ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 914/3216/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Акулової Н.В. (доповідач), Дунаєвської Н.Г., Кочерової Н.О.розглянувши касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради м.Львівна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 рокута рішенняГосподарського суду Львівської області від 23.11.2015 рокуу справі№914/3216/15 Господарського суду Львівської областіза позовом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради м.Львівдо Дочірнього підприємства "Албіс Компані" Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" м.Львівза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Галицької районної адміністрації Львівської міської ради м.Львівпростягнення 5 943,68 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Чижович І.З. (дов.№2302-вих-2847 від 22.12.2015 року);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.11.2015 р. у справі №914/3216/15 (суддя: Долінська О.З.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року у справі №914/3216/15 (судді: Кузь В.Л., Галушко Н.А., Орищин Г.В.) рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.15 у справі № 914/3216/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради залишено без задоволення.

Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки доказів надсилання відповідачу актів від 09.04.14, від 14.05.14 про встановлення невідповідності встановленого об'єкта погодженому проекту (в частині площі орендованого майна та про усунення виявлених порушень), акта № 173 від 26.12.14 про проведення донарахування, а також вимоги про усунення відхилень (лист від 23.04.14) позивач суду не надав, як і не надав інших належних та допустимих доказів невідповідності літнього майданчика погодженому проекту.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради м.Львів звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в яких просять суд скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року та рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2015 року у справі №914/3216/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, Дочірнє підприємство "Албіс Компані" Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" просить суд постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року та рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2015 року у справі №914/3216/15 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Представник позивача, у судовому засіданні, підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Заслухавши представника позивача, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.11.11 між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Дочірнім підприємством "Албіс Компані" товариства з обмеженою відповідальністю "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" (орендар), було укладено договір №336/46-09 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди та розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення (далі - договір), предметом якого є надання орендодавцем орендареві права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально - культурного, торговельного та іншого призначення на умовах оренди на терміни відповідно до виданого паспорту на розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення в межах міста Львова. Невід'ємною частиною вказаного договору є паспорт на розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення, розмір орендованої площі (п.1 Договору).

Відповідно до розділу 7 Договору термін дії договору: з 01.04.12 до 01.11.12; з 01.04.13 до 01.11.13; з 01.04.14 по 01.11.14.

Орендодавець зобов'язується надати у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності площею 35,00 кв. м (тротуар, газон, тощо) за адресою: м. Львів, просп. Шевченка,21 (п. 2.1. договору).

Пунктом 3.2. договору встановлено, що орендар сплачує орендодавцеві плату за користування Об'єктом площею 35,0 кв. м. щомісячно до 25 числа поточного місяця в розмірі 500,10 грн. за місяць, у тому числі ПДВ 83,35 грн.

Згідно п. 4.2. сторони погодили, що при невідповідності встановленого об'єкта соціально-культурного, торговельного та іншого призначення погодженому проекту ставка орендної плати збільшується у десять разів на період до усунення відхилень від проекту до часу його демонтажу або отримання дозволу на його розміщення.

Предметом позову в даній справі є стягнення з відповідача 5 943,68 грн. заборгованості (нарахованої з 01.12.14, згідно довідки від 23.04.15), що є донарахуванням, здійсненим позивачем на підставі акту обстеження літнього майданчика, яким зафіксовано, що відкритий літній майданчик не відповідає погодженому проекту, оскільки фактично використовувана площа перевищувала погоджену при укладенні договору площу користування на 21,3 кв.м, що відповідно до пункту 4.2 договору є підставою для збільшення ставки орендної плати у десять разів на період до усунення відхилень від проекту до часу його демонтажу або отримання дозволу на його розміщення, тобто за період з 09.04.14 по 14.05.14.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в обґрунтування своїх вимог позивач подав акти обстеження відкритих літніх майданчиків від 09.04.14, від 04.05.14 (складені працівниками Галицької районної адміністрації та КП "Адміністративно-технічне управління"), з яких вбачається, що ними зафіксовано невідповідність літнього майданчика за адресою: м. Львів, просп. Шевченка,21, паспорт № 336/46-09 від 21.10.11, погодженому проекту в частині використовуваної площі:фактична площа майданчика 56,3 кв.м, а згідно дозволу 35,0 кв.м і що його приведено у відповідність за станом на 14.05.14.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що складений акт від 09.04.14 є загальним та стосується 26 об'єктів, які знаходяться за різними адресами і належать 24 різним власникам; в акті від 09.04.14 не міститься даних про те, яким способом було проведено обміри літного майданчика, не зазначено схему його розташування із зазначенням прив'язки до раніше погодженої схеми згідно з проектом та наданим дозволом (враховуючи, що відповідач зазначає про фактичну неможливість розміщення відкритого літного майданчика площею 56,3 кв.м, оскільки в такому разі були б перекритті входи в сусідні під'їзди та приміщення), акт складено без участі власника конструкції об'єкта.

Відсутні докази надіслання на адресу відповідача листа Галицької районної адміністрації від 23.04.14 № 31-1061, в якому зазначено про проведення обстеження літніх майданчиків (без посилання на дату такого обстеження та відповідний акт), які не відповідають погодженим проектам (без зазначення самих невідповідностей) і зобов'язано у термін до 08.05.14 привести літній майданчик у відповідність до погоджених проектів, разом з актом проведеного обстеження.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що наявний в матеріалах справи витяг із журналу реєстрації вхідної кореспонденції Галицької районної адміністрації, де відповідач зареєстрований під № 31-1061, що відповідає вихідному номеру листа від 23.04.14, не є належним доказом надіслання такого листа на його адресу, оскільки ні у листі, ні у витязі не зазначено, на яку адресу надсилався цей лист та в який спосіб (простою, рекомендованою поштою) здійснювалася відправка. Разом з тим, в листі від 23.04.14 № 31-1061 не зазначено про жодні додані до нього додатки.

Посилання позивача на те, що доказом отримання відповідачем листа від 23.04.14 є його дії щодо усунення невідповідності встановленого об'єкта погодженому проекту (в частині площі орендованого майна) є непідтвердженими, оскільки акт про нібито усунення порушень від 14.05.14 складений без участі представника відповідача та йому не надсилався.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що згідно акту № 173 від 26.12.14 комісії з розгляду нарахувань та заборгованості по оплаті за використання нежитлових приміщень територіальної громади м. Львова відповідачу здійснено донарахування орендної плати за період з 09.04.14 до 14.05.14 на суму 5 943,68 грн., які позивачем включені в орендні платежі за грудень 2014 року.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що за приписами підпунктів 4.2.1 - 4.2.2 ухвали Львівської міської ради від 05.03.09 №2452 "Про затвердження Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності" районні адміністрації здійснюють контроль відповідності фактично встановлених літніх майданчиків погодженим проектам, звертаються до суб'єктів підприємницької діяльності з вимогою, щодо усунення порушень у визначений термін, а у разі невиконання цієї вимоги - вносять подання управлінню архітектури департаменту містобудування про скасування дозволу.

Положеннями підпункту 5.2.4 пункту 4.2 Порядку встановлено, що всі приписи і повідомлення про усунення порушень цього Порядку направляються суб'єктам підприємницької діяльності у письмовій формі поштою або подаються уповноваженим представникам особисто і реєструються у відповідному журналі.

Підставою здійснених донарахувань комісією стало скерування Галицькою районною адміністрацією (листом від 14.11.14 № 4-31-1864) акту обстеження відкритих літніх майданчиків від 09.04.14, яким встановлено невідповідність його погодженому проекту, а листом від 22.10.14 № 4-31-1739 Галицька районна адміністрація скерувала акт від 14.05.14, яким встановлено виконання вимоги щодо приведення літнього майданчика, за адресою: м. Львів, просп. Шевченка, 21, у відповідність до погодженого проекту.

Проте, доказів надіслання відповідачу Акту № 173 про донарахування орендної плати за зазначений вище період позивач суду також не надав, як і не надав доказів повідомлення відповідача про здійснені донарахування і не визначив порядок їх сплати.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що доказів надсилання відповідачу актів від 09.04.14, від 14.05.14 про встановлення невідповідності встановленого об'єкта погодженому проекту (в частині площі орендованого майна та про усунення виявлених порушень), акта № 173 від 26.12.14 про проведення донарахування, а також вимоги про усунення відхилень (лист від 23.04.14) позивач суду не надав, як і не надав інших належних та допустимих доказів невідповідності літнього майданчика погодженому проекту.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст.ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржників про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційних скарг покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради м.Львів залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року та рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2015 року у справі №914/3216/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Акулова

Судді: Н.Г. Дунаєвська

Н.О. Кочерова