ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 920/1192/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Стратієнко Л.В. Гончарука П.А.розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Сумської міської радина рішення та постановуГосподарського суду Сумської області від 28.09.2015 Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2015у справі№ 920/1192/15за позовомприватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"докомунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Сумської міської радитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 простягнення 25 715, 09 грнза участю представників сторін:

від позивача: Гермаш С.М. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 р. ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Сумської міської ради в порядку регресу на свою користь 25 715 грн. 09 коп. виплаченого страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду Сумської області від 28.09.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 позов задоволено повністю. Стягнуто з комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Сумської міської ради на користь приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" 25715 грн. 09 коп. виплаченого страхового відшкодування, 1827 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 та рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2015 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07 червня 2014року між позивачем та відповідачем було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АI/6811182, предметом якого є автомобіль тип ГАЗ 3110, номерний знак НОМЕР_1, 2003 року випуску, власником якого є КП ЕЗО "Міськсвітло" СМР.

З Відомості №9457889 про ДТП вбачається, що 31.10.2014р. о 18 год. 15 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода (наїзд на транспортний засіб, що стоїть) за участі: легкового автомобіля ГАЗ 3110, держномер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, який перебував у стані сп'яніння; легкового автомобіля ГАЗ 3110, держномер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_6; легкового автомобіля MITSUBISHI LANСER, держномер НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_7; легкового автомобіля ВАЗ 21063, держномер НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_8

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 20.11.2014року у справі №591/8430/14-п, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає в АДРЕСА_1, працює водієм КП ЕЗО "Міськсвітло" СМР притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 124 Кодексу України про адміністративні правовпорушення, призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. 00 коп. на користь держави. Судом встановлено, що ОСОБА_4 керував автомобілем НОМЕР_2, не витримав безпечної швидкості руху та допустив наїзд на автомобілі ГАЗ 3110, держномер НОМЕР_3, MITSUBISHI LANСER, держномер НОМЕР_4, ВАЗ 21063, держномер НОМЕР_5, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 12.1. Правил дорожнього руху.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 21.11.2014року у справі №591/8416/14-п, на ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає в АДРЕСА_1, працює водієм КП ЕЗО "Міськсвітло" СМР накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн. 00 коп. на користь держави. Судом встановлено, що ОСОБА_4 керував автомобілем НОМЕР_2 в м. Суми по пров. Громадянському на території КП "Міськсвітло" у стані алкогольного сп'яніння чим порушив вимоги Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що 09.12.2014року власник легкового автомобіля MITSUBISHI LANСER, держномер НОМЕР_4 ОСОБА_7, звернувся до Сумського обласного управління приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" з заявою про виплату страхового відшкодування за полісом № АI/6811182.

Згідно звіту № 357 від 10.11.2014року, вартість відновлювального ремонту КТЗ MITSUBISHI LANGER, державний знак НОМЕР_4 внаслідок пошкодження становить 31458 грн. 11 коп.

Відповідно до страхового акту № ОЦ/039/000/14/0054 від 13.01.2015року, розмір страхового відшкодування складає 25 715 грн. 09 коп.

На підставі страхового акту №ОЦ/039/000/14/0054, на виконання своїх зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АI/6811182, укладеним між сторонами, позивачем було перераховано ОСОБА_7 страхову виплату в сумі 25715 грн. 09 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 162 від 14.01.2015року

Звертаючись до суду з позовом, ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" вказувала на те, що відповідно до п.п. а) 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 993, 1166, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, отримав право регресної вимоги до відповідача про відшкодування суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 25715 грн. 09 коп., оскільки ДТП сталася внаслідок керування водієм ОСОБА_4 транспортним засобом ГАЗ 3110, держномер НОМЕР_1, що належить КП ЕЗО "Міськсвітло" СМР, у стані алкогольного сп'яніння, що ї стало підставою для звернення з даним позовом.

Відповідно до п.п. а) 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

В такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Враховуючи, що судами встановлено, що на момент скоєння ДТП 31.10.2014, водієм автомобіля ГАЗ 3110, держномер НОМЕР_1, що належить КП ЕЗО "Міськсвітло" СМР був ОСОБА_4, наявність вини якого підтверджується постановами Зарічного районного суду м. Суми від 20.11.2014 у справі № 591/8430/14 та від 21.11.2014 №591/8416/14-п та якого згідно наказу №132-к від 03.10.2006 КП ЕЗО "Міськсвітло" СМР прийнято на роботу водієм, факт виплати позивачем власнику легкового автомобіля MITSUBISHI LANСER, держномер НОМЕР_4 ОСОБА_7 підтверджено матеріалами справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позову.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що посилання судів попередніх інстанцій на ст. 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" є помилковим, оскільки предметом розгляду в даній справі є вимога позивача про відшкодування шкоди в порядку регресу, що передбачено ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а не перехід права вимоги, втім зазначене не вплинуло на правильність прийняття рішення по суті.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року та рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2015 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" Сумської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року та рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2015 року у справі №920/1192/15 залишити без змін.

Головуючий Н.М. Нєсвєтова

Судді Л.В. Стратієнко

П.А. Гончарук