ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року Справа № 910/23291/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд - 1"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016у справі № 910/23291/15 Господарського суду м. Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд - 1"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас"простягнення 67 572 536, 26 грн. (71 952 804, 25 грн. з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог)

в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаВеничук Є.В.- - відповідачаГембара О.Ю.В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд - 1" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 71 952 804, 25 грн., з урахуванням заяв про зміну підстав позову та про збільшення розміру позовних вимог, які прийняті та розглянуті судом. Позов заявлений на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.02.2016 (головуючий Ярмак О.М., судді: Пукшин Л.Г., Цюкало Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 (у складі головуючого Рябухи В.І., суддів: Калатай, Ропій Л.М.) у справі № 910/23291/15 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Приватне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд - 1" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своєї касаційної скарги скаржник посилається на те, що подані ним докази були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, у зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас" заперечує доводи касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а резолютивну частину постанови апеляційної інстанції змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції твердження про укладання додаткової угоди № 11 від 25.01.2010 та доповнивши висновком про те, що обсяг інвестицій обмежується розміром, встановленим п. 8.1. договору про інвестування будівництва № 01/12 від 26.12.2006 в редакції додаткової угоди № 10 від 10.09.2009, в іншій частині постанову залишити без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.12.2006 між Закритим акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-1"), як замовником-забудовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас", як інвестором, укладено договір про інвестування будівництва № 01/12.

Предметом цього договору є фінансування інвестором будівництва та набуття ним права власності на об'єкт інвестування, який замовник-забудовник зобов'язується збудувати самостійно та/або із залученням підрядних організацій та здати відповідній державній приймальній комісії. Після завершення будівництва та введення об'єкта інвестування в експлуатацію інвестор набуває права власності на новозбудоване нерухоме майно у порядку, передбаченому договором, а замовник-забудовник сприяє в оформленні права власності або права довгострокового користування земельною ділянкою, на якій буде розташовано об'єкт інвестування, шляхом надання згоди відповідно до чинного законодавства.

Об'єктом інвестування є об'єкти соціально-культурної сфери Оболонського району м. Києва, розташовані за адресою: Оболонський проспект, від станції метро "Оболонь" до станції метро "Героїв Дніпра", які здійснюватимуться згідно розробленої замовником-забудовником та у встановленому законодавством порядку погодженої проектної документації будівництва та у відповідності з затвердженими сторонами технічними умовами (п.1.3 договору).

Між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими вносились зміни до договору, а саме: від 04.01.2007 №01, від 10.03.2007 №02, від 12.03.2007 №03, від 03.01.2008 №04, від 18.04.2008 №05, від 22.09.2008 №06, від 22.09.2008 №07, від 27.10.2008 №08, від 27.01.2009 №09, від 10.09.2009 № 10.

Додатковою угодою № 10 від 10.09.2009 до договору сторони виклали п.1.3 в наступній редакції: "Об'єкт інвестування - об'єкти соціально-культурного призначення, орієнтовною загальною площею 158 474,60 кв.м., які включають в себе: "Блок А" (між станцією метро "Оболонь" та станцією метро "Мінська") та "Блок Б" (гостьові автостоянки).

Пунктом 3.1 договору, в редакції додаткової угоди від 10.09.2009 № 10, визначено, що сторони попередньо погоджуються з тим, що об'єкт інвестування складається з двох частин, а саме:

- три-поверхова нежитлова будівля, орієнтованою загальною площею 158 474,60 кв. +/- 10%: "Блок А" об'єктів соціально-культурного призначення (між станцією метро "Оболонь" та станцією метро "Мінська"; та "Блок Б" об'єктів соціально-культурного призначення (між станцією метро "Мінська" і станцією метро "Героїв Дніпра", та машиномісця відповідно до погодженої сторонами проектно-кошторисної документації (п.п.3.1.1);

- окремо стояче торгівельно-офісне приміщення (п.п.3.1.2).

Обсяг інвестицій, що вноситься інвестором у фінансування три-поверхової нежитлової будівлі, орієнтованою загальною площею 158 474,60 кв.м. +/- 10%: "Блок А" об'єктів соціально-культурного призначення (між станцією метро "Оболонь" та станцією метро "Мінська"; та "Блок Б" об'єктів соціально-культурного призначення (між станцією метро "Мінська" і станцією метро "Героїв Дніпра", та машиномісця відповідно до погодженої сторонами проектно-кошторисної документації становить 606 000 000 (шістсот шість мільйонів) грн, в тому числі ПДВ (20%) - 101 000 000 (сто один мільйон), але не більше суми з врахуванням ПДВ еквівалентної 120 000 000 (ста двадцяти мільйонам) доларів США за офіційним курсом Національного банку України на момент внесення кожної частини інвестицій (п.8.1 договору, в редакції додаткової угоди від 10.09.2009 №10).

Згідно з п.6.13 ст.6 договору, в редакції додаткової угоди від 10.03.2007 №02, якщо це передбачено чи буде передбачено договором оренди земельної ділянки для будівництва від 14 червня 2004 чи іншими угодами і домовленостями замовника-забудовника з Радою чи іншою уповноваженою особою, замовник-забудовник зобов'язаний самостійно у визначеному розмірі, порядку та у строк, що передбачені відповідними угодами і домовленостями, вносити та/або компенсувати орендну плату за користування земельною ділянкою та здійснювати будь-які інші платежі, що стосуються об'єкта інвестування на земельній ділянці, на якій проводиться його будівництво. Такі платежі відносяться до обсягу інвестицій інвестора та підлягають сплаті у терміни, додатково погоджені сторонами. Всі ризики пов'язані з неможливістю здійснення будівництва внаслідок невиконання замовником-забудовником своїх зобов'язань за відповідними договорами і угодами, покладаються на замовника-забудовника.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2010 у справі № 32/147, яке набрало законної сили, визнано за ТОВ "Віта Верітас" право власності на об'єкт незавершеного будівництва - Блок Б об'єктів соціально-культурного призначення, загальною проектною площею 78 049,90 кв. м, який знаходиться на проспекті Оболонському, від станції метро "Мінська" до станції метро "Героїв Дніпра", на земельній ділянці площею 3,3857 га на проспекті Оболонському в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:501:0002. Зобов'язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєструвати за ТОВ "Віта Верітас" право власності на об'єкт незавершеного будівництва, який знаходиться на проспекті Оболонському, від станції метро "Мінська" до станції метро "Героїв Дніпра", м. Київ, а саме: "Блок Б" об'єктів соціально-культурного призначення Оболонського району, загальною проектною площею 78 049,90 кв. м.

Вказаним судовим рішенням також встановлено, що ТОВ "Віта Верітас" на виконання умов договору було здійснено фінансування будівництва об'єктів соціально-культурного призначення (Блок А та Блок Б) на загальну суму 756 418 234,72 грн.

Підставою заявленого позову позивачем первісно було зазначено незадоволену вимогу ПрАТ "Трест Київміськбуд - 1" від 12.08.2015 № 136 про оплату 67 572 536, 26 грн. суми боргу на підставі додаткової угоди від 10.03.2007 № 02, додаткової угоди від 25.01.2010 № 11 до договору.

Вказана вимога про відшкодування витрат позивача на об'єкт інвестування Блок "Б" обґрунтовувалась витраченими на об'єкт інвестування понад отриманих від ТОВ "Віта Верітас" інвестицій за рахунок своїх обігових коштів 67 572 536,26 грн. Суму зазначених витрат позивача, за його твердженнями, встановлено експертним висновком від 03.10.2014 №1656 щодо матеріалів кримінальної справи №2014038041, складеним експертом НЦСЕ при Міністерстві юстиції Республіки Молдова, а також ухвалою при припинення кримінальної справи від 29.04.2015 №2014038041 прокурора Прокуратури сектору Буюкань, мун. Кишинів юридичного радника І рангу Демчучина І. з посиланням на п.6.13 ст.6 договору.

В подальшому, як зазначалось вище, ПрАТ "Трест Київміськбуд - 1" змінило підстави заявленого позову, обґрунтовуючи вимоги про стягнення з відповідача сум, як безпідставно отриманих коштів згідно ст.1212 ЦК України.

Крім того, позивач, користуючись правами, наданими ст.22 ГПК України, збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 71 952 804,25 грн. з яких:

- 19 425 557,42 грн. платежів за виконані роботи (надані послуги) з 21.06.2002 по 22.12.2006, відповідно до ст.1212 ЦК України;

- 52 527 246,83 грн. платежів з 16.01.2007 по 31.08.2007 відповідно до умов договору.

Колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення заявленої суми 19 425 557, 42 грн., враховуючи наступне.

Стаття 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Вони застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зі змісту зазначеної вище норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: по-перше, набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст.1213 ЦК України).

Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах щодо застосування до спірних правовідносин вказаних норм, вказав на те, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Зазначені норми закону застосовуються лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статей 1212, 1213 ЦК України (див. постанови від 22.06.2016 у справі № 6-1253цс16, від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 17.06.2014 у справі № 13/096-12 та ін.)

Таким чином, оскільки між сторонами було укладено договір про інвестування будівництва від 26.12.2006 № 01/12, то правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч.1 ст.1212 ЦК України та ст. 1213 ЦК України. Крім того, умови договору не визначають обов'язку відповідача компенсувати витрати, вчинені до укладення договору.

Водночас, умови договору передбачають, що з метою виконання предмета договору замовник-забудовник зобов'язаний своєчасно отримати всі погодження та дозвільні документи, необхідні для затвердження проектної документації та здійснення будівництва, включаючи, але не обмежуючись, позитивний висновок комплексної державної експертизи і дозвіл на виконання будівельних робіт. Замовник-забудовник самостійно несе відповідальність за порушення термінів отримання дозвільних документів та погоджень, необхідних для виконання договору.

На підтвердження платежів, здійснених за період з 21.06.2002 по 22.12.2006, позивач посилався на документи (банківські виписки, договори на виконання робіт, укладені позивачем з підприємствами підрядниками), які підтверджують здійснення власних господарських операцій, за результатами яких, роботи та послуги отримав та використав сам позивач.

Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те кошти, що сплачені ПрАТ "Трест Київміськбуд - 1" за період з 21.06.2002 по 22.12.2006 його контрагентам, не можуть бути витребувані в порядку ст.ст. 1212, 1213 ЦК України з ТОВ "Віта Верітас".

Стосовно платежів з 16.01.2007 по 31.08.2007 в сумі 52 527 246, 83 грн., судами встановлено наступне.

Відповідно до розрахунку, наведеного в заяві про збільшення позовних вимог, позивачем до вказаної суми включено здійснені ним оплати, зокрема: ТОВ "БП-4 КМБ-1" за будівництво об'єктів соціально-культурного призначення, МПП "ТМ "ВІСАК" за проектно-вишукувальні роботи, Комунальній організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Центр містобудування та архітектури" за роботи по винесенню в натуру червоних ліній, СП "Служба тунельних споруд КП "Київський метрополітен" за послуги за технічні умови, КП УЗН Оболонського району за відновлення газонів, ДП "Укргеодезмарк" ВАТ "Київметробуд" за геодезично-маркшейдерські роботи по планово-високій зйомці тунельної обробки з попереднім визначення її положення відносно денної поверхні, ДП "ПІ Укрметротунельпроект" Мінбуд України за погодження генплану організації рельєфу та дощової каналізації, КП "Київський інститут земельних відносин" за виготовлення кадастрового плану, ГО "Благоустрій" за оформлення ордера на прокладання електрокабелю, АТ "Київпроект" за тех. нагляд за веденням робіт, топогеодезичні вишукування з електропостачання.

Тобто, як вже зазначалось, позивачем заявлені вимоги про відшкодування витрат, здійснених ним в ході виконання договору № 01/12 протягом 2007 року та суму 19 750 000 грн. за 2008 рік "за проектні роботи (дизайн проект), виконавець - ТОВ "Віта Верітас", призначення платежу - "заборгованість за виконані роботи".

При розгляді даної справи, суди попередніх інстанцій встановили, що платежу на суму 19 750 000 грн. (позиція 136 в заяві про збільшення позовних вимог) ПрАТ "Трест Київміськбуд - 1" не здійснювало.

Зі змісту п.6.13 ст.6 договору, в редакції додаткової угоди від 10.03.2007 №02, вбачається, якщо це передбачено чи буде передбачено договором оренди земельної ділянки для будівництва від 14 червня 2004 чи іншими угодами і домовленостями замовника-забудовника з Радою чи іншою уповноваженою особою, замовник-забудовник зобов'язаний самостійно у визначеному розмірі, порядку та у строк, що передбачені відповідними угодами і домовленостями, вносити та/або компенсувати орендну плату за користування земельною ділянкою та здійснювати будь-які інші платежі, що стосуються об'єкта інвестування на земельній ділянці, на якій проводиться його будівництво. Такі платежі відносяться до обсягу інвестицій інвестора та підлягають сплаті у терміни, додатково погоджені сторонами. Всі ризики пов'язані з неможливістю здійснення будівництва внаслідок невиконання замовником-забудовником своїх зобов'язань за відповідними договорами і угодами, покладаються на замовника-забудовника.

Тобто, положення п.6.13 договору, в редакції додаткової угоди від 10.03.2007 №02, передбачають, що всі зазначені в цьому пункті платежі відносяться до обсягу інвестицій та обмежені її розміром, встановленим в п.8.1 додаткової угоди від 10.09.2009 № 10.

Доказів окремого узгодження розміру, строків та порядку повернення відповідачем позивачу понесених ним витрат на виконання робіт за об'єктом інвестування понад обсяг інвестицій, визначений договором, матеріали справи не містять.

В той же час, з наданих відповідачем документів: заяви ТОВ "Віта Верітас" від 26.07.2012 № 142 про зарахування зустрічних однорідних вимог, акта про зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Віта Верітас" та ПрАТ "Трест Київміськбуд - 1" від 27.07.2012, додаткової угоди від 27.07.2012 №1 до договору поставки від 25.02.2009 № В2502/Т, додаткової угоди від 27.07.2012 №1 до договору виконання дизайнерських робіт від 01.12.2008 № ВВ-01/12 суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що між сторонами існували інші договірні відносини окрім договору № 01/12, і заборгованість у сумі 19 750 000 грн. за виконані проектні роботи (дизайн проект) по договору на виконання дизайнерських робіт від 01.12.2008 № ВВ-01/12 виникла саме у позивача перед відповідачем.

Що стосується поданого позивачем висновку від 03.10.2014 № 1656, проведеного в межах кримінальної справи №2014038041, складеного експертом Національного центру судових експертиз при Міністерстві юстиції Республіки Молдова П. Сажин та копії ухвали про припинення кримінальної справи №2014038041 від 29.04.2015 прокурора Прокуратури сектору Буюкань, мун.Кишинів, юридичного радника 1 рангу І. Демчучина, то суди попередніх інстанцій не взяли їх до уваги як належні докази, з наступних підстав.

Відповідно до ст.15 Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованого Законом України від 10.11.1994 №238/94-ВР, документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж на території іншої Договірної Сторони.

Наведені документи іноземних органів: експертний висновок від 03.10.2014 №1656 та копія ухвали про припинення кримінальної справи №2014038041 від 29.04.2015 не є рішенням суду, а лише частиною матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадження та стосуються певної особи (ОСОБА_8) і не встановлюють жодних правових зобов'язань для ТОВ "Віта Верітас".

При цьому, в експертному висновку від 03.10.2014 № 1656 містяться, зокрема, посилання на додаткову угоду від 25.01.2010 № 11, яка визнана судом апеляційної інстанції неукладеною, та до суми боргу ТОВ "Віта Верітас" перед ПрАТ "Трест Київміськбуд - 1" включено суму вже погашену на дату складання експертного висновку.

Доводи позивача про те, що додаткова угода № 11 від 25.01.2010 до договору № 01/12 про інвестування будівництва є укладеною колегія не може прийняти до уваги з наступних підстав.

Вироком Оболонського районного суду міста Києва від 30.12.2011 у справі №1-1179/11 встановлено:

"У період часу з 01.11.2009 по 24.12.2009 у особи, яку оголошено у міжнародний розшук, виник умисел на залучення до вчинення злочину колишнього директора ПрАТ (ЗАТ) "Трест Київміськбуд - 1" ОСОБА_9, якому було дано вказівку про підробку документів, необхідних для створення третейського спору і розгляду справи в Постійно діючому третейському суді при Корпорації "Сила Закону" (далі Третейський суд) щодо визнання права власності за ПрАТ "Трест Київміськбуд - 1" на Блок "Б", а також проектів документів, необхідних для розгляду заяви ПрАТ "Трест Київміськбуд - 1" про видачу виконавчого документа в Октябрському районному сіді м. Полтави, на що той погодився…

…Будучи обізнаною про умисел особи, яку оголошено в міжнародний розшук, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, а саме майном ТОВ "Віта Верітас" у вигляді об'єкта інвестування - Блоком "Б", особа запропонувала протизаконно набути за ПрАТ (ЗАТ) "Трест Київміськбуд - 1" право власності на Блок "Б" внаслідок прийняття третейським судом рішення для отримання виконавчого листа в суді загальної юрисдикції і подальшої реєстрації права власності в комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" (дачі Київське МБТІ).

У період часу з 01.11.2009 по 24.12.2009 в приміщенні офісу Корпорація "Сила Закону", що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Куйбишева, 20, особою 1, матеріали, щодо якої виділено в окреме провадження, за пособництва особи 2, матеріали, щодо якої виділено в окреме провадження, було підроблено два примірники рішення третейського суду з датою, що не відповідає дійсності - " 26 лютого 2009 року", яким було визнано право власності на Блок "Б" за ПрАТ (ЗАТ) "Трест Київміськбуд - 1" та зобов'язано Київське МБТІ зареєструвати за ЗАТ "Трест Київміськбуд - 1" право власності на Блок "Б", який розташований за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 21б, які були направлені особою 1, матеріали, щодо якої виділено в окреме провадження, до ПрАТ (ЗАТ) "Трест Київміськбуд - 1".

…Після отримання підробленого виконавчого листа та підробленої ухвали Октябрського районного суду м. Полтави з датою "18.03.2009", приблизно 24.12.2009 в особи, яку оголошено в міжнародний розшук, виник умисел на залучення до вчинення злочину в якості виконавця ОСОБА_10, який повинен був підписати лист до Київського МБТІ про реєстрацію права власності на Блок "Б" за ПрАТ (ЗАТ) "Трест Київміськбуд - 1". У зв'язку з цим, особа, яку оголошено в міжнародний розшук, діючи в інтересах ПрАТ (ЗАТ) "Трест Київміськбуд - 1" та в особистих інтересах, у вказаний період часу надала виконавчому директору ПрАТ (ЗАТ) "Трест Київміськбуд - 1" ОСОБА_10 вказівку про підписання листа до Київського МБТІ про реєстрацію права власності на Блок "Б" за вказаним підприємством, на що той погодився.

… В подальшому ОСОБА_10 25 січня 2010, достовірно знаючи про те, що Київським МБТІ зареєстровано за ПрАТ (ЗАТ) "Трест Київміськбуд - 1" право власності на Блок "Б", перебуваючи в приміщенні ПрАТ (ЗАТ) "Трест Київміськбуд - 1" підписав додаткову угоду №11 до інвестиційного договору від 26.12.2009 №11, яку не направляв до ТОВ "Віта Верітас", а залишив на ПрАТ (ЗАТ) "Трест Київміськбуд - 1", завуалювавши таким чином свої злочинні дії перед працівниками (бухгалтерія, інші) ПрАТ (ЗАТ) "Трест Київміськбуд - 1".

Відповідно до частини другої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини другої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини першої статті 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Преюдиційне значення для господарського суду має й вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, якщо господарський суд розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльність особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, і лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (п.2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " від 26.12.2011 №18).

Відтак оскільки ОСОБА_10 вчинив дії, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, суд визнав ОСОБА_10 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України.

Частина 1 ст.202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч.ч.1-3 ст.181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо) (п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 №9).

Враховуючи вирок Оболонського районного суду міста Києва від 30.12.2011 у справі №1-1179/11, виходячи з встановлених судом апеляційної інстанції обставин щодо не отримання акцепту стороною, що направила оферту, додаткова угода від 25.01.2010 № 11 до договору обґрунтовано визнана апеляційним судом неукладеною (не вчиненою як правочин).

Колегія вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих ним доказів, які на думку касатора, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судом апеляційної інстанції, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Крім того, у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Віта Верітас" просить суд, серед іншого, змінити резолютивну частину постанови апеляційної інстанції, виключивши з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції твердження про укладання додаткової угоди № 11 від 25.01.2010 та доповнивши висновком про те, що обсяг інвестицій обмежується розміром, встановленим п. 8.1. договору про інвестування будівництва № 01/12 від 26.12.2006 в редакції додаткової угоди № 10 від 10.09.2009, в іншій частині постанову залишити без змін.

Зазначене клопотання мотивоване тим, що судом апеляційної інстанції допущено помилку при оформленні судового рішення, оскільки у резолютивній частині постанови не викладено зміни мотивувальної частини рішення першої інстанції, незважаючи на задоволення апеляційної скарги відповідача - ТОВ "Віта Верітас".

Відповідно до пунктів 1, 2, 5, 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (із змінами і доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарські суди повинні дотримуватись передбаченої статтями 84, 86 Господарського процесуального кодексу України структури та послідовності викладення рішення (вступна, описова, мотивувальна та резолютивна частини).

У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідає, а її зміст є суперечливим.

З мотивувальної частини оскаржуваної постанови вбачається, що суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас" підлягає задоволенню. При цьому, суд дійшов висновку про те, що додаткова угода № 11 від 25.01.2010 є неукладеною, а обсяг інвестицій обмежується розміром, встановленим п. 8.1. договору про інвестування будівництва № 01/12 від 26.12.2006 в редакції додаткової угоди № 10 від 10.09.2009 (т.4., а.с.86, 91, 93).

В той же час, з пункту 3 резолютивної частини постанови апеляційної інстанції (т.4., а.с.95) вбачається, що суд задовольнив апеляційну скаргу апелянта - Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Верітас", а рішення Господарського суду м. Києва від 10.02.2016 у справі № 910/23291/15 залишив без змін.

Відповідно до п.5 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, з метою приведення резолютивної частини оскаржуваної постанови у відповідність з приписами ст.84 ГПК України та змістом її мотивувальної частини, колегія вбачає підстави для зміни постанови шляхом доповнення її резолютивної частини вказівкою про виключення з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції твердження про укладання додаткової угоди № 11 від 25.01.2010 та доповнення висновком про те, що обсяг інвестицій обмежується розміром, встановленим п. 8.1. договору про інвестування будівництва № 01/12 від 26.12.2006 в редакції додаткової угоди № 10 від 10.09.2009.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Пункт 3 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі № 910/23291/15 змінити та викласти його у наступній редакції:

" 3. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 у справі № 910/23291/15, виключивши з неї твердження про укладання додаткової угоди № 11 від 25.01.2010 та доповнивши висновком про те, що обсяг інвестицій обмежується розміром, встановленим п. 8.1. договору про інвестування будівництва № 01/12 від 26.12.2006 в редакції додаткової угоди № 10 від 10.09.2009. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 у справі № 910/23291/15 залишити без змін."

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 у справі № 910/23291/15 залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд - 1" залишити без задоволення.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Т. Б. Данилова