ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року Справа № 910/767/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Гончарука П.А. Черкащенка М.М.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 11.04.2016 Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016у справі№ 910/767/16за позовомпублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" допублічного акціонерного товариства "Укрвторчормет" простягнення 103 450,00 грн за участю представників сторін:

від позивача: Білоножко Г.С. - за довіреністю;

від відповідача: Ковальова Л.П. - за довіреністю;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 року у справі № 910/767/16 в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" до публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет" про стягнення 103 450 грн відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 року та рішення господарського суду міста Києва області від 11.04.2016 року скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в липні 2015 року ПАТ "Укрвторчормет" за залізничною накладною № 32404931 зі станції Вінниця Південно-Західної залізниці було відправлено вантаж (металобрухт) на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.

Із відміток у залізничній накладній № 32404931 вбачається, що навантаження вагону здійснювалось навалом із зазначенням у залізничній накладній маси нетто у вагоні № 65397119 - 65 000 кг, тара 23 500 кг, вага визначена на 150-тонних вагах, які є власністю перевізника.

Як вбачається із залізничної накладної № 32404931 та встановлено попередніми судовими інстанціями, відомості щодо маси вантажу у залізничній накладній заповнювались відповідачем та позивачем, про що свідчать відповідні графи 24 - заповнюється відправником та 25 - заповнюється представником залізниці.

За приписами ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажів визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити у накладній.

Правильність внесених до накладної № 32404931 відомостей підтвердив своїм підписом представник відправника, як того вимагає п. 2.3. Правил оформлення перевізних документів.

Відповідно до п. 2.3.4. "Порядку застосування електронного перевізного документа під час перевезення вантажів залізничним транспортом", затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.11.2010 року № 800, на базі інформації, що міститься в ЕД, та на підставі позитивних результатів перевірки стосовно можливості здійснення зазначених у ЕПД перевезень та авторства документа працівники підприємства залізничного транспорту із застосуванням автоматизованих робочих місць, що входять до складу автоматизованої системи залізничного транспорту України, створюють ЕД з унесенням даних, передбачених технологічним процесом. Після накладання ЕЦП зазначеними працівниками підприємства залізничного транспорту ЕД зберігаються в архіві електронних документів Укрзалізниці із дотриманням відповідних вимог законодавства щодо захисту інформації.

Зокрема п. 2.5. "Порядку застосування електронного документообігу, пов'язаного з перевезенням вантажів залізничним транспортом", затвердженого Наказом Міністерства Інфраструктури України від 16.11.2012 року № 690, зазначено, що працівник залізниці після перегляду ЕД у разі погодження даних, зазначених у ЕД накладає ЕЦП та передає ЕД вантажовідправнику, у разі непогодження даних не здійснює накладання ЕЦП та передає свої зауваження вантажовідправнику за допомогою засобів АС залізниці.

На станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці було здійснено перевірку маси вантажу в вагоні на вагах вантажоодержувача та виявлено різницю у вазі проти накладної № 32404931 в сторону зменшення на 2 350 кг маси, вказаної у залізничній накладній. За результатами перевірки маси станцією складено Комерційний акт РА № 00985281433 від 18.07.2015 року, яким зафіксовано, що в технічному та комерційному відношенні вагон справний, двері відсутні, люка закриті, навантаження рівномірне, вантаж маркований білою краскою по всій площі, що відповідає перевізному документу, також вантаж додатково укручений проволокою діаметром 6 мм.

У зв'язку з такими обставинами, на підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України відповідачу був нарахований штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із п. 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно із ст. 122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Роз'ясненням Президії Вищого Господарського суду України від 29.05.2002 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезень вантажів залізницею" встановлено, на підставі ст. 43 ГПК ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Отже, комерційний акт є тільки одним із доказів, який господарський суд оцінює у сукупності з усіма іншими доказами зі справи. Зокрема, комерційний акт може оцінюватись як такий, що не має сили доказу, якщо він не відповідає фактичним обставинам.

За вимогами ч. 5 ст. 307 ГК України, які узгоджуються з вимогами ст. ст. 909, 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно із ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених ними в накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України, зокрема, за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. А згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави зробити висновок, що підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним у накладній відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, а штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, зважування вагону за накладною № 32404931 здійснювалось вантажовідправником спільно з представником залізниці, яким було погоджено дані у накладній із зазначенням маси вантажу у графах 24 та 25 та підписано електронним цифровим підписом.

При цьому, участь представника залізниці у зважуванні вагонів та узгодженні ним відомостей по зважуванню, підтверджується даними накопичувальної картки № 13071444 від 13.07.2015 року, підписаної представником відповідача та працівником залізниці.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача але з викладених вище підстав.

З огляду на зазначене, Комерційний акт РА № 00985281433 від 18.07.2015 року у розумінні ст. ст. 32-34, 43 ГПК України не доводить факту неправильного зазначення відповідачем маси вантажу в залізничній накладній № 32404931 від 10.07.2015 року.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2016 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2016 року у справі № 910/767/16 залишити без змін.

Головуючий Н.М. Нєсвєтова

Судді П.А. Гончарук

М.М. Черкащенко