ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2016 року Справа № 910/28101/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славінського В.І.на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 26.02.2016у справі№ 910/28101/15Господарського судуміста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"доПублічного акціонерного товариства "Златобанк"простягнення заборгованості в сумі 62817588,31 грн за договором банківського рахункуза участю представників:
позивача: Повар О.М., дов. від 28.12.2015; Ткаченко К.В., дов. від 23.03.2016;
відповідача: Христич О.В., дов. від 25.11.2015;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.12.2015 у справі № 910/28101/15 (суддя - Привалов А.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ільєнок Т.В., судді - Рудченко С.Г., Яковлєв М.Л.) на підставі ст. 86, 93, п. 4 ст. 97 ГПК України повернуто ПАТ "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славінського В.І. апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2015 № 910/28101/15 без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати для розгляду до Київського апеляційного господарського суду.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі судове рішення залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення господарський суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. Рішення суду, яке містить вступну та резолютивну частини, підписується всім складом господарського суду і додається до справи. Повне рішення повинно бути складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.
Відповідно до ст. 87 ГПК України, повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Тобто, за змістом наведеної вище статті, надіслання повних рішень та ухвал сторонам, прокурору, третім особам, які були присутні в судовому засіданні, законом не передбачено (за винятком ухвали, в якій роз'яснюється рішення суду).
Як встановлено апеляційним господарським судом, представник відповідача був присутній у судовому засіданні 29.12.2015, в якому прийнято оскаржене рішення суду, проте повний текст рішення, у відповідності до приписів ст. 87 ГПК України, не надсилався сторонам у справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки повний текст оскаржуваного відповідачем рішення суду першої інстанції від 29.12.2015 складений 04.01.2016, то враховуючи наведені норми права, останнім днем подання апеляційної скарги є 14.01.2016, тоді як скаргу подано поза межами цього строку - 05.02.2016.
Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що відповідач ознайомився з повним текстом рішення суду першої інстанції лише 26.01.2016 внаслідок отримання апеляційної скарги позивача (копія рішення була додана до копії апеляційної скарги).
Статтею 53 ГПК України визначено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинні містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.
Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
Відмовляючи відповідачу в задоволенні його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції послався на те, що можливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення суду залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер; позивач не скористався своїм правом отримання судового рішення під розписку безпосередньо в суді; наведені заявником підстави в обґрунтування причин пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги (відповідач був обізнаний з повним текстом судового рішення лише 26.01.2016, в той час, коли йому надійшла апеляційна скарга позивача, до якої було додано копію оскаржуваного рішення суду) не можуть бути визнанні поважними, оскільки не є об'єктивно непереборними.
Крім того, суд зазначив, що відповідач не був позбавлений права ознайомитись з текстом рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
У відповідності до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ч.2 ст. 124 Конституції України).
Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, передбачена гарантія забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд, відхиляючи зазначене вище клопотання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження та повернувши апеляційну скаргу відповідача без розгляду, фактично позбавив останнього, встановленого ст. 129 Конституції України, права на захист його інтересів (апеляційне оскарження).
Враховуючи вищенаведене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа -передачі до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славінського В.І. на рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2015 у справі № 910/28101/15.
Керуючись статтями 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славінського В.І. задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2016 у справі № 910/28101/15 скасувати.
Справу № 910/28101/15 Господарського суду міста Києва передати до Київського апеляційного господарського суду для розгляду по суті апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славінського В.І. на рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2015 у справі № 910/28101/15.
Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА
Судді Л.Б. ІВАНОВА
Т.П. КОЗИР