ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року Справа № 910/33075/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полянського А.Г. - головуючого (доповідача), Коробенко Г.П., Мачульського Г.М.,

розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"на постановувід 17.05.2016Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду міста Києва № 910/33075/15за позовомприватного підприємства "Автогід"до ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"простягнення 59 286,30 грн.за участю представників сторін:

позивача - Негрич О.Я. дов. від 13.05.2016 р.,

відповідача - Речицька Я.О.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2016 р. (суддя - Підченко Ю.О.) позовні вимоги приватного підприємства "Автогід" задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь приватного підприємства "Автогід" суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 13 257, 45 грн., суму нарахованої пені за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 10 350, 69 грн., суму витрат на евакуацію транспортних засобів з місця дорожньо-транспорної пригоди у розмірі 150 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 4 134, 74 грн. та судовий збір у розмірі 569, 77 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 р. (судді - Сулім В.В., Тарасенко К.В., Тищенко А.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2016 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ-21063 державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля ЗАЗ ТF 698, державний номерний знак НОМЕР_2, в якій було пошкоджено належний ПП "Автогід" автомобіль.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.04.2015 року по справі № 357/5082/15-п, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ від 1901245 від 26.09.2014 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована ПАТ "НАСК "Оранта".

30.03.2015 року водієм ПП "Автогід" ОСОБА_7 було оформлено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та направлено ПАТ "НАСК "Оранта".

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного Кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Позивачем 06.06.2015 року за допомогою комп'ютерної системи AUTODEX було здійснено ремонтну калькуляцію № 270520150142 від 06.06.2015 року, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту з ПДВ складає 34 433, 33 грн.

ПП "Автогід" відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу було здійснено за власний рахунок (копії платіжних доручень, товарних чеків та видаткових накладних містяться у матеріалах справи).

За розрахунком ПП "Автогід" завдано матеріальних збитків на суму 29 777, 16 грн.

29.07.2015 року ПАТ "НАСК "Оранта" було частково відшкодовано вказану вище суму, а саме 16 519,71 грн. та було враховано коефіцієнт фізичного зносу.

Відповідно до дослідження № АІ0142КМ-09.04/2 від 09.04.2015 року (копія у матеріалах справи), коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу ЗАЗ ТF 698, державний номерний знак НОМЕР_2 становить 0,48. Вартість відновлювального ремонту складає 16 519,71 грн.

Згідно ст. 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що оскільки страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах спеціального нормативно-правого акта, а саме Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", то в даному випадку застосовуються норми цього Закону, а саме статті 29.

Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Судом встановлено, що станом на дату ДТП автомобілю було 4 роки, а відтак значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 13 257,45 грн.

Крім того, відповідач у встановлений законодавством строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав та допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 36.5. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплат страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 10 350,69 грн. є правомірним.

Щодо вимоги про стягнення з ПАТ "НАСК "Оранта" відшкодування майнових втрат завданих несвоєчасною сплатою страхового відшкодування у розмірі 33 701,71 грн. ПП "Автогід" зазначало, що основним видом діяльності позивача є підготовка водіїв транспортних засобів, а внаслідок простою автомобіля ЗАЗ ТF 698, державний номерний знак НОМЕР_2 автошкола недоотримала 25 300 грн. Крім того, у зв'язку з неможливістю експлуатації автомобіля після ДТП ПП "Автогід" змушене було працівнику ОСОБА_7, який закріплений за даним автомобілем, нарахувати середню заробітну плату за період простою у розмірі 8 401, 71 грн.

Позивач вважав, що підприємство зазнало майнових втрат через несвоєчасну сплату страхового відшкодування у загальному розмірі 33 701,71 грн. у вигляді неодержаних доходів (прибутку).

Як правильно зазначено судом першої інстанції, при вирішенні питання щодо неодержаного прибутку (доходу) слід мати на увазі таке. Як у промислових підприємств, так і у торговельних, постачальницько-збутових, збутових підприємств (організацій) є умовно-постійні та умовно-змінні витрати.

Статтями 623 Цивільного кодексу України та статтями 224, 225 Господарського кодексу України передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань боржником він повинен відшкодувати кредитору заподіяні цим збитки.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, позивачу лежить обов'язок довести суду факт заподіяння йому збитків; розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань; причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

До складу виду збитків відноситься неодержаний прибуток, до якого відносяться усі прибутки у результаті зменшення обсягу виробництва або реалізації продукції тощо, і які були б одержані, якби зобов'язання було б виконано контрагентом.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не надав судам попередніх інстанцій, належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України наявності причинного зв'язку між невиконанням зобов'язань та заподіяними позивачеві збитками у вигляді неодержаних доходів (прибутку).

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Факт евакуації підтверджується наявним у матеріалах справи товарним чеком № 5 від 31.03.2015 року, найменування - надання послуг евакуатора для транспортування ТЗ ЗАЗ Sens АІ 0142 КМ.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на евакуацію у розмірі 150 грн.

Колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 у справі № 910/33075/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.П. Коробенко

Г.М. Мачульський