ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 910/29473/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кочерової Н.О.,суддівДунаєвської Н.Г., Мележик Н.І.,розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.03.2016у справі№ 910/29473/15 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України"докомунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст"простягнення 782 866,81 грнза участю представників сторін:

від позивача: Вакуленко С.В., дов. від 30.07.2015

від відповідача: Гуцул В.О., дов. від 04.01.2016

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" звернулось до господарського суду з позовом до комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" про стягнення 782 866,81 грн безпідставно набутих коштів.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зловживаючи своїм монопольним становищем на ринку надання в користування місць в мережевому каналі штучних споруд, безпідставно встановив в укладеному з позивачем договорі № 225/136 від 01.03.2009 завищену та економічно необґрунтовану плату за користування місцем у мережевому каналі Південного та Московського мостів через р. Дніпро та р. Десенка, мосту ім. Є.О.Патона та мосту Метро. За твердженням позивача, рішенням третейського суду від 14.08.2015 вказаний договір було визнано недійсним, а оплачуючи протягом періоду з 01.03.2009 по 28.04.2015 виставлені відповідачем рахунки за завищеними цінами в повному обсязі, він здійснив переплату в розмірі 782 866,81 грн, а відповідач безпідставно отримав вказані грошові кошти та зобов'язаний повернути їх позивачу відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2016 (суддя: Головатюк Л.Д.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" 782 866,81 грн необґрунтованої виручки та 11 743,00 грн судового збору.

Місцевий господарський суд виходив з того, що положення ст. 1212 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки грошові кошти в сумі 782 866,81 грн були набуті відповідачем на підставі укладеного з позивачем договору про надання в користування мережевого (кабельного) каналу № 225/136 від 01.03.2009 та такий договір був визнаний третейським судом недійсним лише на майбутнє.

При цьому, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позивач є споживачем послуг з надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд, які йому надавалися відповідачем за укладеним між ними договором № 225/136 від 01.03.2009, проте відповідач зловживав своїм монопольним становищем на ринку та встановив завищені ціни за такі послуги, а відтак, позивач здійснив переплату за спожиті послуги, а відповідач отримав необґрунтовану виручку в розмірі 782866,81 грн, яка відповідно до ст. 20 Закону України "Про ціни та ціноутворення" підлягає поверненню позивачу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 (склад колегії суддів: Власов Ю.Л. - головуючий, Корсакова Г.В., Станік С.Р.) апеляційну скаргу комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 21.01.2016 - без змін.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що стаття 20 Закону України "Про ціни та ціноутворення", яка була застосована місцевим господарським судом, не відноситься до спірних правовідносин, оскільки у спірних відносинах позивач не є споживачем житлово-комунальних послуг, а заявлені до стягнення з відповідача грошові кошти згідно зі ст. 255 ГК України є збитками позивача, спричиненими внаслідок зловживання відповідачем монопольним становищем та порушення антимонопольного законодавства. За висновком суду, такі збитки підлягають відшкодуванню відповідачем в тому числі і за ст.1212 ЦК України, яка може бути застосована до вимог про відшкодування шкоди. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині своєї постанови зазначив іншу, ніж суд першої інстанції, правову кваліфікацію спірних відносин та власну правову оцінку обставин справи.

В касаційній скарзі комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судами обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 01.03.2009 між комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (позивач) укладено договір про надання в користування мережевого (кабельного) каналу №225/136 (далі за текстом - договір), предметом якого є надання відповідачем в користування позивачу місця в мережевому каналі штучних споруд, а саме: Південного мосту, довжиною 1 256,0 м.п., Московського мосту через р. Дніпро та р. Десенка, довжиною 1 594,7 м.п. та мосту ім. Є.О. Патона, довжиною 1 543,2 м.п., загальною довжиною 4 393,9 метрів погонних (п. 1.1. договору).

Згідно з умовами договору відповідач зобов'язався надати позивачу місце в мережевому каналі штучних споруд, вказаних в п. 1.1. договору, а позивач зобов'язався своєчасно (щомісячно, не пізніше 30-го числа поточного місяця) проводити оплату за користування місцями в мережевому каналі на підставі рахунка відповідача, виставленого до 15-го числа поточного місяця.

Відповідно до п. 3.1. договору плата за користування місцем у мережевому каналі складає 10 413,54 грн з ПДВ в місяць.

18.06.2010 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору, відповідно до умов якої сторони виклали пункти 1.1. та 3.1. договору в нових редакціях та, зокрема, додали до переліку споруд, в яких надається позивачу право користування місцем в мережевому каналі, міст Метро через р. Дніпро і міст через Русанівську протоку, довжиною 1 033,7 п.м., у зв'язку з чим змінили (збільшили) і плату за користування місцями у мережевому каналі та встановили її в розмірі 18 731,67 грн на місяць.

Відповідно до бухгалтерської довідки позивача ним на виконання умов вказаного договору протягом періоду з 01.03.2009 по 27.04.2015 сплачено відповідачу за користування місцями у мережевому каналі вказаних мостів 808 253,35 грн.

20.03.2014 адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі за текстом - АМК України) прийнято рішення №4/02-р/к у справі №134-02/09.13, згідно з яким:

- визнано, що відповідач, у період з 01.01.2009 по 31.12.2009 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд, а саме: на Південному мосту, на мосту ім. Є.О. Патона, на мосту Метро та на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка, які належать відповідачу на праві повного господарського відання, з часткою 100 відсотків, оскільки не мало жодного конкурента;

- визнано дії відповідача, що полягають у встановленні економічно необґрунтованої вартості утримання 1 п.м споруди, де розташовані канали для комунікаційних мереж, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.2 ст.50 та п.1 ч.2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд, а саме: на Південному мосту, на мосту ім. Є.О. Патона, на мосту Метро та на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка, які належать відповідачу на праві повного господарського відання, шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- зобов'язано відповідача припинити порушення, викладене в п.2 резолютивної частини цього рішення, шляхом приведення вартості утримання 1 п.м. споруди, де розташовані канали для комунікаційних мереж, до економічно обґрунтованого рівня у двомісячний строк з дня отримання рішення;

- за порушення, зазначене в п.2 резолютивної частини рішення, відповідно до ч.2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладено на відповідача штраф у розмірі 34 000,00 грн.

14.08.2015 рішенням Постійно діючого незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Ліга юридичного захисту інтересів споживачів" у справі №32/15 вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" до комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" задоволені частково, визнано недійсним договір про надання в користування мережевого (кабельного) каналу №225/136 від 01.03.2009; в частині позовних вимог щодо застосування наслідків недійсності правочину та стягнення 782 866,81 грн відмовлено. Зустрічний позов відповідача до позивача про стягнення 595 887,31 грн заборгованості за договором про надання в користування мережевого (кабельного) каналу №225/136 від 01.03.2009 задоволено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2015 у справі №910/29266/15 задоволено заяву відповідача про видачу судового наказу на виконання рішення Постійно діючого Незалежного Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Ліга юридичного захисту інтересів споживачів" від 14.08.2015 по справі №32/15 та видано відповідний наказ.

Згідно з висновком товариства з обмеженою відповідальністю "Київська незалежна судово-експертна установа" №0930 від 22.08.2014, складеного на виконання ухвали Постійно діючого незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Ліга юридичного захисту інтересів споживачів" від 07.07.2014, обґрунтований платіж за надане в користування місце в мереженому каналі по договору №225/136 від 01.03.2009 з урахуванням довжини кабелю 7 022,3 метри, складає 380,88 грн на місяць (з ПДВ).

20.10.2015 позивач звернувся до відповідача із листом №215, в якому запропонував встановити плату за користування місцями в мережевому каналі в розмірі 380,88 грн на місяць (з ПДВ). Однак, відповідач в листі №38/01-13/1906 від 25.11.2015 відхилив пропозицію позивача.

Таким чином, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача згідно зі ст. 1212 ЦК України безпідставно набутих грошових коштів у сумі 782 866,81 грн, які були надмірно сплачені позивачем за договором про надання в користування мережевого (кабельного) каналу № 225/136 від 01.03.2009, внаслідок порушення відповідачем антимонопольного законодавства та безпідставного встановлення в договорі № 225/136 від 01.03.2009 завищеної та економічно необґрунтованої плати за користування місцем у мережевому каналі штучних споруд.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу частини другої вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності таких умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна; по-друге, щоб набуття або зберігання було здійснено за рахунок іншої особи; по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 177 ЦК України передбачено, що об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Таким чином, чинний договір або інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, грошові кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, були сплачені позивачем саме на виконання умов вказаного договору, тобто були набуті відповідачем за наявності правової підстави, а спірні правовідносини, що склалися між сторонами у справі, виникли із укладеного між ними договору про надання в користування мережевого (кабельного) каналу № 225/136 від 01.03.2009, тобто мають договірний характер. При цьому, посилання позивача не визнання вказаного договору недійсним згідно з рішенням третейського суду від 14.08.2015 у справі №32/15 є безпідставними, оскільки за вказаним рішенням третейського суду зобов'язання за договором були припинені лише на майбутнє у зв'язку з неможливістю відновлення сторін в первісне положення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що правовідносини сторін у даній справі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Однак, наведеного не було враховано судом апеляційної інстанції, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 1212 ЦК України.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що заявлені до стягнення з відповідача грошові кошти згідно зі ст. 255 ГК України є збитками позивача, спричиненими йому в результаті зловживання відповідачем своїм монопольним становищем на ринку надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд та порушення антимонопольного законодавства.

Згідно зі ст.255 Господарського кодексу України збитки, заподіяні зловживанням монопольним становищем, антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацією суб'єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.п. 4, 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України подана до господарського суду позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та виклад обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, законодавство, на підставі якого подається позов, тобто предмет та підстави позову.

Звертаючись до господарського суду, позивач який самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права, просив стягнути безпідставно набуті грошові кошти відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Колегія вважає, що стягнення збитків, на відміну від заявленого у даній справі позову про стягнення безпідставно набутих коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України, за своєю процесуально-правовою природою є іншим предметом позову.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Однак, суд апеляційної інстанції, встановивши, що заявлені позивачем до стягнення грошові кошти є збитками, не з'ясував, чи змінював позивач предмет позову у даній справі в порядку, передбаченому ч.4 ст.22 ГПК України.

Відшкодування збитків є одним із видів господарсько-правової або цивільно-правової відповідальності. Враховуючи характер позову про стягнення збитків, для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Відсутність вини доводиться відповідачем, всі інші складові господарського правопорушення, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, повинні доводитися позивачем.

Згідно з п. 5 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 43 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вимоги наведених норм ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми заявлених до стягнення нарахувань, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Задовольняючи позовні вимоги у даній справі, суди попередніх інстанцій, керуючись експертним висновком №0930 від 22.08.2014, складеним на виконання ухвали третейського суду від 07.07.2014, яким було визначено платіж за надане в користування місце в мереженому каналі по договору №225/136 від 01.03.2009 в розмірі з 380,88 грн на місяць (з ПДВ), визнали правильним проведений позивачем розрахунок позовних вимог.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів за період з 01.03.2009 по 28.04.2015.

Визначений вказаним експертним висновком №0930 від 22.08.2014 платіж за надане в користування місце в мереженому каналі по договору №225/136 від 01.03.2009 було встановлено експертом на підставі рішення Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, № 861 від 30.12.2013 "Про затвердження Граничних тарифів на надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку операторів телекомунікацій".

Однак, суди не врахували, що вказане рішення набуло чинності з 18.02.2014 та відповідно до положень ст. 5 ЦК України щодо дії актів цивільного законодавства у часі не могло бути застосоване до спірних правовідносин (зокрема до періоду часу з 01.09.2009 по 18.02.2014) до дати набуття ним чинності.

При цьому, суди залишили поза увагою і рішення Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, № 620 від 29.11.2012 Про затвердження Граничних тарифів на надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку операторів телекомунікацій", яке було чинним протягом періоду з 01.01.2013 по 18.02.2014 та яке, з урахуванням затверджених в ньому тарифів, підлягає застосуванню до спірних правовідносин за вказаний період його дії.

Не з'ясували суди і того, в якому порядку, за якими критеріями визначався відповідачем в договорі № 225/136 від 01.03.2009 розмір плати за користування місцями в мережевому каналі до прийняття вказаних рішень Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, та якими нормативно-правовими актами визначався механізм формування та встановлення вказаних тарифів.

Крім того, не встановили суди і обставини сплати позивачем відповідачу грошових коштів за користування місцями у мережевому каналі мостів, тобто обставини понесення позивачем збитків та їх фактичного розміру, у зв'язку з чим не з'ясували, чи були взагалі сплачені позивачем відповідачу такі грошові кошти, в якому розмірі та за який період дії договору, враховуючи наявність в матеріалах справи посилань на обставини стягнення третейським судом з ТОВ "Телесистеми України" на користь КП "Київавтошляхміст" заборгованості за договором № 225/136 від 01.03.2009 за періоди з 01.01.2013 по 28.02.2014 та з 01.03.2014 по 30.06.2015. Наявна в матеріалах справи бухгалтерська довідка позивача про сплату ним 808 253,35 грн на виконання умов договору № 225/136 від 01.03.2009 не є належним та достатнім доказом сплати таких коштів.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що в порушення принципу повноти зазначені обставини не були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.1117 ГПК України). Встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дослідивши докази, надані сторонами на підтвердження обставин, що мають значення у справі, у разі встановлення наявності підстав для задоволення позову слід перевірити розмір заявлених до стягнення збитків, у разі необхідності - витребувати нові докази, і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 у справі № 910/29473/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий Н. Кочерова

Судді: Н. Дунаєвська

Н. Мележик