ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року Справа № 916/1384/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКочерової Н.О. (доповідач),суддівДунаєвської Н.Г., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 14.04.2016у справі№ 916/1384/13 господарського суду Одеської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ДжиПіЕм. Східно-Українська промислова група"доДержавного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаМіністерство інфраструктури України,прозобов'язання виконати умови договоруза заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "ДжиПіЕм. Східно-Українська промислова група"пропоновлення пропущеного строку для пред'явлення наказів до виконанняза участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

від третьої особи:Бельмас Л.О., дов. від 22.04.2016

ВСТАНОВИВ:

11.03.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "ДжиПіЕм. Східно-Українська промислова група" звернулось до господарського суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказів господарського суду Одеської області від 27.10.2014 у даній справі до виконання на підставі ст. 119 ГПК України, посилаючись на поважність причин пропуску такого строку.

В обґрунтування заяви позивач послався на те, що у він не мав можливості своєчасно до 16.10.2015 пред'явити накази господарського суду у даній справі до виконання з огляду на те, що товариство до 2016 року знаходилось за юридичною адресою в м. Донецьку, яке є територією проведення антитерористичної операції, вимушено було терміново покинути вказану територію у зв'язку з неможливістю ведення підприємницької діяльності та залишити усі статутні та інші документи товариства, в т.ч. і судові накази у даній справі. Заявник також послався і на зміну складу учасників товариства.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.03.2016 (склад колегії суддів: Степанова Л.В. - головуючий, Желєзна С.П., Літвінов С.В.) у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказів до виконання відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив з того, що проведення антитерористичної операції в м. Донецьку та Донецькій області не є поважними причинами пропуску строку для пред'явлення наказів у даній справі до виконання, оскільки місцезнаходженням відповідача (боржника) є м. Іллічівськ Одеської області і позивач не був позбавлений можливості звернутися до органів виконавчої служби за місцезнаходженням відповідача у встановлений законом строк. За висновком суду, не є такими причинами також і зміна засновників та юридичної адреси позивача.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 (склад колегії суддів: Мирошниченко М.А. - головуючий, Воронюк О.Л., Лашин В.В.) апеляційну скаргу ТОВ "ДжиПіЕм. Східно-Українська промислова група" задоволено. Ухвалу господарського суду Одеської області від 22.03.2016 скасовано. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ДжиПіЕм. Східно-Українська промислова група" про поновлення строку на пред'явлення виконавчого документу до виконання у даній справі задоволено. Поновлено строк для пред'явлення до виконання наказів господарського суду Одеської області від 27.10.2014 у даній справі.

Апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що зміна засновників позивача не є поважною причиною пропуску строку для пред'явлення наказів до виконання в розумінні ст. 119 ГПК України, оскільки накази мав право пред'явити позивач (стягувач), а не його засновники. Однак, за висновком суду, знаходження позивача до 2016 року на території проведення антитерористичної операції суд є поважною причиною пропуску позивачем строку для пред'явлення судових наказів до виконання, оскільки проведення бойових дій на вказаний території унеможливлювали для позивача здійснення нормальної господарської діяльності, в т.ч. і своєчасне пред'явлення наказів до виконання з огляду на те, що поштовий зв'язок між м. Донецьком та іншими регіонами України, включаючи Одеську область, яка є місцезнаходженням відповідача, був порушений, а бойові дії перешкоджали позивачу направити своїх працівників (представників) до Одеського регіону, зокрема до органів виконавчої служби, а реальна можливість пред'явити накази до виконання з'явилась у позивача лише після зміни місцезнаходження - юридичної адреси та отримання своєї документації, в т.ч. і судових наказів, після закінчення строків пред'явлення наказів до виконання.

В касаційній скарзі Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника третьої особи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду Одеської області від 23.06.2014 у даній справі, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2014, позов ТОВ "ДжиПіЕм. Східно-Українська промислова група" задоволено та зобов'язано Державне підприємство "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів":

- передати товариству з обмеженою відповідальністю "ДжиПіЕм. Східно-Українська промислова група" дизельну грунтовідвізну шаланду "Кримська 10" (IMO № 8842844, позивний сигнал UWHD, прапор України, порт приписки м. Іллічівськ, рік та місце побудови 1991 рік, Румунія) за актом приймання передачі;

- передати товариству з обмеженою відповідальністю "ДжиПіЕм. Східно-Українська промислова група" суднові документи відносно дизельної грунтовідвізної шаланди "Кримська 10" (IMO №8842844, позивний сигнал UWHD, прапор України, порт приписки м. Іллічівськ, рік та місце побудови 1991 рік, Румунія), а саме: свідоцтво про право плавання під Державним прапором України; свідоцтво про право власності на судно; класифікаційне свідоцтво; обмірне свідоцтво; проект стійкості судна; свідоцтво про мінімальний склад екіпажу; судновий журнал; машинний журнал; санітарний журнал, суднове санітарне свідоцтво; дозвіл на право користування судновою радіостанцією, журнал (щоденник радіослужби) та інші документи відповідно до Регламенту радіозв'язку; свідоцтво про вантажну марку; журнал реєстрації заходів щодо запобігання забруднення моря.

Стягнуто з ДП "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" на користь ТОВ "ДжиПіЕм. Східно-Українська промислова група" 2 294,00 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2015 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 по цієї справі залишено без змін.

27.10.2014 на виконання зазначеного судового рішення, яке набрало чинності 15.10.2014, господарським судом Одеської області видано три відповідні судові накази про примусове виконання рішення, які, як визнає заявник, були ним отримані.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про виконавче провадження" накази господарського суду можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

При цьому перебіг зазначених строків щодо виконання судових рішень починається з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішення місцевого господарського суду від 23.06.2014 у даній справі набрало законної сили 15.10.2014. Таким чином, відповідно до ст.22 Закону України "Про виконавче провадження" позивач (стягувач) мав право пред'явити судові накази у даній справі від 27.10.2014 до виконання в строк до 16.10.2015.

Однак, вказані накази протягом встановленого законом строку не були пред'явлені до виконання, у зв'язку з чим позивач 11.03.2016 звернувся до господарського суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказів господарського суду Одеської області від 27.10.2014 у даній справі до виконання на підставі ст. 119 ГПК України, посилаючись на поважність причин пропуску такого строку.

В статті 119 ГПК України та в частині другій статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право стягувача подати заяву про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ст. 119 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин та наданих доказів згідно зі ст. 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Як на поважні причини пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання, позивач послався на те, що товариство до 2016 року знаходилось за юридичною адресою в місті Донецьку, яке є територією проведення антитерористичної операції, не могло нормально здійснювати підприємницьку діяльність, вимушено було покинути вказану територію та залишити усі статутні та інші документи товариства, в т.ч. і судові накази у даній справі. Заявник також послався і на зміну складу учасників товариства.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, зміна засновників позивача (стягувача) у розумінні ст.119 ГПК України не є поважною причиною пропуску строку для пред'явлення наказів до виконання, оскільки накази мав право пред'являти позивач (стягувач), а не його засновники.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, на час набрання рішенням у даній справі законної сили, видачі місцевим господарським судом і отримання позивачем/стягувачем трьох наказів від 27.10.2014 позивач/стягувач був зареєстрований за адресою м. Донецьк, Куйбишевський район, вул. Куйбишева, будинок № 143Г, офіс 6402.

Відповідно до ч.1 Переліку, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015, місто Донецьк віднесено до населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Відповідно до Указу Президента України № 875/2014 від 14.11.2014 "Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 року "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях", розпорядження КМУ № 1085-р від 07.11.2014 із змінами та доповненнями "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" зокрема до міста Донецька Українським Державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" поштові пересилання не здійснюються.

Врахувавши наведене, суд апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначив, що за місцем знаходження (реєстрації) позивача проходили бойові дії, внаслідок чого товариство не мало можливості вести нормальну господарську діяльність, в т.ч. здійснювати будь-яких дій по пред'явленню вказаних наказів до виконання, оскільки поштовий зв'язок між м. Донецьком та іншими регіонами України, включаючи Одеську область, яка є місцезнаходженням відповідача, був порушений, а бойові дії перешкоджали позивачу направити своїх працівників (представників) до Одеського регіону, зокрема до органів виконавчої служби.

Як вірно встановлено апеляційним господарським судом, реальна можливість пред'явити накази до виконання з'явилась у позивача лише після зміни його місцезнаходження - юридичної адреси та отримання своєї документації, в т.ч. і судових наказів, коли строк пред'явлення судових наказів до виконання закінчився.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про доведеність існування поважних причин пропуску позивачем строку для пред'явлення наказу до виконання, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції правильно задовольнив заяву позивачу про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказів господарського суду Одеської області від 27.10.2014 у даній справі до виконання.

Статтею 124 Конституції України, з якою кореспондуються положення ст.115 ГПК України, передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Статтею 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана відповідачем постанова апеляційного господарського суду, якою було скасовано ухвалу місцевого господарського суду, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Посилання скаржника на порушення норм процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 у справі № 916/1384/13 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Н. Дунаєвська

В. Саранюк