ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року Справа № 922/4759/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Саранюка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2016 року у справі № 922/4759/15 Господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс", м. Харків, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "VIP дизайн", м. Харків, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за участю представників сторін:

позивача - Тіторенко І.А. (дов. № 246/16 від 25.04.16);

відповідача - Біловус Р.В. (дов. від 11.01.16); Сиротенко С.Є. (дов. від 11.01.16);

третьої особи - Біловус Р.В. (дов. від 02.10.15),

в с т а н о в и в:

У серпні 2015 року позивач ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Енергосервіс" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказував, що 02.08.07 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитором) та ТОВ "VIP дизайн" (позичальником) було укладено Генеральну кредитну угоду № 671, в рамках якої був укладений кредитний договір № 010-2/07/1-880-07, згідно якого він зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 1 350 000 грн. з терміном повернення до 02.08.17, а позичальник - повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом на умовах та в строки, що визначені договором.

Зазначав, що 02.08.07, в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № 010-2/07/1-880-07, між ним (іпотекодержателем) та ТОВ "Енергосервіс" (іпотекодавцем) був укладений договір іпотеки № 671/1-07, згідно якого іпотекодавець передав йому в іпотеку нежитлові приміщення першого поверху №№ 2-1-:-2-7 в літ. "А-5", загальною площею 100,4 кв.м, що розташовані під № 5, Пушкінський в'їзд в м. Харкові.

Посилаючись на порушення позичальником договірних зобов'язань в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом та на невиконання іпотекодавцем зобов'янь позичальника, позивач, згідно заяви про зменшення позовних вимог від 21.10.15, просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 010-2/07/1-880-07 від 02.08.07 в сумі 500 906,16 грн. з яких: 475 958,35 грн. основна заборгованість, 5 036,05 грн. проценти за користування кредитом, 15 251,42 грн. пеня за порушення строку погашення тіла кредиту та 4 660,34 грн. пеня за порушення строку сплати процентів за користування кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних тогах за початковою ціною 1 933 120 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18 листопада 2015 року (колегія суддів у складі: Кухар Н.М. - головуючий., Інте Т.В., Шарко Л.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2016 року (колегія суддів у складі: Гребенюк Н.В. - головуючий, Потапенко В.І., Слободін М.М.), в позові відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями на ту обставину, що станом на 20.10.15 строк повернення заявленої до стягнення позивачем суми основного боргу 475 958,35 грн. ще не настав, а дострокового повернення основної суми боргу позивач в своїй вимозі від 24.06.15 не вимагав, тому відсутні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

У касаційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 11, 610-612, 1050 ЦК України, ст.ст. 33, 42 Закону України "Про іпотеку" та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 02.08.07 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитором) та ТОВ "VIP дизайн" (позичальником) було укладено Генеральну кредитну угоду № 671, в рамках якої був укладений кредитний договір № 010-2/07/1-880-07, згідно якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 1 350 000 грн. з терміном повернення до 02.08.17, зі сплатою 12 % річних строком з 02.08.07 до 01.01.08 та 17,5 % річних строком з 02.01.08 до 02.08.17, а позичальник - повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом на умовах та в строки, що визначені договором.

Сторонами до кредитного договору укладалися додаткові угоди до договору від 11.12.07, від 16.05.08, від 20.05.10, від 27.05.08, якими змінювався графік погашення кредиту та сплати процентів.

Пунктом 4 ч. 1, п. 1.1, п. 1.4.1 ч. 2 кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно погашати кредит та нараховані проценти за визначеною договором відсотковою ставкою. Повернення кредиту та сплата процентів має відбуватись відповідно до графіку погашення, що є невід'ємним додатком до кредитного договору.

Судами встановлено, що на виконання умов кредитного договору позивачем були перераховані на поточний рахунок позичальника грошові кошти в сумі 1 350 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами про перерахування коштів.

Водночас судами встановлено, що 02.08.07, в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № 010-2/07/1-880-07, між ним (іпотекодержателем) та ТОВ "Енергосервіс" (іпотекодавцем) був укладений договір іпотеки № 671/1-07, згідно якого іпотекодавець передав йому в іпотеку нежитлові приміщення першого поверху №№ 2-1-:-2-7 в літ. "А-5", загальною площею 100,4 кв.м., що розташовані під № 5, Пушкінський в'їзд в м. Харкові.

Згідно п.п. 3.1.4. договору іпотеки іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим та/або боржником за угодою та/або кредитним/и договором/ами, укладеними у відповідності до угоди, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 6 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає про те, що в зв'язку з порушенням позичальником договірних зобов'язань в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом утворилась заборгованість сумі 500 906,16 грн. з яких: 475 958,35 грн. основна заборгованість, 5 036,05 грн. проценти за користування кредитом, 15 251,42 грн. пеня за порушення строку погашення тіла кредиту та 4 660,34 грн. пеня за порушення строку сплати процентів за користування кредитом,

Судами встановлено, що 24.06.15 позивач звертався до позичальника та іпотекодавця з вимою про погашення заборгованості за кредитним договором.

Приписами ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (ст. 7 Закону України "Про іпотеку").

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі рішення суду (ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч.ч. 1, 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку").

Пунктом 1.9.1 кредитного договору сторонами погоджено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Таким чином, у банку наявне право вимоги дострокового повернення кредитних коштів лише у випадку невиконання позичальником своїх грошових зобов'язань за договором та направлення банком відповідної вимоги про дострокове повернення коштів протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Надавши належну правову оцінку вимозі позивача про усунення порушення від 24.06.15, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що остання не містить вимог про дострокове погашення суми кредиту, а містить лише попередження про те, що у разі непогашення у тридцяти денний строк з моменту одержання цієї вимоги простроченої заборгованості за кредитним договором, банк буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Судами встановлено, що станом на 20.10.15 строк повернення заявленої позивачем суми основного боргу 475 958,35 грн. ще не настав, а дострокового повернення основної суми боргу позивач в своїй вимозі від 24.06.15 не вимагав.

Пунктом 4.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.14 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" роз'яснено, що у разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання.

Встановивши, що позивач не звертався до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредиту, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки та обґрунтовано відмовили в позові.

При цьому, врахувавши принципи справедливості, добросовісності та розумності, місцевий суд правильно зазначив про неспіврозмірність суми заборгованості за кредитним договором із встановленою договором іпотеки вартістю предмета іпотеки.

Крім того, під час апеляційного провадження відповідачем погашено суму основного боргу, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №№ 255, 256, 261, 262, 263, 264 від 02.02.16.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки не знайшли свого підтвердження при перегляді справи судом касаційної інстанції, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Посилання касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.16 у справі № 922/4758/15 за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", до ТОВ "VIP дизайн" про стягнення 500 906,16 грн., якою скасовано рішення суду першої інстанції про відмову в позові та постановлено нове рішення про задоволення позовних вимог, не заслуговують на увагу суду, оскільки вказані обставини виникли після винесення рішення місцевим судом у даній справі, тому не можуть бути враховані при касаційному перегляді справи.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2016 року у справі № 922/4759/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.І. Мележик

В.І. Саранюк