ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 918/908/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення та постанову Господарського суду Рівненської області від 19.10.2015 Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2015у справі№ 918/908/15 Господарського суду Рівненської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"простягнення заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційних втрат за договором на купівлю-продаж природного газуза участю представників сторін:

позивача: Прокофєва Л.В., дов. від 21.04.2016 № 14-76

відповідача: Богдан С.В., дов. від 20.01.2016 № 10/197

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" про стягнення 129147,79 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 101315,68 грн. пені, 7353,75 грн. процентів річних та 153473,71 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.10.2015 провадження у справі № 918/908/15 в частині стягнення основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу № 13-134-РО від 04.01.2013 у розмірі 129147,79 припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.10.2015 у справі № 918/908/15 (суддя Андрійчук О.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Олексюк Г.Є., суддів Маціщук А.В., Гудак А.В.), позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" на користь Публічного акціонерного товариства 7020,63 грн. 3% річних, 153443,54 грн. інфляційних, 11048,29 грн. пені, 3430,40 грн. судового збору; у задоволенні позову про стягнення 333,12 грн. 3% річних, 30,17 грн. інфляційних та 90267,39 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 та рішення Господарського суду Рівненської області від 19.10.2015 та у справі № 918/908/15 в частині відмови у стягненні 90267,39 грн. пені, прийняти нове рішення, яким позов в частині стягнення 90267,39 грн. пені задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на помилковість висновку судів про те, що сторони погодили нарахування пені на залишок заборгованості станом на дату закінчення строку дії договору, якого суди дійшли не застосувавши ст. 212 Цивільного кодексу України, оскільки у пункті 7.2. договору сторонами була погоджена відкладальна обставина, з настанням якою обумовлено нарахування пені за порушення строку виконання зобов'язання.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 04.01.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (покупець) укладено договір № 13-134-РО купівлі-продажу природного газу (надалі-договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору (п. 1.1 договору в редакції, погодженій сторонами додатковою угодою № 9 від 22.12.2014).

Згідно із п. 11.1 договору, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами № 3 від 31.12.2013, № 9 від 22.12.2014, № 12 від 27.03.2015, № 16 від 19.06.2015, строк дії договору встановлено з 01.01.2013 по 30.06.2015 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 1.2 договору зі змінами, що вносилися додатковими угодами № 3 від 28.04.2014, № 6 від 05.09.2014, газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації організаціям (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), які є кінцевими споживачами газу (далі-споживачі покупця).

Пунктами 3.3, 3.4 договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числі місяця, наступного за місцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві однин примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

На підставі наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі природного газу суди попередніх інстанцій встановили, що позивач у період з січня 2013 року по червень 2015 року на виконання умов договору поставив відповідачу газ на загальну суму 5332491,66 грн.

Як передбачено п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовим коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної сплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Пунктом 6.5 договору сторони погодили, що сума, яка була сплачена покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується сторонами як погашення заборгованості покупця перед продавцем за минулі періоди за договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості за договором сума, яка була сплачена покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць.

Згідно із п. 7.2 договору (в редакції, викладеній п. 7 додаткової угоди № 2 від 31.12.2013), якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (Розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.1 договору).

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанції, відповідач свій обов'язок щодо оплати поставленого природного газу виконав частково, сплативши 5203343,87 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором стало підставою звернення позивача із вказаним позовом до суду про стягнення на його користь з відповідача основного боргу в сумі 129147,79 грн., 101315,68 грн. - пені, 7353,75 грн. - 3% річних, 153473,71 грн. - інфляційних.

Разом з тим, залишок боргу в розмірі 129147,79 грн. був погашений після звернення позивача до суду першої інстанції шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, у зв'язку з чим провадження в цій частині було правомірно припинено ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.09.2015 на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відмовляючи у позові в частині стягнення 333,12 грн. 3% річних, 30,17 грн. інфляційних, місцевий господарський суд виходив з того, вказані суми були обчислені позивачем без врахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу по кожному спірному періоду та вимог ст. 254 Цивільного кодексу України, а також без врахування того, що розмір інфляційних визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому проводиться оплата.

Судові рішення в частині припинення провадження у справі та часткової відмови у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат сторонами не оскаржуються.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення 90267,39 грн. пені, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до п.п. 7, 9 додаткової угоди № 2 від 21.12.2013, якими внесені зміни до п.п. 7.2 та 11 договору, сторони погодили, що нарахування пені здійснюватиметься лише у випадку, коли після закінчення строку дії договору покупець не здійснить повної оплати поставленого газу, тобто змінили підставу для її нарахування - наявність заборгованості станом на дату закінчення строку дії договору, визначили суму, на яку нараховуватиметься пеня - сума боргу станом на дату закінчення строку дії договору, погодили, що нарахування пені здійснюватиметься у порядку, передбаченому п. 6.1. договору, а також розповсюдили такий порядок на правовідносини з моменту їх виникнення.

Враховуючи наведене, суди дійшли висновку, що нарахування пені здійснюється починаючи з 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на складові суми боргу, що існував станом на дату закінчення строку дії договору, тобто на 30.06.2015 року, розмір якого склав 129147,79 грн., а саме: за квітень 2015 - 100046,88 грн., травень 2015 - 12548,11 грн., червень 2015 - 16552,80 грн.

Правомірність відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 90267,39 грн. пені є предметом касаційного оскарження у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовим коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної сплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судами, відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором, частково оплатив поставлений природний газ з порушенням строку оплати, який встановлений п. 6.1 договору.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

В подальшому пунктом 7 додаткової угоди № 2 від 31.12.2013 сторони виклали п. 7.2 договору в новій редакції, згідно із яким, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (Розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.1 договору).

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Зі змісту п. 7.2. договору в новій редакції вбачається, що сторони погодили підставу для нарахування пені - наявність заборгованості станом на 20 число місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору, та визначили суму, на яку нараховуватиметься пеня, якою є сума боргу станом на дату закінчення строку дії договору. При цьому, нарахування пені здійснюватиметься у порядку, передбаченому п. 6.1. договору, тобто починаючи з 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, за який наявна заборгованість станом на дату закінчення строку дії договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що нарахування пені повинно здійснюватися на заборгованість, що існувала станом на дату закінчення строку дії договору і яка складалася із боргу за квітень 2015 у розмірі 100046,88 грн., травень 2015 у розмірі 12548,11 грн., червень 2015 у розмірі 16552,80 грн.

Вказаний висновок судів відповідає встановленим фактичним обставинам справи і ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Перевіривши відповідність умовам договору та вимогам законодавства здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення пені частково у сумі 11048,29 грн.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника про те, що нарахування пені має здійснюватися за весь час дії договору у кожному випадку прострочення, колегією суддів відхиляються, оскільки пунктом 7.2 договору у новій редакції сторони не погодили можливість такого нарахування.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 19.10.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі № 918/908/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир