ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року Справа № 910/9053/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Корнілової Ж.О., Чернова Є.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційноїскаргтовариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" та публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.16 та ухвалу господарського суду міста Києва від 23.05.16у справігосподарського суду міста Києва №910/9053/16за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Міроіл"до1. публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця", 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті",провизнання недійсними рішення та договору поставки,за участі представників сторін:

від позивача - Гордієнко М.М.,

від відповідача-1 - Митченко Н.М.,

від відповідача-2 - Тиліпський Д.В.,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Міроіл" звернулися до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця" та товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" про визнання недійсним рішення комітету з конкурсних торгів Філії "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця" про визнання пропозицій найбільш економічними вигідними, оформлене протоколом №59/65-1 від 05.04.2016 та протоколом №63/65-2 від 07.04.2016, в частині визнання найбільш економічно вигідними пропозицій конкурсних торгів на закупівлю палива рідинного та газу; олив мастильних (оливи та мастильні матеріали) ТОВ "Трейд Коммодіті" по лотам №1, 2, 4, 5; ТОВ "Газтрон-Україна" по лотам №8, 9; ТОВ "КСМ-Трейд" по лотам №13; визнання недійсним договору поставки №ЦЗВ-14-01416-01 від 11.05.2016, укладеного між Філією "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті".

Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив заборонити відповідачам вчиняти будь-які дії на виконання договору №ЦЗВ-14-01416-01 від 11.05.2016, укладеного між Філією "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті".

Заява позивача мотивована тим, що невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачам виконувати оспорюваний договір зробить неможливим виконання рішення у цій справі, а також призведе до нераціонального та неефективного використання коштів державного підприємства.

23.05.2016 ухвалою господарського суду міста Києва порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 08.06.2016.

23.05.2016 ухвалою господарського суду міста Києва (суддя Літвінова М.С.), залишеною без змін 09.06.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Коршун Н.М., Дикунська С.Я., Зубець Л.П.) задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Міроіл" про вжиття заходів до забезпечення позову, заборонено філії "Центр забезпечення виробництва" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" вчиняти будь-які дії на виконання договору поставки №ЦЗВ-14-01416-01 від 11.05.2016, укладеного між філією "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця" та товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті".

Обгрунтовуючи судові рішення, попередні судові інстанції виходили з наявності зв'язку між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом спору, співрозмірністю та адекватністю заходів із заявленими позивачем вимогами, що сприятиме запобіганню порушення прав позивача, та у разі задоволення позову забезпечить можливість відновлення його порушених прав.

10.06.2016 та 13.06 2016 публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" та товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" звернулися до Вищого господарського суду з касаційними скаргами, у яких просили скасувати постанову від 09.06.2016 та ухвалу від 23.05.2016, а у задоволенні заяви ТОВ "Міроіл" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити, виходячи з того, що пов'язаність позовних вимог та заходів до забезпечення позову відсутня.

Проаналізувавши касаційні скарги на предмет їх обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог скарг виходячи з наступного.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Вирішуючи питання про вжиття заходів до забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і змістом позовних вимог, а також обставинами, на яких грунтуються позовні вимоги, доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обгрунтовує свої права, подаючи позов.

Аналізуючи зміст позовних вимог і заяву про забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій зазначеним вимогам не відповідають з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи, конкурсні пропозиції ТОВ "Міроіл" було відхилено комітетом з конкурсних торгів філії "Центру забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця" на етапі розкриття пропозицій у зв'язку з невідповідністю вимогам тендерної документації.

Рішенням Антимонопольного комітету України від 04.05.2016 відхилено тотожні, заявленим у позовній заяві вимоги про оскарження результатів торгів, на підставі яких укладено договір поставки. Тому заборона виконувати договір поставки, який забезпечує господарську діяльність публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" за вимогами позивача, який не був допущений до кінцевого етапу торгів, є порушенням збалансованості інтересів сторін судового провадження.

Звертаючись до суду, позивачем сформульовано дві позовні вимоги, а саме: визнати недійсним рішення комітету з конкурсних торгів Філії "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця" про визнання пропозицій найбільш економічними вигідними, оформлене протоколом №59/65-1 від 05.04.2016 та протоколом №63/65-2 від 07.04.2016, в частині визнання найбільш економічно вигідними пропозицій конкурсних торгів на закупівлю палива рідинного та газу; олив мастильних (оливи та мастильні матеріали) ТОВ "Трейд Коммодіті" по лотам №1, 2, 4, 5; ТОВ "Газтрон-Україна" по лотам №8, 9; ТОВ "КСМ-Трейд" по лотам №13 та визнати недійсним договір поставки №ЦЗВ-14-01416-01 від 11.05.2016, укладений між Філією "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті".

При цьому, необхідно звернути увагу на те, що перша вимога є головною, а друга - похідною. Проте суди ухвалюючи рішення про заборону вчиняти будь-які дії на виконання договору поставки №ЦЗВ-14-01416-01 від 11.05.2016 стосовно вимоги, яка є похідною, залишили поза увагою, що визнання недійсним зазначеного договору поставки знайде своє підтвердження та обгрунтування лише у разі доведення факту незаконності визнання найбільш економічно вигідними пропозицій ТОВ "Трейд Коммодіті" по лотам №1, 2, 4, 5 під час здійснення процедури торгів.

Тому колегія суддів дійшла висновку, що предмет спору та зміст забезпечення позову не зв'язані між собою, оскільки визнання процедури закупівлі недійсною не є гарантією того, що договір про закупівлю буде укладено саме з позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з ч.1 ст.6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Отже, заборона ТОВ "Трейд Коммодіті" та філії "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця" вчиняти дії, спрямовані на виконання договору поставки №ЦЗВ-14-01416-01 від 11.05.2016, укладеного між цими ж сторонами, як обгрунтовано стверджували відповідачі, може вважатись втручанням у господарські відносини та господарську діяльність як філії "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця", так і ТОВ "Трейд Коммодіті".

Що стосується висновків судів про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачеві виконувати оспорюваний договір зробить неможливим виконання рішення суду, або його ускладнить, то вони є непереконливими через залишення поза увагою зазначених колегією суддів обставин.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційних скарг публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті", скасування оскаржуваних рішень і відмові у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" та публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 та ухвалу господарського суду міста Києва від 23.05.2016 у справі №910/9053/16 скасувати.

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Міроіл" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЖ.О. Корнілова СуддяЄ.В. Чернов