ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року Справа № 911/1480/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого,судді Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Гончарука П.А. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідачів: не з'явився не з'явилисярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 23 травня 2016 рокуу справі№ 911/1480/14за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"дотовариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп", фізичної особи - підприємця ОСОБА_3про стягнення 55 336,66 грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до господарського суду із позовом про солідарне стягнення з відповідачів 5 000,00 грн боргу, 4 000, 00 грн витрат на послуги адвоката та з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 50 336,66 грн за договорами поставки на умовах товарного кредиту № ТК170511/2, № ТК170511/3 від 17.05.2011.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.06.2014 (суддя - Горбасенко П.В.) позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 5 000,00 грн боргу за поставлений товар, на підставі видаткових накладних № А-00004138 від 23.05.2011, № А-00004139 від 25.05.2011 згідно з договорами поставки на умовах товарного кредиту № ТК170511/2, № ТК170511/3 від 17.05.2011, 361,42 грн витрат на послуги адвоката та судовий збір.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 50 336, 66 грн боргу за поставлений товар, на підставі видаткових накладних № А-00004138 від 23.05.2011, № А-00004139 від 25.05.2011 згідно з договорами поставки на умовах товарного кредиту № ТК170511/2, № ТК170511/3 від 17.05.2011, 3 638, 58 грн витрат на послуги адвоката та судовий збір.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, у травні 2016 р. ФОП ОСОБА_3 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просив поновити строку на її подачу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 (головуючий - Тарасенко К.В., судді - Сулім В.В., Тищенко О.В.) у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку відмовлено.

Апеляційну скаргу повернуто ФОП ОСОБА_3 без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

У касаційній скарзі відповідач - ФОП ОСОБА_3, посилаючись на незаконність ухвали Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016, просить її скасувати та повернути справу до Київського апеляційного господарського суду.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 - без змін.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 27.06.2016 та повертаючи вказану апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідачем не було доведено, що він не мав можливості своєчасно звернутися з апеляційною скаргою на вказане рішення господарського суду у справі, адже можливість вчасного подання ФОП ОСОБА_3 апеляційної скарги залежала виключно від його волевиявлення. Також вказував на те, що відповідачем апеляційна скарга була подана 12.05.2016, тобто через два місяці з моменту ознайомлення його з матеріалами справи.

Проте, погодитись з такими висновками апеляційного суду неможливо, виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення Господарського суду Київської області було прийняте 27.06.2014, а з апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_3 звернувся у травні 2016 року.

Статтею 93 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

За умовами ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановлено законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, відновленню підлягає встановлений законом 10-денний строк на оскарження рішення суду першої інстанції і дії чи бездіяльність сторони поза межами цього строку не впливають на вирішення питання про поновлення цього строку.

Отже, вирішуючи питання про дотримання відповідачем - ФОП ОСОБА_3 порядку подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд мав звернути увагу на цю обставину та з'ясувати, зокрема, чи був належним чином відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи, чи своєчасно йому було направлено рішення місцевого господарського суду.

Натомість, відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідач 10.03.2016 р. ознайомився з матеріалами справи, проте апеляційну скаргу подав лише через 2 місяці - 12.05.2016 р., не надавши доказів неможливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії.

Проте подання апеляційної скарги після закінчення 10-денного строку, встановленого законом для оскарження рішення місцевого господарського суду, не може розцінюватися як вчасно здійснена процесуальна дія, незалежно від часу ознайомлення відповідача з матеріалами справи.

Наявність чи відсутність у відповідача поважних причин для оскарження судового рішення протягом встановленого законом 10 -денного строку судом не досліджувалися.

Таким чином, апеляційний господарський суд не з'ясував в повній мірі всіх обставин подання апеляційної скарги, що призвело до помилкової оцінки у визначенні поважності причини пропуску строку, встановленого для її подання, а отже і можливості його поновлення.

Враховуючи викладене, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 не можна визнати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

При вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги суду слід врахувати наведене і в залежності від встановленого вирішити питання щодо можливості поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23 травня 2016 року у справі за № 911/1480/14 скасувати, а справу передати до Київського апеляційного господарського суду зі стадії прийняття апеляційної скарги до провадження.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя П. Гончарук Суддя І. Кондратова