ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 916/4374/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Алєєва І.В., Мачульського Г.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Одеської області на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 23.02.2016у справі№ 916/4374/14 Господарського суду Одеської областіза позовомЗаступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, в особі Державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві", Головного управління Держземагентства в Одеській областідо1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений город" провизнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку,за участю представників:

прокуратури: Романов Р.О. (прокурор ГПУ),

позивача 1: не з'явився,

позивача 2: не з'явився,

позивача 3: не з'явився,

відповідача 1: Зубарєва Н.В. (представник ФДМУ за дов. від 31.12.2015 №537),

відповідача 2: Чернов М.Г. (представник за дов. від 11.12.2015 б/н)

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, в особі ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві", Головного управління Держземагентства в Одеській області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до РВ ФДМ України по Одеській області та ТОВ "Зелений город" про:

- визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного між відповідачами 08.06.2010, стосовно спеціалізованої споруди, майданчику для вирощування сільськогосподарських культур, площею 27320 кв.м. за кадастровими номерами 5123755200:02:001:0494 та 5123755200:02:001:0495, зі змінами, внесеними договорами від 26.12.2011 та 11.01.2014;

- зобов'язання ТОВ "Зелений город" повернути ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" земельну ділянку за кадастровим номером 5123755200:02:001:0494 площею 1,168 га та земельну ділянку за кадастровим номером 5123755200:02:001:0495 площею 1,564 га, які відносяться до земель сільськогосподарського призначення та надані ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі з тваринництві" для науково-дослідних цілей, що розташовані в межах сел. Авангард Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що оспорюваний договір укладено РВ ФДМ України по Одеській області з перевищенням повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України та в порушення ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України, оскільки за умовами договору в оренду передано не нерухоме майно - спеціалізована споруда, майданчик для вирощування сільськогосподарських культур загальною площею 27 320 кв.м, що належить до державної власності, а земельні ділянки державної власності загальною площею 27 320 кв.м., які знаходяться у постійному користуванні державного підприємства на підставі державних актів на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 205792 від 12.06.2008 та серії ЯЯ № 205793 від 12.06.2008 земельні ділянки площами 1,168 га (кадастровий номер 5123755200:02:001:0494) та 1,564 га (кадастровий номер 5123755200:02:001:0495) відповідно (тобто 27320 кв.м), які відносяться до земель сільськогосподарського призначення, надані для науково-дослідних цілей та розташовані в межах сел. Авангард Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Справа розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Одеської області від 09.10.2015 (повний текст складено та підписано 15.10.2015), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2016, позовні вимоги Заступника прокурора Одеської області про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку залишено без розгляду. У задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Одеської області про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку відмовлено.

Судові рішення в частині відмови в позові про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку мотивовані недоведеністю укладення сторонами договору саме оренди земельної ділянки договору замість договору оренди нерухомого майна, а в частині залишення позову без розгляду - неправильним визначенням прокурором позивача у справі.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Перший заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 181, 203 ЦК України, ст.ст. 79, 79-1, 122-124 ЗК України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень", Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про планування і забудову територій", ст.ст. 33, 43 ГПК України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення від 23.01.2008 №510-IV Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області видано ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" державні акти серії ЯЯ № 205792 від 12.06.2008 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,168 га за кадастровим № 5123755200:02:001:0494 та серії ЯЯ № 205793 від 12.06.2008 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,564 га за кадастровим № 5123755200:02:001:0495, які знаходяться в межах селища Авангард Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області та надані для науково-дослідних цілей.

08.06.2010 між РВ ФДМ України по Одеській області та ТОВ "Зелений город" було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме, спеціалізовану споруду - майданчик для вирощування сільськогосподарських культур загальною площею 27 320 кв.м, розміщений за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1, що перебуває на балансі ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві", вартість якого визначена згідно звіту про незалежну оцінку та становить 77 000,00 грн..

26.12.2011 та 11.01.2014 між сторонами було укладено договори про внесення змін до договору оренди від 08.06.2010 в частині предмету оренди, розміру орендної плати та терміну дії договору, в результаті чого РВ ФДМ України по Одеській області передало, а ТОВ "Зелений город" прийняло у строкове платне користування державне нерухоме майно: спеціалізовану споруду, майданчик для вирощування сільськогосподарськи культур (кадастровий № 5123755200:02:001:0494 та № 5123755200:02:001:0495) площею 27 320 кв.м., яке перебуває на балансі ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві".

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України, зокрема передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати їх внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 N11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні спірного договору про оренду нерухомого майна та з'ясування питання про те, чи не укладено цей договір з метою приховання іншого договору - договору оренди землі.

При цьому відповідно до приписів ст.33 ГПК України саме прокурор, оскільки він звернувся до суду з цим позовом, повинен надати докази та довести, що при укладанні спірного договору воля сторін була спрямована саме на укладання договору оренди землі і що укладаючи спірний договір вони приховували інший правочин - оренду землі.

Як встановлено судом попередніх інстанцій, укладанню договору оренди передувала оцінка об'єкту оренди, згідно звіту якої про ринкову вартість об'єкту оренди та рецензії на звіт про ринкову вартість об'єкта оцінки № 771 від 12.12.2013, об'єктом оренди є: майданчик для вирощування с/г культур. Також у звіті зазначено, що на земельній ділянці у 2010 р. за державні кошти облаштовано спеціалізовану споруду, яка призначається для розташування теплиць та організації розплідника, виконана вертикальна планіровка та укладено ґрунтове покриття, яке закріплено до ґрунту металевими скобами, про що свідчать надані відповідачем копії актів приймання виконаних підрядних робіт, що підписані ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" як замовником.

Згідно Положення про регіональне відділення ФДМУ, затвердженого наказом ФДМУ від 15.05.2012 № 678 до повноважень регіонального відділення не входить обов'язок щодо визначення статусу об'єкту при наданні його в оренду. Це питання відноситься до компетенції органа управління, балансоутримувача, та у подальшому - незалежного оцінювача. Тільки після підтвердження, що майно є нерухомим (у даному випадку - спеціалізований майданчик), яке згідно ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" може передаватися в оренду, регіональне відділення здійснює процедуру передачі в оренду.

Отже, як встановлено судом апеляційної інстанції, прокурор у порушення приписів ст.33 ГПК України не довів факт передачі за спірним договором оренди майна, яке на його думку не являється нерухомим.

Натомість, як встановлено судом, згідно наявних у справі доказів вбачається, що відповідно до вимог ст.72 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік", ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Порядком проведення конкурсу на право оренди державного майна", між Регіональним відділенням та ТОВ "Зелений город" укладено саме договір оренди державного нерухомого майна.

При цьому в договорі визначено, що об'єктом оренди є майданчик, який знаходився на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" на балансі якого перебуває предмет оренди згідно довідки балансоутримувача від 3.2010 №10 про балансову вартість майданчика для вирощування с/г культур, та яке згідно листа від 02.03.2010 №7 надало згоду щодо передачі в оренду майданчика для вирощування с/г культур загальною площею 27 320 кв.м.

Крім цього, Міністерство аграрної політики як орган управління зазначеним майном України своїм листом № 37-11-1-15/3585 від 12.03.2010 надало дозвіл на передачу в оренду державного нерухомого майна - майданчика, для вирощування сільськогосподарських культур, загальною площею 27 320,00 кв.м., що знаходиться на балансі ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві", за адресою: Одеська область, Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1.

За таких обставин, висновки суду попередніх інстанцій щодо укладання сторонами договору оренди саме нерухомого майна, а не земельних ділянок, та, як наслідок, про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики і продовольства України та ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку, колегія визнає правомірними.

Погоджується колегія і з висновками суду щодо залишення без розгляду позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Головного управляння Дерземагенста в Одеській області, оскільки, як встановлено судом, останнє створено відповідно до постанови КМ України № 974 від 17.08.2011 та зареєстровано як юридичну особу 25.07.2012, що свідчить про неможливість порушення спірним договором прав ГУ Держземагенства в Одеській області, оскільки на той момент Управління не мало відповідних прав.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення та неправильного застосування господарським судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, які по суті зводяться до оспорювання висновку суду стосовно доведеності обставин справи та намагань заявника скарги надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 1117 ГПК України, а тому не можуть впливати на правильність та законність оскаржуваних судових актів.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі №916/4374/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: І.В. Алєєва

Г.М. Мачульський