ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року Справа № 913/17/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Саранюка В.І.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18 травня 2016 року у справі № 913/17/16 Господарського суду Луганської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В.", м. Київ, до: 1) Фермерського господарства "Дубінченко", Луганська обл., 2) Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", м. Дніпро, про стягнення 499 515,72 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Криловецький В.О. (дов. від 11.05.16);

відповідача-1 - не з'явився;

відповідача-2 - Кахраманов Р.Н. (дов. № 1927-К-О від 07.05.15),

в с т а н о в и в:

У січні 2016 року позивач ТОВ "БАСФ Т.О.В." пред'явив у господарському суді позов до відповідачів Фермерського господарства "Дубінченко" та ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення 499 515,72 грн.

Вказував, що він є векселедержателем простого векселя серії АА 2575245 від 03.04.14 на суму 499 515,72 грн., векселедавцем якого є Фермерське господарство "Дубінченко", а авалістом - ПАТ КБ "ПриватБанк".

Зазначав, що 12.06.15 ТОВ "БАСФ Т.О.В." передав Фермерському господарству "Дубінченко" акт пред'явлення простого векселя до платежу у строк до 24.06.15 на рахунок ПАТ "КІБ Креді Агріколь" МФО 300379 п/р 26000000207000 в сумі 499 515,72 грн., яка залишилась не сплаченою векселедавцем.

Також вказував, що 19.08.15 ТОВ "БАСФ Т.О.В." звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" з вимогою № 723 про здійснення оплати проти неоплаченого простого векселя серії АА 2575245 від 03.04.14 на користь ТОВ "БАСФ Т.О.В." на суму 499 515,72 грн.

21.09.15 ПАТ КБ "ПриватБанк" листом № Е.35.0.0.0/4-68531 відмовив ТОВ "БАСФ Т.О.В." в здійсненні платежу за простим векселем серії АА 2575245 від 03.04.14 з посиланнями на те, що надана вимога та додані до неї документи не відповідають вимогам пред'явлення авальованих векселів до платежу, встановленим Постановою Правління Національного банку України № 508 від 16.12.02 та Уніфікованим законом.

Посилаючись на порушення відповідачами його права, як законного векселедержателя простого векселя серії АА 2575245 від 03.04.14 на суму 499 515,72 грн., на отримання вказаної суми коштів, позивач просив стягнути солідарно з Фермерського господарства "Дубінченко" та ПАТ КБ "ПриватБанк" 499 515,72 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 22 лютого 2016 року (суддя Косенко Т.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18 травня 2016 року (колегія суддів у складі: Татенко В.М. - головуючого, Бойченко К.І., Скакун О.А.), позов задоволено.

Постановлено стягнути солідарно з Фермерського господарства "Дубінченко" та ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ "БАСФ Т.О.В." 499 515,72 грн. заборгованості та по 3 746,37 грн. судового збору.

Судові акти мотивовані посиланнями на порушення відповідачами своїх зобов'язань як векселедавця та аваліста на сплату коштів векселедержателю за його вимогою.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 39, 44, 66, 78 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, п. 4.9 Постанови Правління Національного банку України № 508 від 16.12.02 та ст.ст. 32, 34 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 10.02.14 між ТОВ "БАСФ Т.О.В." (постачальником) та Малим приватним підприємством Фірма "Ерідон" (покупцем) був укладений договір поставки № 220214, згідно якого постачальник зобов'язався поставити у встановлені договором строки продукцію групи компаній BASF, визначену у відповідних видаткових накладних, рахунках-фактурах та специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар.

Ціна товару встановлюється у гривнях згідно "Прайс-Листу постачальника" і відображається у специфікаціях на поставку товару (п. 4.1 договору).

Порядок розрахунків за поставлену партію товару визначений п. 4.4 договору.

Пунктом 4.9 договору сторони передбачили й інші форми розрахунків за поставлений товар, не заборонені чинним законодавством України. Зокрема, розрахунок за поставлений товар або його частину, може бути здійснено за допомогою векселю (векселів), про що сторони зазначать у відповідній додатковій угоді до договору. Сума кожного окремого векселю не може бути менше 50 000 грн.

Судами встановлено, що 28.05.14 між сторонами договору було укладено додаткову угоду № 5, в якій сторони у відповідності до п. 4.9 договору поставки погодилися на здійснення покупцем оплати частини товару, поставленого за видатковими накладними, які зазначені в ній, шляхом передачі покупцем на користь постачальника прав за векселями, зокрема, за простим векселем АА 2575245 від 03.04.14 номінальною вартістю 499 515,72 грн., векселедавцем якого є Фермерське господарство "Дубінченко", а авалістом - ПАТ КБ "ПриватБанк", за видатковою накладною № 3430434393 від 06.03.14 на суму 5 908 541,76 грн.

Згідно до п. 2 вказаної додаткової угоди з моменту передачі покупцем вищевказаних простих авальованих векселів постачальнику, зобов'язання покупця щодо оплати товару, поставленого по вказаним в таблиці видаткових накладних до договору поставки № 220214 від 10.02.14 вважаються виконаними на суму відповідних виданих векселів.

28.05.14 Малим приватним підприємством Фірма "Ерідон" за актом приймання-передачі векселів було передано ТОВ БАСФ Т.О.В." прості векселі згідно реєстру, зокрема, і простий вексель АА 2575245 від 03.04.14, векселедавцем якого є Фермерське господарство "Дубінченко".

12.06.15 між Фермерським господарством "Дубінченко" та ТОВ БАСФ Т.О.В." був підписаний акт пред'явлення простого векселя АА 2575245 від 03.04.14 до платежу, згідно якого платіж проти векселя векселедавець здійснює до 24.06.15 за реквізитами, зазначеними в акті.

Водночас судами встановлено, що 19.08.15 ТОВ "БАСФ Т.О.В." звернувся до аваліста - ПАТ КБ "ПриватБанк" з вимогою № 723 про сплату зазначеного векселя на суму 499 515,72 грн.

21.09.15 ПАТ КБ "ПриватБанк" листом № Е.35.0.0.0/4-68531 повернув ТОВ "БАСФ Т.О.В." вексель без задоволення, посилаючись на те, що надана авалісту вимога платежу № 723 від 19.08.15 та додані до неї документи не відповідають вимогам пред'явлення авальованих векселів до платежу.

Приписами ч. 1 ст. 14 Закону України "Про цінні напери та фондовий ринок" встановлено, що вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ст.ст. 30, 32, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі платіж за векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Аваль вчинюється або на самому переказному векселі, або на алонжі. Він виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням та підписується тим, хто надає аваль. Вважається, що для здійснення авалю достатньо одного лише підпису, вчиненого авалістом на лицьовій стороні векселя, якщо тільки цей підпис не вчинений трасатом або трасантом. В авалі повинно бути вказано, за кого він виданий. У разі відсутності такої вказівки він вважається виданим за трасанта. Аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив. Його зобов'язання є дійсним навіть у тому разі, якщо те зобов'язання, яке він забезпечував, виявиться недійсним з будь-якої іншої причини, ніж дефект форми. Здійснюючи платіж за переказним векселем, аваліст набуває прав, що випливають з переказного векселя, проти особи, зобов'язання якої він забезпечив, і проти тих осіб, які зобов'язані перед останньою за переказним векселем. До простого векселя застосовуються положення щодо забезпечення авалем.

Згідно з п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" № 5 від 08.06.06 та ст. 32 Женевської Конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, аваліст відповідає в тому самому обсязі і на тих самих підставах, що й особа, зобов'язання якої він забезпечив авалем. Внаслідок цього аваліст, що надав аваль за векселедавця простого векселя або за акцептанта переказного, несе відповідальність перед векселедержателем незалежно від опротестування векселя в неплатежі. Зобов'язання аваліста припиняються, якщо особа, за яку він надав вексельну поруку, здійснила платіж за векселем.

Пунктом 4.9 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 508 від 16.12.02, визначено, що банк зобов'язаний платити за авальованим ним векселем у випадку, якщо була відмова платника від платежу або акцепту - проти пред'явлення опротестованого в неплатежі або неакцепті векселя. Якщо аваль наданий за акцептанта або векселедавця простого векселя, то для звернення вимоги до банку-аваліста здійснення протесту не обов'язкове.

Статтями 43, 47 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі унормовано, що при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений, держатель векселів може використати своє право регресу проти будь-якої зобов'язаної за векселем особи. Всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за простим векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.06.07 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" роз'яснено, що за вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу. Прямі боржники - це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.

Врахувавши викладене та встановивши, що векселедавцем та авалістом не здійснено оплату простого векселя серії АА 2575245 від 03.04.14 у строк, визначений для здійснення платежу, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про солідарне стягнення з відповідачів 499 515,72 грн. заборгованості за вказаним векселем.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на відсутність відмови векселедавця від оплати простого векселя серії АА 2575245 від 03.04.14, як на підставу відсутності зобов'язання аваліста в оплаті такого векселя, не заслуговують на увагу суду, оскільки сам факт не оплати вказаного векселя векселедавцем слід вважати відмовою останнього у здійсненні його оплати.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18 травня 2016 року у справі № 913/17/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: В.І. Саранюк

Н.І. Мележик