ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року Справа № 920/1826/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Владимиренко С.В., Гольцової Л.А., розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4на рішенняГосподарського суду Сумської області від 24.02.2016та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2016у справі№ 920/1826/15 Господарського суду Сумської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доКомунального закладу Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна лікарня"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління майном Сумської обласної радипровизнання продовженим договору за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: Письменна А.А., дов. від 25.07.2016 № 0120/8/1734

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до Комунального закладу Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна лікарня" про поновлення орендних правовідносин та визнання продовженим договору оренди від 15.06.2005 № 88/05 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до Сумської обласної комунальної власності і перебуває на балансі Комунального закладу Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна лікарня", площею 18,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Троїцька, 48, розташоване на першому поверсі лікувального корпусу № 1, укладеного між Комунальним закладом Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна лікарня" і ОСОБА_4, на новий термін з 16.06.2015 до 15.06.2025 на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди від 15.06.2005 № 88/05.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 24.02.2016 у справі № 920/1826/15 (суддя Зражевський Ю.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В. Білецька А.М.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Сумської області від 24.02.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 у справі № 920/1826/15, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судами неправильно застосовано до спірних правовідносин норми ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 764 Цивільного кодексу України, внаслідок чого суди дійшли помилкового висновку про припинення договору оренди після закінчення терміну дії договору у зв'язку із наявністю заперечень орендодавця щодо його продовження.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та третя особа не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 15.06.2005 між Комунальним закладом Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна лікарня" (далі - орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (далі - орендар) було укладено договір оренди № 88/05 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до обласної комунальної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежилі приміщення площею 18,5 кв. м., розташовані на першому поверсі лікувального корпусу № №1 (літ. И-4, И1-2, И2-2, И3) за адресою: 40022, м. Суми, вул. Дзержинського,будинок, 48, що становить 3/100 частки всього будинку, а саме: аптечний пункт "108", що знаходяться на балансі КЗ "Сумська обласна клінічна лікарня", вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою і становить 13107,25 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення аптечного пункту (п. 1.1 договору).

Пунктом 10.7 договору визначено, що цей договір укладено строком на 10 років, та діє з 15.06.2005 по 15.06.2015. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором

Судами встановлено, що об'єкт оренди був переданий позивачу за актом прийому-передачі майна від 15.06.2005, який є додатком № 4 до договору № 88/05 від 15.06.2005.

Предметом позову у справі є позовні вимоги про поновлення орендних правовідносин та визнання продовженим договору оренди від 15.06.2005 № 88/05 індивідуально визначеного (нерухомого) майна на новий термін з 16.06.2015 до 15.06.2025 на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що після отримання від відповідача у січні та березні 2015 листів з повідомленням про відсутність наміру продовжувати дію спірного договору, позивач після закінчення строку дії Договору оренди (15.06.2015) та станом на дату подання позову до суду (14.12.2015) продовжує використовувати орендоване майно та сплачувати рахунки відповідача по оренді майна та відшкодування комунальних послуг за використання нежитлового приміщення, а тому вважає, що відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди від 15.06.2005 року № 88/05 є продовженим, що не визнається відповідачем.

Як передбачено ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно із ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до пункту 1.2 договору, цей договір укладено строком на 10 років, та діє з 15.06.2005 по 15.06.2015. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 10.7 договору).

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той же самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно із ст. 764 Цивільного кодексу України у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, зі змісту статі 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листами від 04.03.2015 № 01-20/34/503 та від 09.06.2015 за № 01-20/8/1265, які були направлені на адресу орендаря до закінчення строку дії договору оренди, орендодавець повідомив позивача про відсутність наміру продовжувати строк дії договору. Крім того, повідомлення про припинення договору у відповідності до статті 764 ЦК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" було направлено позивачу і Управлінням комунального майна Сумської обласної ради.

За таких обставин, керуючись вищенаведеними нормами законодавства та встановивши наявність заперечень орендодавця щодо продовження договору оренди на новий строк, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, та правомірно відмовили у задоволенні позову про визнання продовженим договору оренди.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст.ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника про наявність у нього переважного права на продовження договору оренди на новий термін згідно із ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" колегією суддів відхиляються з тих підстав, що реалізація такого права можлива лише перед іншими претендентами на оренду і за інших рівних умов та здійснюється шляхом укладення договору на новий строк.

Інші доводи скаржника по суті зводяться виключно до заперечень щодо здійсненої судами першої та апеляційної інстанції оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна правова оцінка, а тому вони відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 24.02.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 у справі № 920/1826/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: С. Владимиренко

Л. Гольцова