ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року Справа № 904/11196/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.,суддівДанилової Т.Б., Корсака В.А.,

за участю представників:позивачаДоброгорський О.В. (дов. від 01.07.2016 р. №0241/16)відповідачаСклярук Ю.В. (дов. від 16.02.2016 р. №16)третьої особине з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)

розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "МТС "Україна"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 р.у справі № 904/11196/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "МТС "Україна"доРегіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаДержавне підприємство "Державний науково - дослідний та проектно - вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція"провизнання права користування нежитловим вбудованим приміщенням та частиною даху

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про визнання права користування приватного акціонерного товариства "МТС Україна" нежитловим вбудованим приміщенням та частиною даху (реєстровий номер 04653199.7.АААДЕБ668), загальною площею 33,0м2 (21,0+12,0), розміщеними за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ширшова, 7, на 9 поверсі та на даху 9-поверхового будинку, що перебуває на балансі Дніпропетровської філії державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція", до 21.10.2018 р. включно на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 22.01.2010 р. № 12/02-3855а-ОД.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2016 р. (суддя Бондарєв Е.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 р. (колегія суддів: головуючий Джихур О.В., судді Дмитренко Г.К., Чимбар Л.О.), в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Приватне акціонерне товариство "МТС "Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 08.07.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Корсак В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.07.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 27.07.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2010 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (орендодавець) та закритим акціонерним товариством "Український мобільний зв'язок", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-3855а-ОД, відповідно до пункту 1.1 умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно нежитлове вбудоване приміщення та частина даху (реєстровий № 04653199.7.АААДЕБ 668), площею 33,0 (21,0 + 12,0) кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ширшова, 7, на 9 (дах) поверсі 9-ти поверхового будинку, що перебуває на балансі Дніпропетровського філіалу державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 24.07.2009 р. і становить за незалежною оцінкою 234 937,00 грн.

Пунктом 1.2 договору визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення обладнання стільникового зв'язку (21 м2 ) та установки АФП (12 м2 ). Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється.

На виконання умов договору орендодавець передав орендарю нерухоме майно нежитлове вбудоване приміщення та частина даху площею 33,0 (21,0 + 12,0) кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ширшова, 7, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 24.07.2009 року і становить за незалежною оцінкою 234 937,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 22.01.2010 р.

Згідно з п. 2.5 договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, копія якого надається орендарем орендодавцю у місячний термін з дати його підписання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендаря (п.2.6 договору).

Пунктом 5.20 договору визначено, що орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов'язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та інше).

У разі неподання орендарем до орендодавця заяви на протязі встановленого цим пунктом договору терміну, або відмови орендодавця від продовження строку дії договору оренди на новий термін, договір припиняє свою дію, а орендар зобов'язаний виселитися у день, визначений за договором, як кінцевий термін дії договору оренди, та надати орендодавцю акт повернення орендованих площ балансоутримувачу. У разі невиконання цієї умови договору оренди орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення та збитки за безпідставне фактичне використання державного майна.

Пунктом 10.1 договору визначено, що даний договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 22.01.2010 р. по 21.12.2012 р. включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації наданої органами державного пожежного нагляду та узгодження балансоутримувача, договір, за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі.

Пунктом 10.5 договору передбачено, що договір припиняє дію у разі невиконання орендарем взятого на себе зобов'язання щодо страхування орендованого майна протягом місяця з дати укладання договору та зобов'язання щодо отримання дозволу або декларації органами державного пожежного нагляду.

Позивач стверджує, що враховуючи відсутність своєчасної заяви відповідача про припинення, договір було пролонговано, а тому він має повне право користуватися орендованим майном, відповідно до умов чинного договору оренди, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення у даній справі суди попередніх інстанцій зазначали про те, що договір оренди нерухомого майна від 22.01.2010 р. припинив свою дію з 22.12.2012 р., а відповідачем, в свою чергу, були порушені умови щодо його продовження.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, у зв'язку з недостатнім дослідженням дійсних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення справи та надання цим обставинам належної правової оцінки з огляду на наступне.

Так, відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до статтей 763, 764 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Майно, яке є предметом договору оренди нежитлового приміщення № 12/02-3855а-ОД від 22.01.2010 р. належить до об'єктів державної власності, а тому правовідносини пов'язанні з його орендою, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендною є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічні положення закріплені у частині 1 статті 283 Господарського кодексу України та частині 1 статті 759 Цивільного кодексу України.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено істотні умови договору оренди, серед яких такі: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним, як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

З огляду на матеріали справи, між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Приватним акціонерним товариством "МТС "Україна" було листування щодо спірного договору оренди нерухомого майна від 22.01.2010 р.

Так, листом від 28.09.2012 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулось до Приватного акціонерного товариства "МТС "Україна" вказуючи про необхідність внести зміни до договору оренди державного майна.

15.11.2012 р. Приватне акціонерне товариство "МТС "Україна" звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області із заявою щодо продовження строку дії договору оренди нерухомого майна.

В подальшому, лише 14.11.2014 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській звернулось до Приватного акціонерного товариства "МТС "Україна" із листом вих. № 14.11.2014 р. в якому вказувало умови щодо продовження строку дії договору, а у разі їх невиконання вважати цей лист заявою про припинення договору оренди від 22.01.2010 р.

27.11.2014 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській було видано наказ №12/02-265-ПО, відповідно до якого вважати договір оренди нерухомого майна від 22.01.2010 р. таким, що припинив свою дію з 21.12.2012 р.

17.01.2015 р. та 22.10.2015 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області зверталось до Приватного акціонерного товариства "МТС "Україна" із претензіями щодо сплати неустойки за період користування спірним нерухомим майном та його повернення за актом приймання-передачі.

Колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що при вирішенні даного спору вищевикладені листи судами попередніх інстанцій належним чином не досліджувались, як і не з'ясовувалось питання щодо правовідносини, які склались між сторонами у період з 2012 по 2015 роки.

До того ж, зазначаючи, що договір оренди нерухомого майна припинив свою дію з 22.12.2012 р., суди попередніх інстанцій взагалі не встановили: чи мала місце у 2012 році відмова орендодавця від пролонгації спірного договору оренди; чи дотримано сторонами вимоги щодо продовження строку дії договору оренди після 21.12.2012 р.; чи припинився договір оренди нерухомого майна від 22.01.2010 р. №12/02-3855а-ОД та з яких підстав, а також чи настали передбачені підстави для передачі орендованого майна уповноваженому органу управління.

Колегія суддів касаційної інстанції вказує, що судами попередніх інстанцій не було і надано належної правової оцінки наказу Регіонального відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській від 27.11.2014 р. №12/02-265-ПО.

Таким чином, викладене вище переконливо свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи, що є підставою для скасування попередніх судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані в касаційному порядку судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

Відповідно до пункту 3 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "МТС "Україна" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 р. у справі №904/11196/15 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2016 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

В. Корсак