ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 914/2055/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" на рішення господарського суду Львівської області від 18 листопада 2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 лютого 2016 року у справі №914/2055/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" до комунального підприємства "Бродитеплоенерго" про стягнення суми, -

Встановив:

У червні 2015 року публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з комунального підприємства "Бродитеплоенерго", з урахуванням уточнених позовних вимог, 3 338,09 грн. пені, 3 071,67 грн. 3% річних, 87 890,38 грн. інфляційних втрат за прострочення оплати електричної енергії, поставленої за договором про постачання електричної енергії №90355 від 1 серпня 2006 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18 листопада 2015 року у справі №914/2055/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29 лютого 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2,46 грн. 3% річних, 22,44 грн. інфляційних втрат, 19,63 грн. пені за несвоєчасно оплачену активну електроенергію та 0,89 грн. судового збору.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 27 квітня 2016 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 серпня 2006 року між ВАТ "Львівобленерго", правонаступником якого є ПАТ "Львівобленерго", як постачальником, та КП "Бродитеплоенерго", як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії №90355, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку №9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов цього договору. Точка продажу електричної енергії: зазначена в додатку №6 "Однолінійна схема".

Відповідно до п. 2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (дала ПКЕЕ).

Пунктами 2.3-2.4 договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно умов додатків №2 "Порядок розрахунків" та №9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно додатку №7а (7б) "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

За порушення, визначених відповідним додатком, строків оплати вартості поставленої електроенергії споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (п. 4.2.1 договору).

31 травня 2012 року додатковою угодою сторони внесли зміни до договору №90355 від 1 серпня 2006 року, а саме:

п. 2.1.2 договору виклали у наступній редакції: "У випадку зміни чинного законодавства України, зокрема нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини, що виникають з приводу постачання електричної енергії та стосуються предмету цього договору; зобов'язань, прав, обов'язків та відповідальності сторін; порядку визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності; порядку обмеження та припинення електропостачання; обліку електричної енергії та порядку розрахунків; відносин із третьою стороною та інших правовідносин, які випливають з приводу постачання електричної енергії, застосовуються положення цих нормативно-правових актів, які мають перевагу перед положеннями цього договору. Сторони зобов'язуються керуватися вимогами цих нормативно-правових актів з дня набрання ними чинності незалежно від внесення змін до цього договору.

На виконання умов договору позивач здійснював відповідачу поставку електроенергії в період з березня 2014 року по квітень 2015 року загальною вартістю 1 508 868,30 грн. та виставляв рахунки для оплати її вартості, однак відповідач сплатив лише 22 468,30 грн. внаслідок чого у нього виникла заборгованість 1 486 400 грн.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 "Про затвердження деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій" та згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (зі змінами), затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики країни, НАК "Нафтогаз України" та Державного казначейства України від 03.02.2009р. №55/57/43, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області (сторона №1), Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації (сторона №2), Енергопостачальною компанією ПАТ "Львівобленерго" (сторона №3) та ДП "Енергоринок" (сторона остання) підписано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету з одночасним погашенням заборгованості за спожиту електроенергію перед ПАТ "Львівобленерго".

В пунктах 4, 5 вказаних спільних протокольних рішень сторони передбачили схеми, порядок та строки проведення розрахунків по спільних протокольних рішеннях, зокрема визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

У пунктах п.п. 6,8 спільних протокольних рішень вказано, що сторони несуть відповідальність за недотримання вимог постанови КМУ від 11.01.2005р. №20 та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію і невиконання своїх зобов'язань за цими спільними протокольними рішеннями відповідно до чинного законодавства. Усі спірні питання, пов'язані із виконанням спільних протокольних рішень, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

На виконання спільних протокольних рішень платіжними дорученнями із зазначенням у графі "призначення платежу" про перерахунок коштів згідно спільних протокольних рішень зазначено ПКМУ №20", та зазначення платником Департамент фінансів Львівської ОДА" позивачу в рахунок погашення заборгованості відповідача було перераховано за березень - грудень 2014 року 415 500 грн., за січень - травень 2015 року 1 070 900 грн., всього 1 486 400 грн., що також підтверджується довідками Фінансового управління Бродівської РДА.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача сум пені, 3% річних та інфляційних втрат внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії №90355 від 1 серпня 2006 року, нарахованих позивачем за період з лютого 2014 року по травень 2015 року.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, встановивши наведені обставини та посилаючись на положення ст. 6, ч. 2 ст. 11, ст.ст. 526, 599, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 629 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, дійшов висновку, що підписаними спільними протокольними угодами про взаєморозрахунки за електричну енергію, п. 5 яких встановлено, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків, було змінено порядок і строки взаєморозрахунків за придбану електричну енергію протягом періоду, у якому виникли спірні правовідносини, тобто відсутні правові підстави стверджувати про значне порушення відповідачем строків оплати отриманої електричної енергії, що передбачено договором.

З огляду на викладені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач допустив порушення строків оплати вартості поставленої електроенергії лише тоді, коли порушив, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20, строк переводу позивачу отриманих кошів, внаслідок чого має сплатити позивачу 2,46 грн. - 3% річних, 22,44 грн. інфляційних втрат та 19,63 грн. пені.

Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому відповідальність боржника за неналежне виконання грошового зобов'язання у спосіб стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних, а також пені, передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за прострочення виконання такого зобов'язання.

Місцевим та апеляційним господарськими судами було встановлено, що в протокольних рішеннях про організацію взаєморозрахунків сторони фактично змінили порядок і строки взаєморозрахунків за придбану електричну енергію, і оскільки відповідач порушив п. 5 цих рішень, яким було зобов'язано учасників не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків, перерахувавши надані йому кошти із затримкою.

Таким чином підстави для застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання, до відповідача має застосовуватись лише у розмірі, вказаному судами попередніх інстанцій а саме: 2,46 грн. - 3% річних, 22,44 грн. інфляційних втрат та 19,63 грн. пені.

З огляду на викладене висновок попередніх судових інстанцій про часткове задоволення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні позивачем вказаних норм права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції як підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень.

Інші твердження касаційної скарги зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, не входить до компетенції касаційної інстанції, при цьому, такі твердження дублюють доводи апеляційної скарги, яким судом другої інстанції була надана відповідна правова оцінка.

З огляду на викладене, постановлені у справі оскаржувані судові рішення слід залишити в силі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 18 листопада 2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 лютого 2016 року у справі № 914/2055/15 - без змін.

ГоловуючийП.А. ГончарукСуддіІ.Д. Кондратова Л.В. Стратієнко