ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року Справа № 914/4149/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Саранюка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Військової частини А0215 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 травня 2016 року у справі № 914/4149/15 Господарського суду Львівської області за позовом Військової частини А0215, м. Вінниця, до Державного підприємства "Львівський радіоремонтний завод", м. Львів, про стягнення 164 516,61 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Качмар Г.М. (дов. № 350/153/848/ПС від 30.12.15);

відповідача - Антонюк С.С. (дов. № 431 від 15.04.16),

встановив:

У листопаді 2015 року позивач Військова частина А0215 пред'явив у господарському суді позов до відповідача ДП "Львівський радіоремонтний завод" про стягнення 164 516,61 грн.

Вказував, що 26.09.14 між Військовою частиною А0215 (замовником) та ДП "Львівський радіоремонтний завод" (виконавцем) був укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти № 198/14, згідно умов якого виконавець зобов'язався надати замовнику у 2014 році послуги зазначені у специфікації послуг (додаток 1 до договору), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Зазначав, що сторонами було визначено та погоджено два етапи надання послуг, зазначених у специфікації.

Також вказував, послуги І і ІІ етапів виконавець зобов'язувався надати у термін не пізніше 20.12.14, проте послуги І етапу були надані замовнику лише 26.12.14 з простроченням на 5 днів, оскільки акт приймання наданих послуг був затверджений замовником 26.12.14, а послуги ІІ етапу виконавець надав лише 07.05.15 (по виробу НРЗ 1Л22 № 482004) з простроченням на 52 дні та 30.05.15 (по виробах НРЗ 1Л22 № 481014 та НРЗ 1Л22 № 181259) з простроченням на 75 днів, оскільки акти приймання наданих послуг були затверджені замовником 07.05.15 та 30.05.15 відповідно.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині дотримання строків надання послуг, позивач просив стягнути з відповідача 164 516,61 грн. пені та штрафу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17 лютого 2016 року (суддя Мазовіта А.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10 травня 2016 року (колегія суддів у складі: Мельник Г.І. - головуючого, Гриців В.М., Михалюк О.В.), позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ДП "Львівський радіоремонтний завод" на користь Військової частини А0215 14 444,74 грн. пені та 216,67 грн. судового збору.

В решті вимог відмовлено.

Судові акти в частині задоволення вимог мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині дотримання строків надання послуг, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті пені.

Рішення в частині відмови в задоволенні вимог обґрунтовані посиланнями на ту обставину, що моментом прострочення відповідачем надання послуг за договором слід вважати зазначену в актах фактичну дату передачі послуг, а не дату затвердження цього акту замовником. Вимоги про стягнення штрафу не підлягають задоволенню, оскільки прострочення з передачі відремонтованих виробів НРЗ 1Л22 становить менше ніж 30 днів.

У касаційній скарзі Військова частина А0215, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 525, 526, 627 ЦК України та ст. 193 ГК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 26.09.14 між Військовою частиною А0215 (замовником) та ДП "Львівський радіоремонтний завод" (виконавцем) був укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти № 198/14, згідно умов якого виконавець зобов'язався надати замовнику у 2014 році послуги зазначені у специфікації послуг (додаток 1 до договору), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно п. 1.2 договору найменування послуг: ремонтування та технічне обслуговування іншого електронного устаткування професійної призначеності, 33.13.1 - згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, а саме: капітальний ремонт НРЗ 1Л22. Обсяг надання послуг: згідно із специфікацією послуг.

Сума договору становить 3 498 021 грн. (п. 3.1 договору).

Послуги надаються не пізніше 01.12.14 після надання замовником нарядів на ремонт та отримання від замовника повідомлення про готовність до виконання умов договору, передбаченого п. 1.4. договору, яким замовник визначає обсяг надання послуг (п. 5.1 договору).

Приймання послуг здійснюється відділом технічного контролю підприємства виконавця та комісією експлуатуючої військової частини. При прийомі наданих послуг перевіряється технічний стан, комплектність виробів, обсяг та якість наданих послуг. За результатами прийому наданих послуг, по кожному наряду окремо, складається та підписується акт приймання (етапу) послуг (форма акту наведена в додатку 3 до договору), який надається на адресу замовника для затвердження та акт прийому-передачі (форма акту наведена в додатку 4 до договору). Замовник затверджує акт приймання (етапу) послуг (форма акту наведена в додатку 3 до договору) при наявності висновку військового представництва щодо ціни послуг (п. 5.6 договору).

Пунктом 5.9 договору сторони погодили, що зобов'язання виконавця щодо надання послуг за договором, вважаються виконаними в повному обсязі після підписання і затвердження актів приймання (етапу) послуг та актів прийому-передачі за всіма виданими нарядами на ремонт. Датою виконання зобов'язань виконавцем є остання дата затвердження замовником акту приймання (етапу) послуг (форма акту наведена в додатку 3 до договору) та акту прийому-передачі (форма акту наведена в додатку 4 до договору). Датою виконання зобов'язань замовником є дата повного розрахунку з виконавцем за умовами договору.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що 28.11.14 додатковою угодою № 1 до договору № 198/14 сторони погодили продовження терміну дії договору до 30.03.15, а в частині проведення розрахунків і дії гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання. Крім того, даною додатковою угодою було визначено етапи ремонту (надання послуг), та передбачено, що послуги І етапу виконавець зобов'язується надати у термін не пізніше 20.12.14, а послуги ІІ етапу виконавець зобов'язується надати у термін не пізніше 15.03.15.

Водночас судами встановлено, що акт приймання І етапу послуг був затверджений командиром ВЧ А0215 Байдак Ю.А. - 26.12.14, при цьому зазначені в договорі послуги І етапу були надані замовнику 26.12.14 у повному обсязі на загальну суму 2 119 404 грн. (з ПДВ) із порушенням терміну надання послуг І етапу на 5 днів (з 20.12.14 по 26.12.14).

Акт приймання ІІ етапу послуг (по виробу НРЗ 1Л22 № 482004) був затверджений командиром ВЧ А0215 Байдак Ю.А. - 07.05.15, проте фактична передача (виробу НРЗ 1Л22 № 482004) відбулась 13.03.15, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 002157 від 13.03.15 (а.с. 78) та свідчить про дотримання відповідачем строків виконання своїх договірних зобов'язань.

Акт приймання ІІ етапу послуг (по виробу НРЗ 1Л22 № 481014) був затверджений командиром ВЧ А0215 Байдак Ю.А. - 30.05.15, проте фактична передача (виробу НРЗ 1Л22 № 481014) відбулась 24.03.15, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 002160 від 24.03.15 (а.с. 80) та свідчить про порушення відповідачем дотримання строків надання послуг на 9 днів (з 15.03.15 по 24.03.15).

Акт приймання ІІ етапу послуг (по виробу НРЗ 1Л22 № 181259) був затверджений командиром ВЧ А0215 Байдак Ю.А. - 30.05.15, проте фактична передача (виробу НРЗ 1Л22 № 181259) відбулась 16.03.15, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 002158 від 16.03.15 (а.с. 79) та свідчить про порушення відповідачем дотримання строків надання послуг на 1 день (з 15.03.15 по 16.03.15).

Відповідно до п.п. 2.9 - 2.11 Інструкції про порядок передачі озброєння, військової техніки і майна в ремонт, затвердженої наказом Міністра оборони України № 505 від 31.07.12, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.12 за № 1394/21706, для здавання військового майна в ремонт, приймання його з ремонту військова частина направляє на підприємство свого уповноваженого представника. Уповноважений представник військової частини здійснює приймання військового майна з ремонту, про що складається акт приймання-передачі, підписує акт виконаних робіт, пломбує військове майно, передає представнику перевізника або начальнику варти за наявності останнього. Один примірник акта виконаних робіт відправляється керівнику органу військового управління, який уклав договір. Виконаний наряд на ремонт, акти приймання передачі відремонтованого військового майна та формуляри (паспорти), заповнені представником підприємства, передаються представнику військової частини. Військові частини, що отримали військове майно з ремонту, у триденний строк на адресу керівника органу військового управління, який уклав договір на проведення ремонту, та підприємства направляють підтвердження на його отримання.

Враховуючи, що умовами укладеного між сторонами договору та положеннями Інструкції не поставлено в залежність передачу послуг від затвердженням акту приймання-передачі І, ІІ етапу послуг замовником, тому суди правильно вважали, що датою передачі послуг від виконавця до замовника є саме дата фактичної передачі послуг.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що за порушення строків (термінів) виконання зобов'язань, зазначених у пункті 5.1 договору, з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Положеннями ст. 614 ЦК України унормовано, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Встановивши правильну кількість днів порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині надання послуг, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що за порушення строків дотримання надання І етапу послуг з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 10 597,02 грн., а за порушення ІІ етапу послуг (по виробу НРЗ 1Л22 № 481014 та по виробу НРЗ 1Л22 № 181259) - в сумі 3 847,72 грн., що разом становить 14 444,74 грн.

При цьому, судами обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог про стягнення штрафу, оскільки відповідачем не було допущено прострочення своїх договірних зобов'язань понад 30 днів.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги про те, що судами було неправильно визначено кінцеві дати виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються вище викладеним.

Суди дали оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Військової частини А0215 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 травня 2016 року у справі № 914/4149/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.І. Мележик

В.І. Саранюк