ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року Справа № 908/2966/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівАкулової Н.В., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 06.04.2016у справі№ 908/2966/13 господарського суду Запорізької областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"доУправління соціального захисту населення Запорізької міської ради,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі,простягнення 373 058, 54 грн збитківза участю представників сторін:

від позивача: Білоножко Г.С., дов. від 27.04.2016

від відповідача: Михайловський А.С., дов. від 03.06.2016

від третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради про стягнення збитків за пільгове перевезення пасажирів у сумі 373 058, 54 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що при перевезенні в березні 2013 року пільгових категорій пасажирів приміським залізничним транспортом залізниця понесла збитки, які підлягають відшкодуванню Управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради, як розпорядником бюджетних коштів.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.01.2016 за клопотанням позивача замінено позивача у справі - Державне підприємство "Придніпровська залізниця" на його правонаступника - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця".

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.02.2016 (суддя Гончаренко С.А.), прийнятим за результатами нового розгляду справи, в позові відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не довів факту порушення відповідачем господарського зобов'язання перед позивачем, не надав доказів протиправності дій та вини відповідача у нездійсненні компенсаційних виплат за надані позивачем у березні 2013 року послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом, оскільки фінансування видатків місцевого бюджету міста Запоріжжя на вказані компенсаційні виплати у 2013 році було неналежним, докази фінансування вказаних видатків та докази фактичного перерахування з державного бюджету до бюджету м. Запоріжжя та надходження на рахунки відповідача сум субвенцій на вказані компенсаційні виплати відсутні в матеріалах справи. Крім того, за висновком суду, у 2013 році договору, на підставі якого відбувалась би компенсація за пільговий проїзд окремих категорій громадян, укладення якого є обов'язковим в силу закону, між позивачем, як транспортним підприємством, та відповідачем, як головним розпорядником бюджетних коштів, відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема ч.1 ст. 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", не укладалось.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.2016 (склад колегії суддів: Татенко В.М. - головуючий, Ломовцева Н.В., Скакун О.А.) апеляційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2016 - без змін.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, у березні 2013 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" (позивач) надало послуги з перевезення пільгової категорії пасажирів приміським залізничним транспортом по станціям, розташованим в межах міста Запоріжжя, в результаті чого витрати позивача з перевезення у березні 2013 року пільгової категорії громадян склали 373 058,54 грн.

Позивачем направлено відповідачу, як розпоряднику бюджетних коштів, облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом в приміському сполученні окремих громадян за березень 2013 року на суму 373 058, 54 грн та рахунок для сплати № 407 від 12.06.2013 на зазначену суму, а також розрахунок за березень 2013 року.

У зв'язку з тим, що відповідач рахунок не оплатив, позивач 23.05.2013 на адресу відповідача направив претензію № 13-01\3 від 20.05.2013, в якій просив сплатити збитки за надання послуг з пільгового проїзду окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування за березень 2013 року в розмірі 373 058,54 грн. Однак, відповідач залишив претензію без задоволення, надавши відповідь № 01-08\236 від 25.06.2013, в якій послався на відсутність укладеного між сторонами договору щодо здійснення компенсаційних виплат за надані ДП "Придніпровська залізниця" послуги.

Відмова відповідача сплачувати компенсацію за пільговий проїзд залізницею окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування за березень 2013 року стала причиною виникнення спору у даній справі.

Частиною 1 ст. 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відшкодування збитків є одним із видів правової відповідальності за правопорушення при здійсненні господарської діяльності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт", для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Згідно зі статтями 89 та 102 Бюджетного кодексу України видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського, Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорії громадян визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 (далі за текстом - Порядок № 256).

Згідно п. 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до п.п. 1, 4, 7.27. Положення про Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради, затвердженого рішенням міської ради № 72 від 18.02.2011 (зі змінами), управління є виконавчим органом Запорізької міської ради, що утворюється Запорізькою міською радою і в межах міста забезпечує виконання покладених на Управління завдань. Управління виступає головним розпорядником бюджетних коштів; Управління відповідно до визначених повноважень здійснює компенсаційні виплати за пільгове перевезення окремих категорій громадян транспортом загального користування відповідно до Законодавства України.

Таким чином, відповідач - Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради є розпорядником коштів бюджету Запорізької міської ради.

Відповідно до п. 2 Порядку № 256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Пунктом 4 Порядку № 256 встановлено, що перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

У додатку № 7 до Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" передбачено субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам в т.ч. і на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян в розмірах, визначених окремо по обласним бюджетах кожної області України. Так, зокрема обласному бюджету Запорізької області передбачено 87 229,40 тис грн субвенцій на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального і на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до листа Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 21.02.2014 розмір вказаної субвенції, передбаченої Державним бюджетом України для Запорізької області, після її перерозподілу між територіями області для міста Запоріжжя склав 59 391 900,00 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Запорізької міської ради № 9 від 24.12.2012 "Про бюджет міста на 2013 рік" затверджено видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті в розмірі 2 936 756,00 грн, додатковим рішенням Запорізької міської ради № 20 від 30.10.2013 ця сума була збільшена до 3 756 756,00 грн, а рішенням № 14 від 20.12.2013 вказана сума встановлена у розмірі 2 312 457,00 грн.

Таким чином, субвенції на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян для обласного бюджету Запорізької області були передбачені Державним бюджетом України, а видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян були передбачені бюджетом міста Запоріжжя на 2013 рік.

Однак, судами встановлено, що у 2013 році було відсутнє належне фінансування видатків місцевого бюджету міста Запоріжжя за пільговий проїзд окремих категорій громадян електротранспортом з державного бюджету, в межах обсягів, затверджених в бюджеті міста Запоріжжя на 2013 рік. Докази належного фінансування вказаних видатків та докази фінансування протягом 2013 року особового рахунку відповідача за кодом функціональної класифікації (КФК) 170302 - компенсаційні виплати за пільговий проїзд категорій громадян на залізничному транспорті матеріали справи не містять, про що вірно зазначили суди попередніх інстанцій. Наведені обставини підтверджуються зокрема листом Департаментом фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради № 04/2-12/1041 від 21.05.2014 (т.1, а.с. 30), листом Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі № 03-15/210-1279 від 24.04.2014 (т.1, а.с.31, 32), листом Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі № 06-14/172-1417 від 30.04.2014 про відсутність у 2013 році руху грошових коштів по рахунку Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради № 35315032004254 (т.2, а.с. 7) та випискою з вказаного рахунку відповідача (т.1, а.с.191).

При цьому, рішення Запорізької міської ради про затвердження бюджету міста на 2013 рік з подальшими змінами до нього свідчить лише про затвердження певного обсягу видатків міста на 2013 за тимчасовою класифікацією видатків та кредитування місцевих бюджетів, та не підтверджує фактичного надходження грошових коштів на рахунки відповідача-1. Закладення відповідної суми у місцевому бюджеті на відповідний звітний період за відсутності фактичного фінансування та надходження коштів на рахунок відповідача-1 не є достатньою підставою для виплати позивачу компенсації за пільгове перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, про що вірно зазначив місцевий господарський суд.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

В інформаційному листі Міністерства фінансів України № 31-07310-1024/16584 від 30.06.2011 стосовно реєстрації згідно з частинами 5 та 6 ст. 48 БК України бюджетних зобов'язань зазначено, що зважаючи на те, що розрахунки компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян здійснюється не з громадянами, а з підприємствами - надавачами послуг, зазначена компенсація транспортним підприємствам повинна провадитися відповідно до укладених договорів між головним розпорядником бюджетних коштів та транспортним підприємством в межах, передбачених у відповідному місцевому бюджеті коштів на зазначену мету в міру надходжень з державного бюджету.

Однак, як встановлено судами, у 2013 році договору, на підставі якого відбувалась би компенсація за пільговий проїзд окремих категорій громадян, укладення якого є обов'язковим в силу закону, між позивачем, як транспортним підприємством і надавачем послуг, та відповідачем, як головним розпорядником бюджетних коштів, відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема ч.1 ст. 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", не укладалось.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач не довів факту порушення відповідачем господарського зобов'язання перед позивачем, не надав доказів протиправності дій та вини відповідача у нездійсненні компенсаційних виплат за надані позивачем в березні 2013 року послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом, у зв'язку з чим місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно відмовив у задоволенні позову.

Виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін. Постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам закону, а посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі № 908/2966/13 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді: Н. Акулова

В. Саранюк