ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 914/2992/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Акулової Н.В. (доповідач), Дунаєвської Н.Г., Кочерової Н.О.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аро-Пласт-плюс" смт.Жвирка Сокальського району Львівської області на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року та рішенняГосподарського суду Львівської області від 12.11.2015 року у справі№914/2992/15 Господарського суду Львівської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аро-Пласт-плюс" смт.Жвирка Сокальського району Львівської області до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" м.Київ в особі відокремленого підрозділу Львівської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен банк Аваль" м.Львів за участю третіх осіб, яки не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача1. ОСОБА_5 м.Сокаль Львівської області; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромас" м.Червоноград Львівської області провизнання недійсним додаткового договору №3 від 29.09.2011 року до договору поруки №102/5 від 01.08.2011 року та визнання припиненою з 29.09.2011 року поруки, що виникла на підставі договору поруки №102/5 від 01.08.2007 року

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.11.2015 р. у справі №914/2992/15 (суддя: Мороз Н.В.) в позові відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року у справі №914/2992/15 (судді: Костів Т.С., Марко Р.І., Желік М.Б.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аро-пласт-плюс", смт. Жвирка, Сокальський р-н, Львівська обл залишено без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 12.11.2015 р. у справі № 914/2992/15 без змін.

Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що станом на дату укладання договору, виконуючий обов'язки ТОВ "Аро-пласт-плюс" не мав належних повноважень на укладення додаткового договору №3 від 28.09.2011 року до договору поруки №102/5 від 01.08.2007 року; крім того судом зазначено, що спірний правочин був схвалений позивачем; стосовно вимоги позивача про припинення поруки, судами попередніх інстанцій зазначено, що згода поручителя висловлена шляхом підписання додаткового договору №1 від 30.06.2010 року та додаткового договору д№2 від 11.02.2011 року до договору поруки №102/5 від 01.08.2007 року та не суперечить ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аро-Пласт-плюс" смт.Жвирка Сокальського району Львівської області звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року та рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2015 року у справі №914/2992/15 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, відповідач просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року та рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2015 року у справі №914/2992/15 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) ОСОБА_5 (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ромас" (позичальник) було укладено генеральний кредитний договір №102 відповідно до п. 1.1. якого, кредитор, на підставі договору, зобов'язується надавати позичальникам кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в додаткових кредитних договорах, що укладатимуться в рамках генерального договору між позичальниками та кредитором, і які після їх підписання стають його невід'ємними частинами.

01.08.2007р. між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ромас" (позичальник) укладено кредитний договір № 010/08-3/3076 (як додатковий кредитний договір №1 до генерального кредитного договору №102 від 01.08.2007р.) з додатковими до нього угодами, зокрема: №1 від 30.06.2010р., №2 від 11.02.2011р., №3 від 28.09.2011р.

За умовами кредитного договору № 010/08-3/3076 від 01.08.2007р. банк на умовах договору надає позичальнику, а позичальник приймає кредит в сумі 985000 грн., з відсотковою ставкою 12% річних, а починаючи з 7-го місяця користування кредитними коштами 17% річних. Додатковими угодами до кредитного договору № 010/08-3/3076 від 01.07.2008р. змінювався розмір процентної ставки та вносились зміни до графіку погашення кредиту.

В межах генерального кредитного договору від 01.08.2007р. №102 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (банк) та ОСОБА_5 (позичальник) було укладено кредитний договір №010/08-3/3077 від 01.08.2007р. за умовами якого кредитор на положеннях та умовах договору відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 300000 доларів США з відсотковою ставкою 12,5% річних. Додатковими угодами №1 від 30.06.2010р. та №2 від 11.02.2011р. вносились зміни до кредитного договору.

29.09.2011р. в межах генерального договору №102 від 01.08.2007р. між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №010/42-0-1/116.

За умовами кредитного договору №010/42-0-1/116 від 29.09.2011р. кредитор надає позичальнику кредит в сумі 1718213 грн. на рефінансування існуючої заборгованості за кредитним договором №010/08-3/3077 від 01.08.2007р. з відсотковою ставкою з 29.09.2011р. по 29.02.2012р. включно 9,1% річних, а починаючи з 01.03.2012р. до дати остаточного погашення кредиту 12% річних у випадку відсутності протермінувань позичальником за черговими платежами більше 30 днів; в іншому випадку 14,25% річних. Внаслідок проведеного рефінансування за договором № 010/42-0- 1/116 від 29.09.2011р. договір № 010/08-3/3077 від 01.08.2007р. було виконано реально в повному обсязі.

Згідно п.2.6. генерального кредитного договору від 01.08.2007р. №102 у відповідності з діючим законодавством України забезпеченням цього договору (ст.345 ГК України) є, зокрема, порука Товариства з обмеженою відповідальністю "Аро-пласт-плюс".

01.08.2007р. між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (банк) та ТзОВ "Аро-пласт-плюс" (поручитель) укладено договір поруки №102/5 з додатковими договорами до нього: №1 від 30.06.2010р., №2 від 11.02.2011р. та №3 від 29.09.2011р.

Відповідно до п.1.2. договору поруки сторонами встановлено, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язаннях ТзОВ "Ромас" та фізичної особи - ОСОБА_5, які виникають з умов генерального кредитного договору №102 від 01.08.2007р., а саме повернути кредит в розмірі 495000 доларів США еквівалентом у гривні 2500000 грн., проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених генеральним кредитним договором в повному обсязі, а також виконати інші умови генерального кредитного договору в повному обсязі.

Додатковим договором від 30.06.2010р. №1 до договору поруки сторони внесли зміни до п. 1.2., встановивши, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язаннях боржників - ТзОВ "Ромас" та ОСОБА_5, які виникають з умов генерального кредитного договору № 102 від 01.08.2007р. та всіх додаткових угод/договорів, що були укладені або будуть укладені до нього в майбутньому та є невід'ємними частинами генерального кредитного договору № 102 від 01.08.2007р. в повному обсязі цих зобов'язань.

Згідно додаткового договору від 11.02.2011р. № 2 до договору поруки сторони дійшли згоди викласти в новій редакції термін "кредитний договір" розділу "визначення термінів", зокрема: "кредитний договір" - кредитний договір № 010/08- 3/3076 від 01.08.2007 року з додатковою угодою № 1 від 30.06.2010р. до нього, що укладений в межах генерального договору №102 від 01.08.2007р. між банком та ТзОВ "Ромас", та кредитний договір №010/08-3/3077 від 01.08.2007р. з додатковою угодою № 1 від 30.06.2010р. до нього, що укладений в межах генерального договору № 102 від 01.08.2007р. між банком та ОСОБА_5, а також всі додаткові угоди/договори до кредитного договору № 010/08-3/3076 від 01.08.2007р. та кредитного договору № 010/08- 3/3077 від 01.08.2007р., що можуть бути укладені в майбутньому".

Крім того, п.1.2. розділу 1 договору поруки викладено в новій редакції, зокрема, сторонами договору встановлено, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням боржників: ТзОВ "Ромас", які виникають з умов кредитного договору № 010/08- 3/3076 від 01.08.2007р., що укладений між банком та ТзОВ "Ромас" в межах генерального договору №102 від 01.08.2007р. з усіма змінами та доповненнями до нього, а також всіх додаткових договорів/угод до кредитного договору № 010/08- 3/3076 від 01.08.2007р., що були укладені та можуть бути укладені до нього в майбутньому на суму 985000 грн. з терміном дії до 31.07.2017р. та сплатою процентів: у розмірі 17% річних на період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.; у розмірі 20% річних з 01.01.2012 або з моменту протермінування більше 20 днів за черговими платежами по кредитах ТзОВ "Ромас", ТзОВ "Аро-пласт-плюс", ТзОВ "Чер-Буд", ОСОБА_5 в банку; ОСОБА_5, які виникають з умов кредитного договору № 010/08-3/3077 від 01.08.2007р., що укладений між банком та ОСОБА_5 в рамках генерального договору № 102 від 01.08.2007р. з усіма змінами та доповненнями до нього, а також всіх додаткових угод/договорів до кредитного договору № 010/08-3/3077 від 01.08.2007р., що були укладені та можуть бути укладені в майбутньому, на суму 300000 доларів США з терміном дії до 31.07.2017р. та сплатою процентів у розмірі: 9,1% річних на період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. та в розмірі 12,5% річних з 01.01.2012р. або з моменту виникнення протермінування більше 30 днів з черговими кредитами ТзОВ "Ромас", ТзОВ "Аро-пласт-плюс", ТзОВ "Чер-буд", ОСОБА_5

Додатковим договором від 29.09.2011р. № 3 до договору поруки сторонами розширено термін "кредитний договір", а саме, "кредитний договір" - кредитний договір" - кредитний договір № 010/08- 3/3076 від 01.08.2007 року між Банком та ТзОВ "Ромас", та кредитний договір № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 року між Банком та ОСОБА_5, а також всі додаткові угоди/договори до кредитного договору № 010/08-3/3076 від 01.08.2007р. та кредитного договору № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011р., що були укладені та можуть бути укладені в майбутньому". Також, сторонами внесено зміни до п.1.2. договору поруки, встановивши, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язаннях боржників: ТзОВ "Ромас", які виникають з умов кредитного договору № 010/08-3/3076 від 01.08.2007р. з усіма змінами та доповненнями до нього, а також всіх додаткових угод/договорів, що були укладені та можуть бути укладені в майбутньому на суму 985000,00 грн. з терміном дії до 31.07.2017р. та сплатою процентів у розмірі 17% річних на період з 01.08.2011р. по 29.02.2014р. та в розмірі 20% річних з 01.03.2012р. або з моменту виникнення протермінування більше 30 днів з черговими кредитами ТзОВ "Ромас", ТзОВ "Аро-пласт-плюс", ТзОВ "Чер-буд", ОСОБА_5; ОСОБА_5, які виникають з умов кредитного договору №010/42-0-1/116 від 29.09.2011р. з усіма змінами та доповненнями до нього, а також всіх додаткових угод/договорів, що були укладені та можуть бути укладені в майбутньому на суму 1718213 грн. з терміном дії до 31.07.2017р. та сплатою процентів у розмірі 9,1% річних на період з 29.09.2011р. по 29.02.2012р. та в розмірі 12% річних з 01.03.2012р. у випадку відсутності протермінувань позичальника за черговими платежами більше 30 днів та в розмірі 14,5% річних з 01.03.2014р. або з моменту виникнення протермінування більше 30 днів з черговими платежами по кредитах ТзОВ "Ромас", ТзОВ "Аро-пласт- плюс", ТзОВ "Чер-буд", ОСОБА_5, ОСОБА_6

Позивач звернувся до господарського суду Львівської області з відповідним позовом, в якому просив визнати недійсним додатковий договір від 29.09.2011р. №3 до договору поруки №102/5 від 01.08.2007р. у зв'язку з встановленням факту нелегітимності повноважень виконуючого обов'язки директора ТзОВ "Аро-пласт-плюс" ОСОБА_5 в період з 28.09.2011р. по 11.10.2011р., а саме визнання недійсним в судовому порядку рішення загальних зборів ТзОВ "Аро-пласт-плюс" від 21.09.2011р., оформленого протоколом №30, рішення загальних зборів ТзОВ "Аро-пласт-плюс" від 28.09.2011р., оформленого протоколом № 31 (яким ОСОБА_5 призначено виконувачем обов'язки директора товариства на час чергової відпустки). Також посилався на те, що оспорюваний додатковий договір №3 від 29.09.2011р. укладено виконавчим директором ТзОВ "Аро-пласт-плюс" всупереч вимогам п.8.6. Статуту ТзОВ "Аро-пласт-плюс" без достатніх на це повноважень від імені відповідача. Крім того, позивач просив визнати припиненою поруку з 29.09.2011р., що виникла на підставі договору поруки №102/5 від 01.08.2007р. у зв'язку зі зміною зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок збільшення обсягу відповідальності поручителя на підставі ч.1. ст.559 ЦК України.

За приписами встановленими ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. (п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. (п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Частина 2 ст.207 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. (п.3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Визнання судом недійсним рішення загальних зборів акціонерного товариства, на підставі яких керівником цього товариства було укладено договір застави (іпотеки), не може бути підставою для визнання недійсним відповідного договору, оскільки не усуває факту законності дій керівника щодо виконання рішення загальних зборів. (п.3.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Відповідно до статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згода поручителя зі змінами до кредитного договору, які визначають конкретні умови, порядок та обсяг збільшення відповідальності боржника, висловлене шляхом підписання додаткової угоди до договору поруки не потребує додаткової згоди поручителя на збільшення відповідальності та не суперечить частині першої статті 559 Цивільного кодексу України. (даної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 05.02.2015 року №6-152цс13).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до статуту ТзОВ "Аро-Пласт-Плюс", затвердженого зборами засновників протоколом №2 від 08.12.2005р. державну реєстрацію проведено 08.12.2005р. (зі змінами та доповненням від 25.01.2011р. державну реєстрацію змін проведено за №1408105001100430), управління поточною діяльністю товариства здійснюється виконавчим органом - директором. Директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства (п.8.17 Статуту). Директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. ( п. 8.12 , п.8.15 Статуту)

28.09.2011р. загальними зборами учасників ТзОВ "Аро-пласт-плюс" було прийнято рішення, яке оформлене протоколом №30 про надання чергової відпустки директору товариства ОСОБА_7 та призначення виконуючим обов'язки директора товариства ОСОБА_5 на період з 28.09.2011р. по 11.10.2011р.; уповноважено директора товариства - ОСОБА_7 провести відповідну реєстрацію та подання документів у державні органи, установи, банки, тощо. У відповідності до протоколу №30 від 21.09.2011р. загальними зборами учасників ТзОВ "Аро-пласт-плюс" прийнято рішення про надання згоди на проведення реструктуризації за валютним кредитним договором №010/-8-3/3773/ від 18.06.2008р. та кредитним договором №010/08-3/3076 від 01.08.2007р. у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" для ТзОВ "Ромас" та укладення відповідних договорів поруки.

29.09.2011р. між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТзОВ "Аро-пласт-плюс" в особі в.о. директора ОСОБА_5, що діяв на підставі Статуту та рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом № 31 від 28.09.2011р. було укладено додатковий договір №3 до договору поруки №102/5 від 01.08.2007р. Додатковий договір № 3 від 29.09.2011р. підписано виконуючим обов'язки директора ОСОБА_5 та скріплено печаткою ТзОВ "Аро-пласт-плюс".

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.05.2015р. по справі №914/4603/14, яке набрало законної сили 23.07.2015р., визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ "Аро-пласт-плюс" від 21.09.2011р., оформлене протоколом №30 від 21.09.2011р. та рішення загальних зборів учасників ТзОВ "Аро-пласт-плюс" від 28.09.2011р., оформлене протоколом №31 від 28.09.2011р., яким на період відпустки директора ТзОВ "Аро-пласт-плюс" ОСОБА_7 з 28.09.2011р. по 11.10.2011р. виконуючим обов'язки директора товариства було призначено ОСОБА_5.

У зв'язку із цим посилаючись на рішення господарського суду Львівської області від 12.05.2015р. по справі №914/4603/14 позивач зазначав на відсутність у ОСОБА_5 повноважень укладати оспорюваний правочин, а також вказував на те, що ОСОБА_5 всупереч п. 8.6. статуту не отримав відповідної згоди на укладення оспорюваного договору.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідно до п.8.6. Статуту (зі змінами та доповненнями внесеними загальними зборами учасників ТзОВ "Аро-пласт-плюс" від 25.01.2011р. згідно протоколу № 1/11 від 25.01.2011р.), збори можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства, виключною компетенцією зборів є, зокрема, надання дозволу (згоди) щодо укладення виконавчим органом товариства правочинів, змістом яких є отримання кредитів та інших правочинів, забезпечення виконання зобов'язань по яких відбувається шляхом застави майна (рухомого та нерухомого) товариства; надання дозволу (згоди) щодо укладення правочинів, змістом яких є купівля-продаж, оренда (інші види відчуження) нерухомого майна товариства, а також іншого майна, яке безпосередньо задіяні у виробництві продукції товариства.

Рішення, яке прийняте загальними зборами учасників ТОВ "Аро-пласт-плюс" від 21.09.2011р., оформлене протоколом №30 від 21.09.2011р. та рішення загальних зборів учасників ТОВ "Аро-пласт-плюс" від 28.09.2011р., оформлене протоколом №31 від 28.09.2011р. визнані судом недійсними з підстав відсутності кворуму для проведення загальних зборів (Постанова Вищого господарського суду України від 13.10.2015р. по справі №914/4603/14), зазначені підстави не можуть бути підставою для визнання недійсним укладеного на підставі таких рішень договору поруки, оскільки не усуває факту законності дій виконуючого обов'язки директора щодо виконання рішення загальних зборів.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТзОВ "Аро-пласт-плюс" станом на 28.09.2011р. та виписки з ЄДР Серія ААБ №562245 від 28.09.2011р. - керівником, виконуючим обов'язки та підписантом ТзОВ "Аро-пласт-плюс" зазначено ОСОБА_5. Відомості про наявність обмежень у виконуючого обов'язки щодо представництва інтересів від імені ТзОВ "Аро-пласт-плюс" згідно даних зазначених в реєстрі відсутні.

Тому суди попередніх інстанцій зазначили, що на момент укладення спірного договору станом на 29.09.2011р. виконуючий обов'язки директора ТзОВ "Аро-пласт-плюс" був ОСОБА_5 який мав належний обсяг цивільної дієздатності, діяв в межах повноважень наданих йому законодавством України, виступав від імені ТзОВ "Аро-пласт-плюс" та діяв в інтересах юридичної особи. А позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів в спростування вищенаведеного та доказів, які б підтверджували, що станом на 29.09.2011р., тобто на дату укладення спірного договору, виконуючий обов'язки ТзОВ "Аро-пласт-плюс" не мав належних повноважень на укладення додаткового договору №3 від 28.09.2011р. до договору поруки № 102/5 від 01.08.2007р.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що , листом від 11.04.2012р. ТзОВ "Аро-пласт-плюс" за підписом директора ОСОБА_7 надало згоду на зміну умов генерального кредитного договору №102 від 01.08.2007р. відповідно до додаткового договору №6 від 11.04.2012р. до нього щодо вивільнення частини заставного майна та підтвердило, що зобов'язання ТзОВ "Аро-пласт-плюс" як поручителя (порука) відповідно до договору поруки №102/5 від 01.08.2007р. зберігаються та забезпечують виконання зобов'язань позичальника за генеральним кредитним договором №102 від 01.08.2007р. із врахуванням внесених змін; довідкою від 11.04.2012р. ТзОВ "Аро-пласт-плюс" повідомило про відсутність змін в установчих документах, відсутність судових спорів та ін.; письмовим зобов'язанням щодо передачі персональних даних від 11.04.2012р. ТзОВ "Аро-пласт-плюс" надало ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" зобов'язання, засвідчення і гарантії щодо персональних даних. Крім того, як випливає з письмового звернення №86 від 25.12.2012р., зокрема, за підписом директора ОСОБА_7 та печаткою ТзОВ "Аро-пласт-плюс", позичальники не уникають виконання своїх кредитних зобов'язань, шукають шляхи вирішення означеної проблеми. Листом від 11.04.2012р. ТзОВ "Аро -Пласт-Плюс" в ос. директора ОСОБА_7 надало згоду на зміну умов кредитного договору №010/08-3/3076 від 01.08.2007р. відповідно до додаткової угоди №4 від 11.04.2012р. укладеної в рамках генерального кредитного договору №102 від 01.08.2007р. та підтвердило, що зобов'язання ТзОВ "Аро-пласт-плюс" як поручителя (порука) відповідно до договору поруки №102/5 від 01.08.2007р. зберігаються та забезпечують виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №010/08-3/3076 від 01.08.2007р., що укладений в межах генерального кредитного договору №102 від 01.08.2007р. із врахуванням внесених змін.

Тому суд дійшов висновку, що вказані дії (документи) свідчать про схвалення позивачем - ТзОВ "Аро-пласт-плюс" дій представника (виконуючого обов'язки директора ОСОБА_5.), який уклав спірний додатковий договір №3 від 29.09.2011р. від імені позивача, що в силу приписів ст. 241 ЦК України унеможливлює визнання недійсним додаткового договору №3 від 29.09.2011р. до договору поруки №102/5 від 01.08.2007р. з наведених позивачем підстав.

Вимога позивача про визнання припиненою поруку з 29.09.2011р., що виникла на підставі договору поруки №102/5 від 01.08.2007р. у зв'язку з збільшенням обсягу відповідальності поручителя на підставі ч.1. ст. 559 ЦК України, обґрунтована тим, що укладення додаткової угоди від 28.09.2011р. №3 до кредитного договору № 10/8-03/3076 від 01.08.2007р. відповідно до якої збільшилась процентна ставка за кредитом до 20% річних без згоди поручителя (позивача) виходить за межі відповідальності поручителя за договором поруки № 102/5 від 01.08.2007р. та є прямим збільшенням обсягу відповідальності поручителя в розумінні ч.1 ст.559 ЦК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що додатковим договором від 30.06.2010р. №1 до договору поруки №102/5 від 01.08.2007р. за підписом директора ТзОВ "Аро-пласт-плюс" ОСОБА_7, сторони внесли зміни до п.1.2., встановивши, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язаннях боржників - ТзОВ "Ромас" та ОСОБА_2, які виникають з умов генерального кредитного договору № 102 від 01.08.2007р. та всіх додаткових угод/договорів, що були укладені або будуть укладені до нього в майбутньому та є невід'ємними частинами генерального кредитного договору № 102 від 01.08.2007р. в повному обсязі цих зобов'язань.

Згідно додаткового договору від 11.02.2011р. № 2 до договору поруки сторонами серед іншого внесено зміни до п.1.2. розділу 1 договору поруки та викладено в новій редакції, зокрема: сторонами договору встановлено, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням боржників: ТзОВ "Ромас", які виникають з умов кредитного договору № 010/08- 3/3076 від 01.08.2007р., що укладений між банком та ТзОВ "Ромас" в межах генерального договору №102 від 01.08.2007р. з усіма змінами та доповненнями до нього, а також всіх додаткових договорів/угод до кредитного договору № 010/08- 3/3076 від 01.08.2007р., що були укладені та можуть бути укладені до нього в майбутньому на суму 985000,00 грн. з терміном дії до 31.07.2017р. та сплатою процентів: у розмірі 17% річних на період з 01.01.2011р. по 21.12.2011р.; у розмірі 20% річних з 01.01.2012 або з моменту протермінування більше 20 днів за черговими платежами по кредитах ТзОВ "Ромас", ТзОВ "Аро-пласт-плюс", ТзОВ "Чер-Буд", ОСОБА_5 в банку; ОСОБА_5, які виникають з умов кредитного договору № 010/08-3/3077 від 01.08.2007р., що укладений між банком та ОСОБА_5 в рамках генерального договору № 102 від 01.08.2007р. з усіма змінами та доповненнями до нього, а також всіх додаткових угод/договорів до кредитного договору № 010/08-3/3077 від 01.08.2007р., що були укладені та можуть бути укладені в майбутньому, на суму 300000,00 доларів США з терміном дії до 31.07.2017р. та сплатою процентів у розмірі: 9,1% річних на період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. та в розмірі 12,5% річних з 01.01.2012р. або з моменту виникнення протермінування більше 30 днів з черговими кредитами ТзОВ "Ромас", ТзОВ "Аро-пласт-плюс", ТзОВ "Чер-буд", ОСОБА_5

Тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач додатковим договором №1 від 30.06.2010р. та додатковим договором №2 від 11.02.2011р. до договору поруки №102/5 від 01.08.2007р. надав згоду поручителя відповідати за зобов'язаннями боржників які виникають з умов генерального кредитного договору № 102 від 01.08.2007р. та всіх додаткових угод/договорів в повному обсязі цих зобов'язань та, зокрема, за кредитними договорами №010/08-3/3076 та №010/08-3/3077 від 01.08.2007р. та всіма додатковими договорами/угодами до кредитних договорів що були укладені та можуть бути укладені до них в майбутньому. Згода поручителя - ТзОВ "Аро-пласт-плюс" зі змінами до генерального кредитного договору № 102 від 01.08.2007р. та всіх додаткових угод/договорів, які є невід'ємними частинами генерального кредитного договору № 102 від 01.08.2007р., кредитних договорів №010/08-3/3076 та №010/08-3/3077 від 01.08.2007р. та всіх додаткових договорів /угод до кредитних договорів, що були укладені та можуть бути укладені до них в майбутньому, які визначають конкретні умови, порядок та обсяг збільшення відповідальності боржників (зміни процентних ставок), висловлена шляхом підписання додаткового договору №1 від 30.06.2010р. та додаткового договору №2 від 11.02.2011р. до договору поруки №102/5 від 01.08.2007р. та не суперечить ч.1 ст. 559 ЦК України.

Тому суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо застосування позовної давності заявленої позивачем, судом першої інстанції зазначено, що позовна давність застосовується до правомірно заявлених позовних вимог лише за наявності порушеного права особи, яка звернулась за таким захистом до суду. Проте, позивачем не доведено належними та допустимими доказами підставність заявлених позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аро-Пласт-плюс" смт.Жвирка Сокальського району Львівської області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року та рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2015 року у справі №914/2992/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Акулова

Судді: Н.Г. Дунаєвська

Н.О. Кочерова