ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 910/23710/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргузаступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського судувід21.03.2016у справі№910/23710/15Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест"доПрокуратури міста Києвапророзірвання договору,

за участю

- позивача:Дахновський С.М. (довіреність від 30.01.2015)- відповідача:1) Ткаченко В.В. (посвідчення № НОМЕР_2 від 05.09.2012, довіреність від 26.04.2016) 2) Романов Р.О. (посвідчення № НОМЕР_1 від 21.01.2013, довіреність від 26.04.2016),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвест" (далі - позивач) звернулось у суд з позовом до Прокуратури міста Києва (далі - відповідач), у якому просило розірвати договір від 10.02.2005 №б/н про участь у будівництві житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями і паркінгом по вул. Артема, 82 у Шевченківському районі м. Києва, посилаючись на те, що відповідач не виконує передбачені законом та договором обов'язки, що унеможливлює здійснення позивачем будівництва житлового будинку відповідно до укладеного договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 (суддя Пінчук В.І.), у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Жук Г.А., судді Суховий В.Г., Мальченко А.О.), це рішення суду скасовано, позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що Київським апеляційним господарським судом було забезпечено повне, всебічне та об'єктивне дослідження обставин справи, винесено законну постанову і підстави для її скасування відсутні.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради від 12.02.2004 №59/1269 відповідачу було видано Державний Акт серія ЯЯ №9392766 на право постійного користування земельною ділянкою, яка розташована на вул. Артема, 82 у Шевченківському районі міста Києва з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку.

Судами обох інстанцій встановлено, що 10.02.2005 між позивачем (інвестор-підрядник) та відповідачем (замовник) був укладений договір про участь у будівництві житлового будинку, відповідно до п. 1.1. якого сторони зобов'язались шляхом прямих інвестицій інвестора-підрядника та залученням коштів населення, фізичних та юридичних осіб, спільними зусиллями виконати роботи по будівництву житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями і паркінгом по вул. Артема, 82 у Шевченківському районі м. Києва, орієнтовною загальною площею 7000 кв.м.

Відповідно до п. 1.2 договору відповідач на період підготовки до будівництва та на період самого будівництва об'єкта зобов'язується виконувати функції замовника щодо забезпечення оформлення державного акту на право користування землею, видання наказу про затвердження проекту, здійснення оформлення акту приймальної комісії та замовлення виготовлення технічного паспорту об'єкту.

Як передбачено п. 1.3. договору, позивач зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи та передати замовнику (відповідачу) об'єкт у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації, діючих будівельних норм та правил в обумовлений договором строк, а замовник зобов'язався контролювати хід будівництва та прийняти належним чином об'єкт після завершення будівництва.

Згідно п. 1.4. договору відповідач на період підготовки до будівництва та на період самого будівництва об'єкта передав деякі функції замовника інвестору-підряднику (позивачу), у тому числі щодо розроблення проектно-кошторисної документації, здійснення авторського та технічного нагляду за будівництвом, здійснення будівництва з залученням генпідрядної організації за власним вибором, фінансування проектування та будівництва із залученням інших учасників інвестиційної діяльності, ведення на своєму балансі бухгалтерського обліку будівництва об'єкту.

Відповідно до п. 2.3.3 договору з початком виконання будівельних робіт на об'єкті позивач може здійснювати розрахунки з замовником площею в інших збудованих будинках на території м. Києва в рахунок площі, передбаченої для замовника в п. 2.2. договору.

Згідно п. 3.1. договору введення в експлуатацію об'єктів може здійснюватись чергами (пусковими комплексами). Терміни будівництва та строк здачі окремих черг будуть узгоджені сторонами додатковою угодою після розробки проектно-кошторисної документації.

Відповідно до п.5.1, 6.1, 6.2. договору інвестор-підрядник відповідає за охорону будівельного майданчика, його освітлення, огорожу, дотримання санітарних та протипожежних вимог, складування будівельних матеріалів та розташування техніки, виконує роботи у відповідності до затвердженої проектної документації, будівельних норм та правил, графіків виконання робіт, забезпечує відповідачу (як замовнику) можливість вільного доступу в робочий час на будівельний майданчик і здійснення контролю за ходом виконання робіт.

Даний договір набирає чинності з дня підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених цим договором (п. 12.1. договору).

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно поданих позивачем документів, за період дії договору позивач виконав певний обсяг робіт щодо забезпечення належного виконання власних договірних зобов'язань та будівництва об'єкта, зокрема, було укладено договори з суб'єктами господарювання щодо отримання вихідних даних для проектування об'єкту (технічних умов для проектування, містобудівних умов та обмежень, погоджень відповідних контрольних органів та органів місцевого самоврядування), а також щодо робіт та послуг безпосередньо з проектування та будівництва об'єкту (а.с. 24-244 т.1).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо розірвання вказаного договору позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання за спірним договором виконує неналежним чином, внаслідок чого позивач не має можливості здійснювати будівництво об'єкту.

Своє рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд мотивував тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами істотного порушення відповідачем умов спірного договору.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з того відповідачем було істотно порушені умови договору, що згідно із статтею 651 Цивільного кодексу України є підставою для його розірвання.

Разом з тим, з такими правовими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна виходячи із наступного.

Однією із підстав для задоволення позову апеляційний господарський суд вважає те, що відповідачем не підготовлено та не подано Декларацію про початок виконання підготовчих робіт до Державної архітектурно-будівельної інспекції.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач підготував та подав 22.05.2015 таку декларацію до вказаної інспекції, однак остання відмовила йому у реєстрації декларації з посиланням на те, що декларація повинна подаватися землекористувачем земельної ділянки.

Також цим судом встановлено, що після такої відмови позивач повідомив відповідача про необхідність підписати та подати таку декларацію, що останній виконав, однак Державна архітектурно-будівельна інспекція відмовила у її реєстрації у зв'язку із неточностями у її заповнені, та у формі подання.

Відповідно до приписів статті 35 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у редакції, що діяла на час подачі позивачем декларації, підготовчі роботи з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень замовник здійснює на підставі зареєстрованої декларації про початок виконання підготовчих робіт. Виконання підготовчих робіт, у тому числі з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, може здійснюватися на підставі зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт. Виконання підготовчих робіт з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень без реєстрації зазначеної декларації або отримання дозволу на виконання будівельних робіт забороняється (ч.2).

Згідно частини 1-ї статті 36 цього Закону у тій же редакції, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Частиною третьою цієї статті визначено, що форма декларації про початок виконання будівельних робіт, порядок її подання та реєстрації, форма повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до пункту 1 Порядку виконання підготовчих робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, у редакції, що діяла на час подачі позивачем декларації, підготовчі роботи - роботи з підготовки земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки, вишукувальні роботи, роботи із спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, необхідних для організації і обслуговування будівництва, улаштування під'їзних шляхів, складування будівельних матеріалів, підведення тимчасових інженерних мереж, а також з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень.

Згідно із пунктом 5-м цього Порядку у тій же редакції, повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, готується замовником за формою згідно з додатком 1 та подається замовником (його уповноваженою особою) особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві не пізніше ніж за один календарний день до початку виконання підготовчих робіт до Інспекції за місцезнаходженням об'єкта будівництва.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що 30.12.2010 відповідач з метою забезпечення належної реалізації позивачем делегованих йому згідно п. 1.4. договору повноважень замовника, було видано довіреність, якою позивач був уповноважений представляти інтереси відповідача в усіх органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, організаціях, а також у правовідносинах з громадянами з усіх питань, пов'язаних з виконанням договору участі в будівництві житлового будинку від 10.02.2005 щодо організації будівництва, а також вчиняти усі дії по виконанню функцій замовника будівництва об'єкту.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив про неможливість розпочати позивачем підготовчі та будівельні роботи з наведених підстав, однак із встановлених ним обставин справи та наведених норм права вбачається, що подання декларації про початок виконання підготовчих робіт залежало від волевиявлення самого позивача, тому наведені обставини не можуть бути підставою для задоволення позову.

Крім того, приймаючи рішення апеляційний господарський суд посилався на те, що відповідач не передав йому земельну ділянку, та вказав, що листом №05/2/3-122 відповідач надав згоду Товариству з обмеженою відповідальністю "Блуріч Корпорейшн" на розміщення літнього майданчику не земельній ділянці, відведеній для будівництва за договором, що перешкоджає виконанню умов договору.

Відповідно до приписів статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Із доводів суду апеляційної інстанції не вбачається, що відповідач оформив Товариству з обмеженою відповідальністю "Блуріч Корпорейшн" право користування земельною ділянкою у відповідності із вимогами чинного законодавства.

Разом з тим судами встановлено, що згідно Акту №162 від 11.09.2014 (а.с.26 т.2), Контрольної картки №14100212-Шв на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв'язку з встановленням тимчасової огорожі (в межах землевідводу) на період будівництва житлового будинку (з 01.10.2014 по 01.10.2015), позивачем було вчинено дії, необхідні для початку будівельних робіт, зокрема для видалення зелених насаджень, огородження будівельного майданчику.

Також приймаючи нове рішення апеляційний господарський суд посилався на те, що укладаючи договір позивач у справі розраховував на своєчасне і якісне завершення об'єкта будівництва, на отримання доходу від вкладення коштів, оскільки згідно укладених позивачем договорів підряду та календарних планів проведення робіт (а.с.29-42 том 2), позивач розраховував на закінчення будівництва у серпні 2016 року, однак враховуючи відсутність затвердженої проектної документації відповідачем як замовником будівництва, (що відноситься до його обов'язків згідно п. 1.2. договору), і який ще у 2014 році був повідомлений про готовність таких документів і з того часу не здійснив жодних дій на підтвердження свого волевиявлення ознайомитись, внести свої пропозиції чи зауваження та затвердження таких документів, дійшов висновку, що вказані обставини є істотним порушенням договору.

Згідно ж приписів статей 47, 34, 43, 105 ч.2 п.7 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду, на підставі належних та допустимих доказів.

Разом з тим, у постанові суду апеляційної інстанції не наведено доказів про те, що позивач здійснив повідомлення відповідача про готовність таких документів, не зазначено відповідних доказів, які б були досліджені цим судом, та на підставі яких він дійшов наведених висновків, отже відсутні правові підстави вважати, що з наведених підстав рішення місцевого господарського суду було скасовано правомірно.

Згідно приписів статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином договір може бути розірвано у разі істотного порушення договору другою стороною, або в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому істотним є таке порушення, коли другій стороні порушенням договору завдано шкоди внаслідок чого вона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.

Наведені вище обставини, які судом апеляційної інстанції покладені в основу прийнятого ним нового рішення, у їх сукупності не дають правових підстав вважати, що порушення договору є істотним оскільки відсутні правові підстави вважати що позивачу завдано шкоди внаслідок чого він значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору. Судами не встановлено, що є інші, передбачені статтею 651 Цивільного кодексу України підстави, встановлені договором або законом, для розірвання договору.

Із судових рішень не вбачається, що судами залишились не дослідженими докази, які б підлягали дослідженню.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд прийняв незаконне рішення, яке не може бути залишене в силі, і встановлених судом першої інстанції обставин справи не спростував.

Витрати із сплати судового збору відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.6, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 у справі №910/23710/15, залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест" на користь Прокуратури міста Києва 1461 (одна тисяча чотириста шістдесят одну) грн. 60 коп. витрат на сплату судового збору з касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук