ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 910/28941/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.суддівДанилової Т.Б., Яценко О.В.за участю представників:позивачаДорошенко А.О. (дов. від 11.02.2016 р.)відповідачаБарибіна К.Б. (дов. від 25.12.2015 р. №002/16)третьої особине з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Доріус"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.02.2016у справі №910/28941/14 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Доріус"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Державна організація "Автобаза Державного управління справами"простягнення 1 041 200,00 грн. В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Доріус" звернулось до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" про стягнення 1041200,00 грн. за договором добровільного комплексного страхування наземного транспорту № 1303553 від 08.10.2013 р.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Після нового розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2015 р. (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Доріус" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.04.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Корсак В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.04.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 26.04.2016 р., у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А., визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Яценко О.В.

У відзиві на касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" висловлює свою позицію щодо даного спору, та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 27.04.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Доріус" (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Здорово" (страховик) було укладено договір добровільного комплексного страхування наземного транспорту № 1303533.

Згідно умовами договору було застраховано майнові інтереси позивача, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки Mersedes Benz GL 500 4MATIC, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.

Пунктом 11.1. договору сторони визначили, що страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування (страхову виплату) в порядку і на умовах визначених договором, Правилами та чинним законодавством України, а страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж у визначений договором строк та виконувати умови договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що в березні 2014 року невстановлені особи, перебуваючи на території ДО "Автобаза Державного управління справами" незаконно заволоділи вищевказаним автомобілем.

Даний факт зафіксовано працівниками органів внутрішніх справ та підтверджується довідкою слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

25.11.2014 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, однак листом від 04.12.2014 № 1018-001/14 йому було відмовлено у її виплаті з посиланням на порушення п. 19.1.5. договору.

Спір у даній справі виник у зв'язку із відмовою відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування, на підставі пропуску строку зазначеного в договорі страхування для повідомлення про настання страхового випадку.

Приймаючи рішення у даній справі суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

У відповідності до статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 21.1. сторони передбачили, що договір набуває чинності із дати, вказаної в договорі, але не раніше наступного дня за днем надходження першого страхового платежу.

Як вбачається з матеріалів справи перший платіж був здійснений страховиком 25.10.2013 р. у розмірі 13700,00 грн., платіжним дорученням № 196, отже, договір набув чинності з 26.10.2013 р.; наступний платіж здійснений 10.01.2014 р. у розмірі 13700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 240.

Відповідно до п. 9.1.1. договору, він діяв з 26.10.2013р. по квітень 2014 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Доріус" (позикодавець) та ДО "Автобаза Державного управління справами" (користувач) було укладено договір позички № 14/5/14.

Згідно з п. 1.1. договору позички позикодавець передає користувачу у безоплатне користування на строк, що обумовлений договором транспортний засіб: Mersedes Benz GL 500 4MATIC, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 (автомобіль), 2011 року випуску, колір чорний (автомобіль), який користувач зобов'язується повернути позикодавцеві після закінчення строку встановленого цим договором.

Пунктом 5.1. договору позички передбачено, що договір вступає в силу з 01.01.2014 р. і діє до 31.12.2014 р.

Відповідно до вимог п. 1.4. договору позички позивач передав, а третя особа отримала автомобіль за актом приймання-передачі від 01.01.2014 р.

Згідно з п. 13.1. договору, за секцією А "Добровільне страхування наземного транспорту (КАСКО)" страховим випадком за договором є пошкодження, знищення або втрата застрахованого ТЗ та/або застрахованого ДО, внаслідок настання страхових ризиків, визначених п. 6.2. договору, що відбулися під час дії строку договору, у зв'язку з чим виникає зобов'язання страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

Пунктом 6. Договору передбачено, що страховим випадком є, зокрема, незаконне заволодіння транспортним засобом.

Відповідно до п. 13.2.1. договору незаконне заволодіння це - вчинене умисно, з будь-якою метою, будь яким способом, протиправне вилучення застрахованого ТЗ, а також пошкодження або знищення ТЗ при незаконному заволодінні у будь-якому місці знаходження, у власника чи користувача всупереч їх волі.

З огляду на матеріали справи, СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві видано довідку без номеру та дати, в якій зазначено, що внаслідок заволодіння майном - Mersedes-Benz GL-500 4MATIC, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, яке перебувало на території Державної організації "Автобаза Державного управління справами" подію 07.03.2014 р. внесено в ЄДР під № 12014100100002046 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Також на запит позивача СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві надано відповідь від 21.10.2015 р., в якій старший слідчий повідомляє про наявність кримінального провадження № 12014100100002046.

Довідки СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві без номеру та дати (т. 3 а.с. 31), від 07.07.2015 р. (т. 3 а.с. 87) не стосуються транспортного засобу, що є предметом страхового відшкодування у даній справі.

При цьому, довідка СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 12.03.2014 р. (т. 1 а.с. 128) містить відомості про виставлення в категорію "Угон" БД "Армор" автомобіль Mersedes-Benz GL 500 4MATIC з державним номером НОМЕР_3, який не є предметом страхового відшкодування у даній справі.

Статтею 979 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується виплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. А страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі ст. 990 Цивільного кодексу України та ст. 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України та п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про страхування" страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Сторони у п. 15.1.5. договору передбачили, що при настанні події, що має ознаки страхового випадку, страхувальник або водій застрахованого ТЗ зобов'язаний, зокрема, надати оригінал письмової заяви-повідомлення за формою, встановленою страховиком, із визначенням всіх обставин події, страховику не пізніше 3 робочих днів з дня настання події, що може бути визначене страховим випадком. Якщо з поважних причин страхувальник (його довірена особа), водій застрахованого ТЗ не могли повідомити страховика про настання страхового випадку у встановлений строк, вони повинні підтвердити це документально.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Доріус" звернулося до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" із заявою про виплату страхового відшкодування лише 25.11.2014 р., тобто з порушенням 3-денного строку (сплило 8 місяців) для повідомлення про настання страхового випадку.

При цьому, позивачем не надано жодного доказу щодо неможливості виконання умов договору в частині своєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України та ст. 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно приписів статтей ст. 991 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України "Про страхування" передбачено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Відповідно до частини 2 ст. 991 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України "Про страхування" встановлено, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Зі змісту укладеного між сторонами договору страхування, п. 14.3.10. вбачається, що страховику надано право відмовити у виплаті страхового відшкодування відповідно до умов розділу 19 та 20 договору та у разі порушення страхувальником або особою, яка користувалася застрахованим ТЗ умов договору.

Пунктом 19.1.6. договору страхування визначено, що несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховику перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків надає страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування.

З матеріалів справи вбачається що у відповідь на заяву позивача відповідач листом №1018-001/14 від 04.12.2014 р. відмовив у виплаті страхового відшкодування з посиланням на порушення п. 19.1.5 договору.

Підставою для відмови здійснити виплату страхового відшкодування стало те, що страхувальник несвоєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку без поважних на те причин, що перешкоджає для визнання обставин, характеру та розміру збитків.

Таким чином, несвоєчасне повідомлення позивача про настання страхової події, позбавило відповідача можливості дізнатись, чи є незаконне заволодіння транспортним засобом - Mersedes-Benz GL 500 4MATIC з державним номером НОМЕР_1 - страховим випадком.

Більш того, з наявної в матеріалах справи довідки Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 11.09.2015 р. вбачається, що в ході досудового розслідування матеріалів кримінального провадження, що внесені до ЄРДР за № 12015100100007977 від 08.07.2015 р. з'ясовано, що 01.08.2014 р. автомобіль марки Mersedes-Benz GL-500 4MATIC, державний номер НОМЕР_1 працівниками ТОВ "Доріус" було знято з обліку для реалізації та 01.08.2014 р. даний автомобіль зареєстровано на гр. ОСОБА_6.

З урахуванням всіх викладених обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Доріус".

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Отже, коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку.

Разом з тим, встановлені судами попередніх інстанцій обставини, та докази, які наявні в матеріалах справи, не дають за можливе кваліфікувати дану подію як страховий випадок.

До того ж, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Доріус" належними та допустимими доказами не були спростовані встановлені вище обставини.

Згідно приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Доріус" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110,11111 Господарського процесуального кодексу України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Доріус" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 р. у справі № 910/28941/14 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

О. Яценко