ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 910/23066/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Акулової Н.В. (доповідач), Дунаєвської Н.Г., Кочерової Н.О. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 року та рішенняГосподарського суду міста Києва від 17.11.2015 року у справі№910/23066/15 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАНФОРТ ЛТД" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача1. Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"; 2. Національного банку України простягнення 544 708 750,44 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Ханович К.В. (дов. б/н від 23.03.2016 року);

Таболін О.С. (дов. б/н від 23.03.2016 року);

Шутов О.О. (дов.б/н від 23.03.2015 року);

Мединський М.М. (дов. б/н від 23.03.2016 року);

від відповідача: Бондарь О.О. (дов.б/н від 12.01.2016 року);

Москаленко А.С. (дов. б/н від 01.03.2016 року);

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: Сергієнко Ю.Л. (дов.№18-02025/81857 від 29.10.2015 року);

вільні слухачі: ОСОБА_12 (паспорт, НОМЕР_6 виданий ТУМ-2 Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві, 11.06.2002 року);

ОСОБА_13 (НОМЕР_1, виданий Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій обл., 13.01.1998 року);

ОСОБА_14 (НОМЕР_2, виданий Півненським МУ УМВС України в Рівненській обл., 09.11.1996 року) ;

ОСОБА_15 (картка киянина НОМЕР_7);

ОСОБА_16 (НОМЕР_3, виданий Голосіївським РУ ГУМВС України в м.Києві, 04.06.2002 року);

ОСОБА_17 (НОМЕР_4, виданий Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, 12.09.2000 року);

телеоператор: ОСОБА_18 (НОМЕР_5, виданий Харківським РУ ГУ МВС України в м.Києві, 29.06.2000 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 року у справі №910/23066/15 (суддя: Ломака В.С.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 року у справі №910/23066/15 (судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В., Куксов В.В.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2015р. у справі № 910/23066/15 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані тим, що у позивача відсутні права на звернення до відповідача з вимогою щодо сплати коштів у відповідності до умов спірного Договору РЕПО, оскільки посилання позивача на Договір купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 року, як доказ переходу до нього права вимоги до відповідача є безпідставними, так як такий договір укладений всупереч п.5.4. Договору РЕПО та ч.1 ст.516 ЦК України, з огляду на що не може створювати для відповідача обумовлених ним юридичних наслідків.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 року у справі №910/23066/15, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 року, а касаційну скаргу відхилити.

Від ТОВ "Телеодин" до суду надійшло повідомлення про намір провести відеозйомку в залі судового засідання під час розгляду справи №910/23066/15, судова колегія не заперечувала проти проведення відеозйомки у судовому засіданні.

Представники позивача, у судовому засіданні, підтримали вимоги та доводи касаційної скарги, просили її задовольнити.

Представники відповідача, у судовому засіданні, заперечували проти задоволення касаційної скарги, просили залишити її без задоволення та припинити касаційне провадження по даній справі, оскільки касаційна скарга підписана від імені ПАТ "Дельта Банк" Таболіним Олексієм Сергійовичем за довіреністю від 22.02.2016 року, яка видана уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадировим В.В. На думку відповідача вказана довіреність не є належним доказом наявності у Таболіна О.С. повноважень на подання позову чи касаційної скарги від імені ПАТ "Дельта Банк", оскільки відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правом надавати такі повноваження наділено лише виконавчу дирекцію Фонду та можливості передоручення своїх повноважень уповноваженими особами Фонду іншим особам законом не передбачено.

Представник третьої особи-2, у судовому засіданні, просив задовольнити касаційну скаргу.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.10.2009 року між ПАТ "Кредитпромбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РАНФОРТ ЛТД" (клієнт) було укладено Договір РЕПО № РО 01.007/09 відповідно до п. 1.1., якого в редакції Додаткового договору № 30 від 27.06.2014р., визначено, що клієнт передає банку на строк з 22.10.2009р. по 06.08.2014р. включно майнові права на цінні папери, зазначені в п. 1.6. цього Договору, а банк надає та клієнт приймає на умовах, передбачених цим Договором, грошові кошти в сумі 281 520 886, 41 грн. на строк до 06.08.2014 р. включно.

Клієнт зобов'язується повернути банку грошові кошти в сумі 474 745 562, 01 грн., а банк зобов'язується повернути клієнту майнові права на цінні папери, зазначені в п. 1.6. цього Договору на дату повернення клієнтом грошових коштів, зазначену в п. 1.4. цього Договору. (п. 1.3. Договору РЕПО в редакції Додаткового договору № 30 від 27.06.2014 р.)

Згідно з п. 1.5. Договору РЕПО в редакції Додаткового договору № 30 від 27.06.2014 р., визначено, що різниця між сумою грошових коштів, що надаються банком клієнту згідно п. 1.1. цього Договору, та грошовими коштами, що повертаються клієнту банку згідно з п. 1.3. цього Договору, є процентним доходом банку (процентними витратами клієнта) за користування клієнтом наданими грошовими коштами та становить 193 224 675, 60 грн.

Згідно п. 1.7. Договору передбачено, що право власності на цінні папери, зазначені в п. 1.6. цього Договору, не переходить від клієнта до банку протягом всього строку дії цього Договору, за винятком підстав, передбачених п. 2.5. цього Договору.

Клієнт зобов'язується не пізніше 15 години на дату повернення банку грошових коштів, зазначену в п. 1.4. цього Договору, перерахувати грошові кошти в сумі, що вказана в п. 1.3. цього Договору, на рахунок банку, вказаний в п. 6.1.4. цього Договору. (пункт 2.3. Договору).

Пунктом 3.3. Договору, сторони погодили, що у разі невиконання клієнтом в строк зобов'язання, вказаного в п. 2.3. цього Договору, клієнт зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми, що вказана в п. 1.3. цього Договору за кожний день прострочення перерахування грошових коштів банку.

Відповідно до п. 5.1. Договору РЕПО в редакції Додаткового договору № 30 від 27.06.2014р. Договір набирає чинності з моменту його підписання банком і клієнтом та проставлення їхніх печаток, тобто з дати, зазначеної першою зверху на першій сторінці цього Договору, і діє до 06.08.2014р. включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором або до його розірвання.

Будь-які права і обов'язки за даним Договором можуть бути передані третім особам тільки за згодою сторін. (п.5.4. Договору)

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Кредитпромбанк" на виконання умов Договору надало відповідачу грошові кошти в сумі 281 520 886, 41 грн.

27.09.2013р. між ПАТ "Кредитпромбанк" (продавець) та ПАТ "Дельта Банк" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за Договором РЕПО.

Оскільки відповідач у відповідності до умов Договору в строк до 06.08.2014р. не повернув позивачу спірні кошти, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України в постанові від 15.04.2015 р. № 3-43гс15, відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України.

Тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що посилання позивача на Договір купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013р., як доказ переходу до нього права вимоги до відповідача, є безпідставним, оскільки такий Договір укладений всупереч п. 5.4. Договору РЕПО та ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, з огляду на що не може створювати для відповідача обумовлених ним юридичних наслідків та дійшли висновку, що у позивача відсутні права на звернення до відповідача з вимогами щодо сплати коштів у відповідності до умов спірного Договору РЕПО.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватись достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суди попередніх інстанцій посилаючись на те, що Договір купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 року укладений всупереч п. 5.4. Договору РЕПО та ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, якою передбачена заміна кредитора в зобов'язанні, не дали належної правової оцінки Договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 року укладеному між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк", а також додатковим угодам №22, №23, №24, №25, №26, №27, №28, №29, №30 до Договору РЕПО №РО01.007/09 від 22.10.2009 року, які були укладені між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "РАНФОРТ ЛТД".

З огляду на зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України прийняті без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування прийнятих судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу Українипереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду; правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Відносно тверджень відповідача про припинення касаційного провадження у справі, судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

02.10.2015р. на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015р. №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від №181 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та призначення уповноваженої особи на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато ліквідацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича з 05.10.2015р. по 04.10.2017року включно.

Відповідно до положень ст.3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України та законодавством України.

Згідно ч.1 ст.237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Частиною 3 цієї статті визначено, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

У ч.2-3 ст.244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Статтею 246 Цивільного кодексу України визначено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Відповідно до ч.3 ст.37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. Уповноважена особа Фонду має право: 1) призначати на посаду, звільняти з посади чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їхні службові обов'язки, змінювати розмір оплати праці з додержанням вимог законодавства про працю; 2) здійснювати інші повноваження, встановлені цим Законом, та делеговані їй Фондом.

Пунктом 17 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що уповноваженою особою Фонду є - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Тобто, законодавством не передбачено обмеження повноважень уповноваженої особи Фонду на видачу та/або скасування довіреностей під час здійснення в неплатоспроможному банку тимчасової адміністрації та/або його ліквідації.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 року у справі №910/23066/15 скасувати.

3. Справу №910/23066/15 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя Н.В. Акулова

Судді: Н.Г. Дунаєвська

Н.О. Кочерова