ділянки, постанови про адміністративне правопорушення, розрахунку шкоди, які свідчать про засмічення земельної ділянки твердими побутовими відходами саме внаслідок дій відповідача, то, як вбачається з тексту оскаржуваних судових актів, зазначені документи досліджувались судом першої та апеляційної інстанцій із наданням оцінки та відповідних висновків.

Посилання скаржника на те, що судом в порушення ст. 43 ГПК України не взято до уваги факт підписання акту перевірки №580/01-03/06-09 директором ТОВ "ВК "Алмаз" без зауважень, а протиправність дій державних інспекторів при проведенні перевірки та складанні актів не встановлено в порядку адміністративного судочинства, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки зазначений акт, на який посилається скаржник, в матеріалах справи відсутній. Натомість в обґрунтування позову прокурор посилався на акт перевірки №570/01-04/06-09, на який також посилається Державна екологічна інспекція у Харківській області в наявних в матеріалах справи претензіях до відповідача та розрахунках шкоди.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові, і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 у справі № 922/869/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.А. Кравчук

А.Г. Полянський