ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року Справа № 902/1105/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В., Корсак В. А.

розглянувши матеріали касаційної скаргиселянського фермерського господарства "Конкурент"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2016р. у справі господарського суду№902/1105/15 Вінницької області за позовомселянського фермерського господарства "Конкурент"до1) Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 2) Липовецької районної державної адміністрації 3) Фермерського господарства "Зінденс" 4) ОСОБА_1 про за участю представників сторін: позивача - відповідача 1- відповідача 2- відповідача 3- відповідача 4- визнання договорів оренди землі недійсними, скасування їх державної реєстрації та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем голова ОСОБА_2, ОСОБА_3 дов.№5 від 01.02.2016, ОСОБА_4 дов.б/н від 06.06.2016 не з'явився не з'явився Зінченко Д.В. дов. б/н від 25.07.2016 Зінченко Д.В. дов. б/н від 25.07.2016

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Селянське (Фермерське) господарство "Конкурент" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Головного управління Держземагентства у Вінницькій області та Липовецької районної державної адміністрації про визнання недійсними договорів оренди землі, укладеним у листопаді-грудні 2013 року Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області із гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, скасування їх державної реєстрації та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем СФГ "Конкурент".

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.08.2015 залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.08.2015 замінено відповідача-1 Головне управління Держземагентства у Вінницькій області на його правонаступника Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.10.2015 справу №902/1105/15 прийнято до колегіального розгляду колегією суддів.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.12.2015 залучено до участі у справі іншого відповідача Фермерська господарство "ЗІНДЕНС".

Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.02.2016 (головуючий суддя Маслій І.В., судді Кожухар М.С., Грабик В.В.) позов задоволено повністю:

- визнано недійсними Договори оренди землі №139 від 29.11.2013, №141 від 29.11.2013, №246 від 31.12.2013, укладені між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та фізичною особою ОСОБА_1, зареєстрованих в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- скасовано державну реєстрацію договорів оренди землі №139 від 29.11.2013 (р.н. 233092205222); №141 від 29.11.2013 (р.н. 234378005222) та №246 від 31.12.2013 (р.н. 252434205222), укладених між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та фізичною особою ОСОБА_1;

- визнано поновленим договір оренди земельної ділянки від 01.10.2007, укладений між Липовецькою РДА у Вінницькій області та Селянським (фермерським) господарством "Конкурент", зареєстрований 12.12.2007 в ДЗК за №040780200033.

Судове рішення обґрунтоване приписами ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", а саме продовженням СФГ "Конкурент" користуватись земельними ділянками після закінчення строку договору та відсутністю протягом місяця заперечень від Липовецької районної державної адміністрації та ГУ Держземагентства у Вінницькій області у поновленні договору оренди землі.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 (головуючого судді Олексюк Г.Є., суддів Сініцина Л.М., Гудак А.В.) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 залучено в якості четвертого відповідача у справі громадянина ОСОБА_1, апеляційну скаргу задоволено частково, Рішення господарського суду Вінницької області від 01.02.2016 скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено повністю.

Постанова апеляційного суду вмотивована відсутністю підстав, визначених приписами ст. 203, 215 ЦК України для визнання оспорюваних договорів оренди землі із ОСОБА_1 недійсними, оскільки вони укладені у повній відповідності до чинного законодавства, а відтак, відсутні підстави для скасування їхньої реєстрації. Також судом апеляційної інстанції відхилено як доказ Додаткову угоду, укладену орендодавцем та СФГ "Конкурент" 11.01.2010, якою змінено строк дії договору оренди на 7 років та розмір орендної плати, оскільки ця Додаткова угода не була зареєстрована у встановленому порядку.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Селянське фермерське господарство "Конкурент" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 скасувати, а Рішення господарського суду Вінницької області від 01.02.2016 залишити в силі.

У запереченнях на касаційну скаргу і додаткових запереченнях адвокат Зінченко Денис Васильович, який представляє Фермерське господарство "ЗІНДЕНС", проти вимог і доводів касаційної скарги заперечує, вважає постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 законною і обґрунтованою, просить залишити її в силі, а касаційну скаргу відхилити.

До Вищого господарського суду України електронною поштою надійшли клопотання гр. ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 залучити кожного з них до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача, оскільки вони в порядку безоплатної приватизації отримали у власність земельні ділянки площею по 2га кожний в межах земельної ділянки (ріллі), що знаходиться в оренді у ОСОБА_1

Колегія суддів Вищого господарського суду України відхиляє клопотання гр. ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 оскільки не має повноважень залучати до справи інших учасників, а статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій.

Заслухавши в режимі відео конференції представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.10.2007 між Липовецькою районною державною адміністрацією та Селянським фермерським господарством "Конкурент" було укладено договір оренди землі, згідно з якимо орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Білянської сільської ради, загальною площею 91,0315 га.

Згідно п. 8 Договору, договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Даний договір зареєстровано у Липовецькому відділенні Вінницької філії ДП "Центр Державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.12.2007 за № 040780200033.

Відтак, 5річний строк дії Договору оренди землі СФГ "Конкурент" розраховується від дати реєстрації, тобто з 12.12.2007, що визначено ст.18 Закону України в редакції, чинній на час укладання Договору оренди.

11.01.2010 між орендодавцем Липовецькою районною державною адміністрацією та орендарем Селянським фермерським господарством "Конкурент" було підписано додаток до Договору оренди землі від 01.10.2007, яким було змінено строк дії договору оренди на 7 років та збільшено розмір орендної плати. Однак даний додаток не був зареєстрований в Державному реєстрі земель.

Орендар СФГ "Конкурент" за місяць до закінчення 5-річного строку дії договору оренди землі 12.11.2012 р. надіслав лист-повідомлення орендодавцеві - Голові Липовецької районної державної адміністрації, в якому просив поновити договір оренди землі від 01.10.2007, що зареєстрований у Липовецькому відділенні Вінницької філії ДП "Центр ДЗК" за № 040780200033 від 12 грудня 2007 р., шляхом переукладення терміном на 5 років з орендною платою 3% нормативно-грошової оцінки вартості земельної ділянки.

Орендар СФГ "Конкурент" подав Лист-повідомлення за 30 днів до закінчення строку дії Договору, як це передбачено ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі" та умовами Договору, але орендодавець Липовецька районна державна адміністрація у місячний строк жодної відповіді не надала. Не отримавши відмови чи заперечення на поновлення Договору оренди землі, СФГ "Конкурент" продовжував користуватися орендованими земельними ділянками.

З 01.01.2013 Липовецька районна державна адміністрація втратила повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, а дані повноваження перейшли до Головного управління Держземагентства у Вінницькій області згідно із змінами, внесеними Законом України від 06.09.2012.

Головне управління Держземагентства у Вінницькій області в межах свої повноважень також в межах місячного строку, як встановлено ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" не надіслало відмови чи заперечення на поновлення Договору оренди землі СФГ "Конкурент".

29.11.2013 ГУ Держземагентства у Вінницькій області видано накази №ВН/0522280200:06:000/00001581, №ВН/0522280200:06:000/00001583 про надання земельних ділянок площами 17,2336 га та 15,6008 га в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

31.12.2013 ГУ Держземагентства у Вінницькій області видано наказ №ВН/0522280200:03:000/00001944 про надання земельної ділянки площею 57,0907 га в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

На підставі зазначених наказів між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та гр. ОСОБА_1 було укладено договори оренди землі строком на 25 років, а право оренди за цими договорами зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.12.2013, 06.12.2013 та 18.01.2014, на основі яких створено юридичну особу - Фермерське господарство "ЗІНДЕНС".

Вважаючи, що законне право користування землею сільськогосподарського призначення Сільськогосподарського фермерського господарства "Конкурент" нарушені зазначеними Наказами Головного управління Держземагентства у Вінницькій області і укладеними договорами оренди землі із гр.ОСОБА_1, СФГ "Конкурент" звернулось із позовом до господарського суду про визнання їх недійсними.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з приписів ст. 15 ЦК України, згідно якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою. Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, способи захисту порушеного або оспорюваного права визначені у ст. 16 ЦК України, зокрема, визнання незаконними рішення, визнання правочину недійсним, а також іншим способом, встановленим договором або іншим законом.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час укладання договору), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

А згідно ст. 31 цього Закону договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

За приписами ч.ч.1-2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на час даних правовідносин), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Судом першої інстанції встановлено, що між Липовецькою РДА та СФГ "Конкурент" 01.10.2007 укладено договір оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстровано у Липовецькому відділенні Вінницької філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.12.2007.

Згідно п. 8 Договору оренди землі договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як встановлено судом, орендар СФГ "Конкурент" звернувся до орендодавця Липовецької районної державної адміністрації 12.11.2012, надіславши Лист-повідомлення, в якому просив поновити договір оренди землі від 01 жовтня 2007 року, що зареєстрований у Липовецькому відділенні Вінницької філії ДП "Центр ДЗК" за №040780200033 від 12.12.2007, шляхом переукладення терміном на 5 років з орендною платою 3% нормативно-грошової оцінки вартості земельної ділянки.

Орендар СФГ "Конкурент" подав цей Лист-повідомлення про бажання продовжити дію Договору оренди землі за 30 днів до закінчення строку дії Договору, але орендодавець у місячний строк жодної відповіді не дав.

Липовецькою районною державною адміністрацією після отримання 12.11.2012 листа від СФГ "Конкурент" про продовження терміну дії договору, не було направлено позивачу листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, а тому адміністрація вважала договір поновленим на тих саме умовах і на той саме строк.

Не отримавши протягом місяця після закінчення строку дії Договору оренди відмови чи заперечення на поновлення Договору від орендодавця, СФГ "Конкурент" продовжував користуватися орендованими земельними ділянками.

Що ж до листа-повідомлення на адресу СФГ "Конкурент" від 09.10.2014 ГУ Держземагентства у Вінницькій області, (яке з 01.01.2013 набуло права бути орендодавцем земель сільськогосподарського призначення), в якому зазначено, що дія договору оренди землі від 01.10.2007, зареєстрованого 12.12.2007, закінчилась 13.12.2012, то даний лист судом першої інстанції оцінювався критично, оскільки його підписано лише 09.10.2014, після укладання договорів з третьою особою та з порушенням строку, встановленого ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону від 17.02.2011), у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою державної або комунальної власності після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач продовжував добросовісно користуватися наданими йому в оренду земельними ділянками до жовтня 2014 року та належним чином сплачував орендну плату.

Факт належного користування земельною ділянкою також підтверджується зокрема: довідкою Відділу Держземагентства у Липовецькому районі Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 31.01.2013. №90; довідкою Відділу Держземагентства у Липовецькому районі Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 31.01.2013 №54; довідкою №8 від 01.01.2014, виданою СФГ "Конкурент" виконавчим комітетом Білянської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

В той же час, ні Липовецькою районною державною адміністрацією, ні ГУ Держземагентства у Вінницькій області після закінчення строку дії договору 12.12.2012 не направлялись позивачу листи-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі і не проводилось будь-яких дій по поверненню переданих в оренду позивачу земельних ділянок.

Суд першої інстанції критично сприйняв та відхилив доводи третьої особи у справі ОСОБА_1 про те, що змінено межі та площі земельних ділянок, оскільки на момент звернення із заявою СФГ "Конкурент" про продовження терміну дії договору та на момент закінчення строку дії договору 12.12.2012, площа та межі земельної ділянки 91,0315га залишалися незмінними, а були змінені лише у листопаді 2013 року при затверджені технічної документації для надання земельних ділянок в оренду гр. ОСОБА_1

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що додатково до встановлених судом першої інстанції обставин, апеляційним судом встановлено, що 13 червня 2014 року Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області було складено Акт перевірки №451/14, Акт обстеження земельної ділянки №38/14, якими встановлено самовільне зайняття СФГ "Конкурент" земельних ділянок, за наслідками перевірок складено протокол про адміністративне правопорушення №000971 і видано Постанову про накладення адміністративного стягнення №95/14 на голову СФГ "Конкурент" ОСОБА_2 у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що СФГ "Конкурент" до листа від 12.11.2012 про намір продовжити дію Договору оренди землі не додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, він тим самим не виконав приписи ч.ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Апеляційний суд не взяв до уваги укладений 11.01.2010 додаток до Договору оренди землі від 01.10.2007, яким змінено строк дії договору оренди на 7 років і збільшено розмір орендної плати, оскільки ця додаткова угода не була зареєстрована в обов'язковому встановленому чинним законодавством порядку.

На цих підставах апеляційний суд критично оцінив висновки місцевого господарського суду про те, що договір оренди землі від 01.10.2007 поновлений автоматично, оскільки позивач продовжував користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору, апеляційний суд визнав, що ці висновки суперечать обставинам справи та нормам чинного законодавства, які застосовуються до даних правовідносин, відтак, вимоги СФГ "Конкурент" про визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем до задоволення не підлягають.

Суд апеляційної інстанції також виходив з того, що спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення були надані фізичній особі ОСОБА_1 у зв'язку із створенням ним фермерського господарства, та фермерське господарство "ЗІНДЕНС" було створено 27.02.2014.

Оскільки згідно ст.1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, їхні земельні спори з іншими юридичними особами підсудні господарським судам, відтак, відсутні правові підстави для припинення провадження в цій частині позовних вимог.

Щодо визнання недійсними договорів оренди землі, укладених у листопаді-грудні 2013 року Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області із гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, скасування їх державної реєстрації, то постанова апеляційного суду вмотивована відсутністю підстав, визначених приписами ст. 203, 215 ЦК України для визнання оспорюваних договорів оренди землі із ОСОБА_1 недійсними, оскільки вони укладені у повній відповідності до чинного законодавства, а відтак, відсутні підстави для скасування їхньої реєстрації.

Проте, з таким висновком суду апеляційної інстанції не може погодитись колегія суддів Вищого господарського суду України з наступних підстав.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у разі недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах і укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю в поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Тобто підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, закріплені в ч.ч. 2-5, та ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є різними, та не пов'язані одна із іншою.

Така правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі №6-219цс14, від18.03.2015 у справі №6-3цс15, від18.03.2015 у справі №6-4цс15, від 15.04.2015 у справі №6-55цс15, а відповідно із ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України.

Судом першої інстанції встановлено, що строк дії Договору оренди землі із СФГ "Конкурент" закінчився 12.12.2012, і ані Липовецькою районною державною адміністрацією, ані Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області, яке з 01.01.2013 набуло права бути орендодавцем земель сільськогосподарського призначення, не було направлено позивачу СФГ "Конкурент" листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції встановив обставини справи і виходив з того, що відповідно до ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону від 17.02.2011), у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою державної або комунальної власності після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Однак, неукладення в місячний строк додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення або неоскарження в суді зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі не свідчить про те, що переважне право орендаря, встановлене ст.33 Закону України "Про оренду землі", є втраченим.

Порушення переважного права орендаря на продовження строку дії Договору оренди на тих же умовах і на той же строк підлягає захисту судом відповідно до статті 3 ЦК України у спосіб, встановлений ст.16 ЦК України.

Відтак, суд першої інстанції підставно захистив переважне право СФГ "Конкурент" на користування земельною ділянкою, визнавши поновленим Договір оренди земельної ділянки від 01.10.2007, укладений між Липовецькою РДА Вінницької області та СФГ "Конкурент", зареєстрований 12.12.2007, визнавши недійсними Договори оренди землі №139 від 29.11.2013, №141 від 29.11.2013, №246 від 31.12.2013, укладені між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та фізичною особою ОСОБА_1, та скасував державну реєстрацію цих договорів оренди землі як похідну вимогу.

Натомість суд апеляційної інстанції виходив з того, що СФГ "Конкурент" до листа від 12.11.2012 про намір продовжити дію Договору оренди землі не додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, він тим самим не виконав приписи ч.ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі", хоча за встановленими обставинами справи договір оренди земельної ділянки є поновленим на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Постанова апеляційного суду вмотивована також відсутністю підстав, визначених приписами ст. 203, 215 ЦК України для визнання оспорюваних договорів оренди землі із ОСОБА_1 недійсними, оскільки вони укладені у повній відповідності до чинного законодавства, а відтак, відсутні підстави для скасування їхньої реєстрації.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що для визнання договору недійсним необхідна на лише наявність підстав, передбачених ст. 203, 215 ЦКУ, а й у відповідності із ст.ст. 3, 15 ЦК України необхідно встановити наявність порушеного права даним договором, яке і підлягає захисту, про що зазначено у висновках Верховного суду України у справі №6-94цс13 від 25.12.2013.

Колегія суддів Вищого господарського суду України також зазначає, що Постановою Погребищенського районного суду Вінницької області від 25.07.2014, який діяв як суд адміністративної юрисдикції, у справі №143/1172/14-а визнано неправомірними дії інспектора Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області та скасовано постанову №95/14 від 13.06.2014 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на ОСОБА_2 Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 (керівника СФГ "Конкурент") закрито на підставі ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу правопорушення.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Селянського фермерського господарства "Конкурент", оскільки судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити його в силі, а натомість суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду.

Судовий збір, сплачений касатором за розгляд касаційної скарги, покладається на відповідачів в рівних частинах у відповідності із приписами ст.49 ГПК України.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу селянського фермерського господарства "Конкурент" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2016р. у справі №902/1105/15 господарського суду Вінницької області скасувати.

Рішення господарського суду Вінницької області від 01.02.2016р. у справі №902/1105/15 залишити в силі.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на користь селянського фермерського господарства "Конкурент" 1948,80грн. (одну тисячу дев'ятсот сорок вісім грн. 80 коп.) судового збору за розгляд касаційної скарги.

Стягнути з Фермерського господарства "ЗІНДЕНС" на користь селянського фермерського господарства "Конкурент" 1948,80грн. (одну тисячу дев'ятсот сорок вісім грн. 80 коп.) судового збору за розгляд касаційної скарги.

Стягнути з Липовецької районної державної адміністрації на користь селянського фермерського господарства "Конкурент" 1948,80грн. (одну тисячу дев'ятсот сорок вісім грн. 80 коп.) судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду Вінницької області видати накази.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді М. Данилова

В. Корсак