ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 910/21174/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 29 вересня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2016 року у справі №910/21174/15 за позовом житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 8" до публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

Встановив:

У серпні 2015 року житлово-будівельний кооператив "Мотозаводець-8" звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 42 783,72 грн. безпідставно набутих грошових коштів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29 вересня 2015 року у справі №910/21174/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2016 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 42 783,72 грн. та 1 827 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду міста Києва від 29 вересня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2016 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, який підтримав доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15 жовтня 2004 року між ВАТ "АК "Київводоканал", як постачальником, та ЖБК "Мотозаводець-8", як абонентом, укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №05080/4-05.

Через неналежне виконання ЖБК "Мотозаводець-8" обов'язків щодо строків та повноти оплати вартості наданих ВАТ "АК "Київводоканал" послуг, останній звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з абонента 70 006,79 грн. заборгованості за договором, 4 086,65 грн. 3% річних, 2 356,58 грн. пені, 2 473,37 грн. штрафу та 12 323,99 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22 жовтня 2014 року у справі №910/16476/14 позов задоволено частково, стягнуто з ЖБК "Мотозаводець-8" на користь ВАТ "АК "Київводоканал" 1 493,90 грн. основного боргу та 29,91 грн. витрат по сплаті судового збору.

У вказаному судовому рішенні було встановлено, що договором №05080/4-05 не врегульовані відносини з постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення з неї гарячої, при цьому, у період з червня 2012 року по червень 2014 року водоканалом надано абоненту послуги постачання питної води та стоків цієї води на суму 157 588,08 грн., а відповідачем у вказаний період сплачено 253 885,54 грн., з яких 97 791,36 грн. у період з червня 2012 року по вересень 2013 року в добровільному порядку ним перераховано за воду по коду 5-50402 (гаряче водопостачання).

Після запитів ЖБК "Мотозаводець-8" про проведення зарахування грошових коштів у розмірі 97 791,36 грн. у рахунок наступних платежів за кодом 5-402 (питна холодна вода та стоки), у квітні 2015 року ПАТ АК "Київводоканал" здійснено переведення грошових коштів у розмірі 55 007,64 грн. з коду 5-50402 на код 5-402, а зарахування 42 783,72 грн. здійснено не було, внаслідок чого ЖБК "Мотозаводець-8" звернулось до суду із позовом про стягнення з водоканалу безпідставно набутих коштів.

За твердженням відповідача 55 007,64 грн. були списані з коштів ЖБК "Мотозаводець-8", сплачених ним за кодом 5-50402, не в рахунок наступних платежів за питне водопостачання, а в рахунок погашення заборгованості, у стягненні якої було відмовлено рішенням суду у справі №910/16476/14, яким позов задоволено лише в частині 1 493,90 грн.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення ч. 1 ст. 11, ст. 177, 190, ч. 1 ст. 1212 ЦК України, вказавши, що факт безпідставного набуття відповідачем грошових коштів у розмірі 97 791,36 грн., які були перераховані позивачем за послуги, надання яких договором не передбачалось і які водоканалом йому не надавались, було встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року у справі №910/16476/14, яке є преюдиційним для вирішення спору у даній справі, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову з підстав зазначених у ст. 1212 ЦК України.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вказана норма Цивільного кодексу України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, виключає можливість застосування цієї норми договірний характер правовідносин сторін.

Оскільки відсутність між сторонами договірних правовідносин щодо постачання відповідачем позивачу холодної води для виготовлення гарячої, встановлено рішенням господарського суду м. Києва у справі №910/16476/14, яким також встановлено, що 97 791,36 грн. у період з червня 2012 року по червень 2014 року позивач перерахував водоканалу за послуги, які той не надавав, що є преюдиційним для суду при розгляді цієї справи, висновки судів попередніх інстанцій стосовно правомірності позовних вимог ЖБК "Мотозаводець-8" щодо стягнення з ПАТ АК "Київводоканал" неперерахованих ним у рахунок наступних платежів за постачання питної води 42 783,72 грн. на підставі вимоги ст. 1212 ЦК України як безпідставно набутих, є правильними.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, викладені у оскаржуваних судових рішеннях є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні відповідачем вказаних положень матеріального права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції як підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень.

Інші твердження касаційної скарги зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, не входить до компетенції касаційної інстанції, а також їм була надана правильна правова оцінка судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення слід залишити в силі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 29 вересня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2016 року у справі №910/21174/15 - без змін.

ГоловуючийП.А. ГончарукСуддіІ.Д. Кондратова Л.В. Стратієнко