ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року Справа № 17/5025/2194/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Коробенка Г.П., Мачульського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Рівненської областіна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2016у справі Господарського суду№ 17/5025/2194/11 Хмельницької областіза заявою про за позовомвідкритого акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012 в.о. прокурора Ізяславського району Хмельницької області в інтересах держави в особі Ізяславської районної державної адміністраціїдо за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:відкритого акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в особі її Ізяславського відділенняпророзірвання договорів оренди землі

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Безкоровайний Б.О., посв. від 22.12.2015 № 036984;позивача: відповідача: третьої особи:не з'явились; Дубовецький Ю.О., директор; не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року в.о. прокурора Ізяславського району в інтересах держави в особі Ізяславської районної державної адміністрації (далі - Райдержадміністрація) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.09.2012 № 58-075-11 (т. 2, а.с. 43), просив:

- розірвати договір оренди землі від 16.03.2009, укладений між Райдержадміністрацією та відкритим акціонерним товариством "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (далі - Товариство), реєстраційний номер № 040975400001 від 06.04.2009, на площу 184,0532 га;

- розірвати договір оренди землі від 16.03.2009, укладений між Райдержадміністрацією та Товариством, реєстраційний номер № 040975400002 від 06.04.2009, на площу 20,4215 га;

- передати орендовану земельну ділянку власнику.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2013 позов задоволено.

Вказане рішення було мотивовано доведеністю обставин систематичної несплати Товариством - орендарем земельних ділянок, орендної плати за їх користування.

У листопаді 2015 року Товариство звернулось до Господарського суду Хмельницької області з заявою про перегляд рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012 за нововиявленими обставинами (далі - Заява за нововиявленими обставинами), у якій просило скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог прокурора.

У якості нововиявлених обставин Товариство вказує інший період заборгованості порівняно із тим, який було визнано доведеним та взято за основу при прийняті рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012. Вказані обставини підтверджуються листом Ізяславського відділення Славутської ОДПІ за номером № 2277/10/25-026, відповідно до якого борг Товариства у розмірі 17 027,46 грн. існував станом на 01.01.2012 та складав сім місяців, а не станом на 18.11.2011 із розрахунку восьмимісячної заборгованості, як було помилково визнано доведеним на підставі довідки Ізясдавської МДПІ № 6152/10/15 від 18.11.2011.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.12.2015 заяву Товариства про перегляд рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012 за нововиявленими обставинами залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012 залишено без змін.

Вказану ухвалу мотивовано тим, що зазначені заявником нововиявлені обставини, вже були дослідженні в ході розгляду справи № 17/5025/2194/11, їх оцінка знайшла своє відображення як в рішенні Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012, так і в постанові Вищого господарського суду України від 06.03.2013, тобто не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи по суті.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 24.12.2015 скасовано. Заяву Товариства про перегляд рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012 за нововиявленими обставинами задоволено і вказане рішення скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Вказану постанову мотивовано тим, що за результатами дослідження доданих до заяви Товариства доказів, встановлено, що зазначені заявником обставини щодо періоду заборгованості з орендної плати є нововиявленими, а тому наявні достатні підстави для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012 у справі № 17/5025/2194/11. При цьому, за висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з положень ч. 5 ст. 17 Закону України "Про плату за землю" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин та врегульовував їх) та з урахуванням періоду заборгованості Товариства з орендної плати, вказана заборгованість не є систематичною, що є підставою для відмови в позові.

Перший заступник прокурора Рівненської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 24.12.2015. Викладені у касаційній скарзі вимоги прокурор обґрунтовує порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції приписів статті 112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Посилається на окремі обставини справи, роз'яснення пленуму Вищого господарського суду України та практику Європейського суду з прав людини. Вказує, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими у даній справі.

Товариство скористалось правом, наданим статтею 1112 ГПК України та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу прокурора, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін як таку, що прийнята з належним дослідженням нових доказів, у відповідності до законодавства України.

Інші особи, які беруть участі у справі не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу прокурора до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Частиною другою вказаної статті ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, пунктом першим якої, зокрема, встановлено, що підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", зокрема, роз'яснено, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Як вже частково зазначалося вище, у якості нововиявлених обставин Товариство вказувало на існування іншого періоду заборгованості порівняно із тим, який було визнано доведеним та взято за основу при прийняті рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012. На підтвердження існування цих обставин Товариством до заяви долучено лист Ізяславського відділення Славутської ОДПІ за номером № 2277/10/25-026 від 08.10.2015, відповідно до якого борг Товариства з орендної плати у розмірі 17 027,46 грн. існував станом на 01.01.2012 та складав сім місяців, а не станом на 18.11.2011 із розрахунку восьмимісячної заборгованості.

За результатами дослідження доданих до заяви Товариства доказів, судом апеляційної інстанції було встановлено, що зазначені заявником обставини щодо періоду заборгованості з орендної плати підтверджуються та є нововиявленими, а тому наявні достатні підстави для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012 у справі № 17/5025/2194/11. При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції дані обставини ґрунтуються на оцінці саме нового доказу - листа Ізяславського відділення Славутської ОДПІ за номером № 2277/10/25-026 від 08.10.2015, а не на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи, як помилково вважав місцевий господарський суд.

Таким чином судом апеляційної інстанції було надано всебічну, повну та об'єктивну оцінку долученим Товариством до заяви доказам, з'ясовано на підставі цієї оцінки наявність нововиявлених обставин щодо існування іншого періоду заборгованості з орендної плати у Товариства за спірними договорами.

Відтак, апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким надано оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена. Натомість прокурор у своїй касаційній скарзі фактично просить суд касаційної інстанції надати іншу оцінку доказам, що виходить за межі його повноважень.

Між тим, прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення. (пункти 8.6, 8.7 вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України).

Частиною першою ст. 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 2.20. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Наведене свідчить про те, що чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

Абзацом першим п. 2.23. вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України також роз'яснено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Відповідно до частини першої статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.

В силу вимог статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, а також своєчасного внесення орендної плати.

Систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою припинення права користування земельною ділянкою (пункт "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України).

Таким чином систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою є істотним порушенням умов договору оренди землі, що може слугувати підставою для його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору.

Разом із тим, як вірно наголошено судом апеляційної інстанції, зміст терміну "систематична несплата орендної плати" як підстави для припинення права землекористування свого часу була конкретизована у частині п'ятій статті 17 Закону України "Про плату за землю" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин та врегульовував їх) в котрій вказано, що: це несплата "за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку".

Господарським судом апеляційної інстанції з урахуванням листа Ізяславського відділення ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області № 2277/10/25-026 від 08.10.2015 з'ясовано, що заборгованість Товариства зі сплати орендних платежів складала менше одного року, що виключає можливість застосування поняття систематичності її несплати у даній справі.

За таких обставин, враховуючи те, що нововиявлені обставини стосуються саме періоду заборгованості Товариства зі сплати орендної плати за спірними договорами, а також те, що несплата Товариством орендної плати не мала систематичного характеру колегія суддів касаційної інстанції вважає задоволення судом апеляційної інстанції заяви Товариства про перегляд рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.10.2012 за нововиявленими обставинами таким, що відповідає нормам процесуального права, а скасування вказаного рішення з прийняттям нового рішення про відмову в позові - правомірним та обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги прокурора наведених висновків не спростовують та не впливають на них.

Посилання прокурора у касаційній скарзі на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, у тому числі приписів статті 112 ГПК України, не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду справи в порядку касації, у зв'язку із чим відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як необґрунтовані.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що окремі доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів у справі та не можуть бути прийняті до уваги судом.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги прокурора не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанцій та не впливають на них, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 у справі № 17/5025/2194/11 Господарського суду Хмельницької області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.П. Коробенко

Суддя Г.М. Мачульський