ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року Справа № 910/9760/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Полянського А.Г.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.04.2016у справі№910/9760/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"простягнення 98 431,24 грн. за участю представників сторін:

позивача: Слюсар С.В. (представник за дов. від 29.12.2015 №2-282д),

відповідача: Паца В.О. (представник за дов. від 13.05.2014 №14-127)

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Укргазвидобування" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог 1 357 692 982,92 грн. боргу за неналежне виконання договору №УГВ9984/21-15 поставки природного газу від 29 грудня 2014 р..

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2015 у справі №910/9760/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015, провадження в частині стягнення боргу у сумі 1 357 594 551,68 грн. припинено та відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості згідно акту приймання-передачі газу №4 від 31.03.2015 до Договору №УГВ9984/21-15 від 29.12.2014 в розмірі 98 431,24 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2015 вищевказані судові рішення скасовані в частині відмови у стягненні 98 431,24 грн. боргу, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті вказані судові рішення залишено без змін.

За результатами повторного розгляду справи, рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2016 у справі №910/9760/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016, позов задоволено, з огляду на обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення 98431, 24 грн., мотивуючи касаційну скаргу тим, що рішення суду є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а тому прийняті з порушенням норм матеріального, а саме ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України та процесуального права, а саме ст.ст. 4-7, 33, 43 ГПК України. Зокрема як зазначається скаржником: - оскільки акт приймання-передачі газу №4 від 31.03.15 не був підписаний зі сторони відповідача, у позивача відповідно відсутні підстави для стягнення заборгованості за порушення договірних зобов'язань згідно договору постачання природного газу; - позивачем не надано доказів того, що в звітному періоді передавався спірний об'єм газу за даними комерційних вузлів обліку газу, встановлених на ГРС (ПВВГ), реєстрів обліку переданого природного газу, як це передбачено постановою НКРЕ від 19.04.14 №420.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2014 між Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (постачальник) та Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (покупець) був укладений договір №УГВ9984/21-15 поставки природного газу (далі - Договір), згідно п.1.1. якого постачальник зобов'язався передати покупцеві у 2015 році у власність природний газ власного видобутку для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, а покупець приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Згідно п.2.1 Договору постачальник зобов'язується передати покупцеві у 2015 році газ в обсязі 12 463 639 000 куб.м., у тому числі по кварталах: у I кварталі 3 152 909 куб.м., у ІІ кварталі - 3 149 394 куб.м., у ІІІ кварталі - 3 104 280 куб.м., у ІV кварталі - 3 057 056 куб.м.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна газу за 1000 куб.м. відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 30.12.13 №1851 становить: 349 грн. 20 коп. без ПДВ, крім того ПДВ - 69 грн. 84 коп., разом з ПДВ - 419 грн. 04 коп..

Згідно п.5.1. Договору розрахунки за газ здійснюються покупцем грошовими коштами в гривнях шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості обсягу газу, що поставляється у поточному місяці на підставі наданого рахунку.

У відповідності до п.5.2. Договору остаточний розрахунок за фактично поставлений газ повинен бути проведений не пізніше 20 банківських днів з дати підписання сторонами місячного акту приймання-передачі газу, який є підставою для остаточних розрахунків.

Згідно п. 11.1. Договору договір діє до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного виконання.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Отже, виходячи з указаних умов Договору сторони пов'язали строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті наданих послуг за Договором з підписанням сторонами актів приймання-передачі газу.

Судом встановлено, що позивач, у березні 2015 року передав відповідачу 234 897 м.куб. природного газу загальною вартістю 98 431,24 грн., про що склав акт приймання-передачі №4 від 31.03. 2015 та надав його відповідачу.

Факт передачі позивачем зазначеного обсягу газу у газотранспортну мережу відповідно до умов п. 3.1 спірного Договору підтверджується листом відповідача №6-3316/1.2-16 від 06.05.2015 про відмову у підписанні даного акту з тих підстав, що вказаний обсяг газу був використаний споживачами, розташованими на тимчасово неконтрольованій території Донецької області.

За таких обставин, оскільки, як встановлено судом, зібрані докази свідчать про належне виконання позивачем обов'язку з поставки відповідачу в березні 2015 року 234 897 м.куб. природного газу загальною вартістю 98 431,24 грн., оплату за який відповідачем не здійснено, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позову колегія суддів визнає правомірним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 цієї норми до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з п.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові, і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 у справі № 910/9760/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський