ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 910/14228/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В., Яценко О.В.

розглянувши матеріали касаційної скаргидержавного підприємства "Державне видавництво "Преса України" Державного управління справамина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.10.2015р. у справі господарського суду№910/14228/15 міста Києва за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасне будівництво ПІБ"додержавного підприємства "Державне видавництво "Преса України" Державного управління справамипро за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення грошових коштів пр. Жуков Д.О. - дов. б/н від 13.08.15р. пр. Марчик О.А. - дов. №1-46-д від 18.03.16р. пр. Арделян Ю.В. - дов. №1-122-д від 28.12.15р.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасне будівництво ПІБ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами про стягнення 246320,00грн. основного боргу, 121651,27грн. інфляційних втрат, 9341,42грн. 3% річних, а також відшкодування за рахунок позивача суми судового збору у розмірі 7546,25грн. та послуг адвоката в розмірі 50000,00грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2015р. (суддя Цюкало Ю.В.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасне будівництво ПІБ" залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що позивачем не надано на вимогу суду витребуваних документів, без зазначення поважності причин їх ненадання, у суду відсутня можливість всебічно, повно і об'єктивно розглянути всі обставини справи в їх сукупності і вирішити спір по суті заявлених вимог на підставі документів, які наявні в матеріалах справи у відповідності із приписами ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015р. (судді Станік С.Р., Власов Ю.Л., Хрипун О.О.) за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасне будівництво ПІБ" ухвалу господарського суду міста Києва від 12.08.2015р. скасовано, а справу передано для розгляду по суті до господарського суду міста Києва, посилаючись на те, що суд першої інстанції не позбавлений можливості вирішити спір по суті, виходячи з наявних матеріалів справи та фактичних доказів наданих сторонами, з урахуванням припису процесуального закону, що на кожну з сторін спору покладається обов'язок доказування її вимог та заперечень щодо предмету спору.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, державне підприємство "Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015р.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Сучасне будівництво ПІБ" проти доводів викладених у касаційній скарзі заперечує, вважає оскаржувану постанову законною і обґрунтованою, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши присутніх і судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення 246320,00грн. основного боргу, 121651,00грн. інфляційних втрат, 9341,42грн. 3% річних через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості виконаних робіт за Договором підряду №15/107 на виконання проектних робіт стадія "Робоча документація" з реконструкції будівлі їдальні від 15.07.2013р., право вимоги за яким набуто позивачем за Договором відступленням права вимоги №16 від 27.02.2014р. від ТОВ "УНР ПІБ".

15.07.2013р. між державним підприємством "Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами (замовник) та товариством з обмежною відповідальністю "УНР ПІБ" (генпроектувальник) укладено Договір підряду №15/107 на виконання проектних робіт стадія "Робоча документація" з реконструкції будівлі їдальні (далі - Договір підряду), відповідно до якого генпроектувальник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати проектні роботи стадії "Робоча документація" (роботи) по об'єкту: Реконструкція будівлі їдальні в адміністративну будівлю за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 50.

Згідно із п.2.2 Договору підряду, оплата виконання робіт проводиться замовником поетапно у строки, відповідно до Календарного плану робіт, який є невід'ємною частиною даного договору (Додаток №3).

27.02.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю "УНР ПІБ" (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасне будівництво "ПІБ" (новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги №16 (надалі - Договір про відступлення права вимоги), відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги за Договором підряду №15/107 від 15.07.2013р., який було укладено між первісним кредитором та відповідачем (боржник), в обсягах і на умовах, встановлених договором між первісним кредитором та боржником.

Пунктом 2.1 Договору про відступлення права вимоги передбачено, що право вимоги, яке відступається за цим договором, оцінено сторонами в 364320,00грн.

Судом встановлено, що сторонами погоджено в п.2.2 Договору підряду, що оплата виконання робіт проводиться відповідачем поетапно у строки, відповідно до Календарного плану робіт, який за вказаним договором є Додатком №3.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2015р. зобов'язано позивача надати суду наступні документи:

- накладні та акти здачі-приймання виконаних робіт на підтвердження виконання генпідрядником робіт на підставі договору підряду №15/107 від 15.07.2013р. та прийняття їх замовником;

- календарний план, яким встановлено строки виконання робіт по договору підряду №15/107 від 15.07.2013р. та строки їх оплати;

- матеріали проектної документації, виготовленої генпідрядником на підставі договору підряду №15/107 від 15.07.2013р., та докази передачі їх замовнику; докази повідомлення відповідача про перехід до позивача прав вимоги за договором №15/107 від 15.07.2013,

зобов'язано відповідача надати суду документи:

- накладні акти здачі-приймання виконаних робіт на підтвердження виконання генпідрядником робіт на підставі договору підряду №15/107 від 15.07.2013р. та прийняття їх замовником;

- календарний план, яким встановлено строки виконання робіт по договору підряду №15/107 від 15.07.2013р. та строки їх оплати; матеріали проектної документації, виготовленої генпідрядником на підставі договору підряду №15/107 від 15.07.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2015р. повторно зобов'язано позивача надати суду документи, витребувані ухвалою від 06.07.2015р.

Оскільки станом на день розгляду справи витребуваних доказів суду не надано (окрім, доказів повідомлення відповідача про перехід до позивача прав вимоги за договором №15/107 від 15.07.2013р.), обґрунтування поважності причин їх ненадання суду не представлено, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення заявленого у даній справі позову без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не надано на вимогу суду витребуваних документів, без зазначення поважності причин їх ненадання, у суду відсутня можливість всебічно, повно і об'єктивно розглянути всі обставини справи в їх сукупності і вирішити спір по суті заявлених вимог на підставі документів, які наявні в матеріалах справи у відповідності із приписами ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції виходячи з того, що відповідно до п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 4.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Отже, перш, ніж залишити позов без розгляду, господарський суд зобов'язаний обґрунтувати дійсну неможливість розгляду спору по суті без витребуваних документів і з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем, об'єктивно оцінивши їх поважність.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, звертаючись до суду з позовом, надав наявні в його розпорядженні докази на підтвердження своїх позовних вимог, які на його думку, є достатніми для вирішення спору. Зокрема, позивач надав договір про відступлення права вимоги №16 від 27.02.2014р., згідно якого ТОВ "УНР ПІБ", як первісним кредитором, було передано позивачу, як новому кредитору, право вимоги до відповідача (боржника) за договором підряду №15/107 від 15.07.2013р., повідомлення позивача про заміну кредитора у зобов'язанні, акт звіряння розрахунків між позивачем та відповідачем від 19.11.2014р., докази часткової оплати відповідачем на користь позивача існуючого боргу. Тобто позивач, в силу наявних у нього прав згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовував свої позовні вимоги саме наведеними документами і вказував на порушення його прав, як нового кредитора, який набув право вимоги до відповідача у визначений законом спосіб, а саме: внаслідок укладення правочину - договору про відступлення права вимоги №16 від 27.02.2014р., і на підставі наведених доказів просив вирішити спір за наявними в справі матеріалами.

Таким чином, апеляційний суд дійшов до висновку, неподання сторонами спору документів, які стосуються виконання робіт за Договором підряду №15/107 на виконання проектних робіт стадія "Робоча документація" з реконструкції будівлі їдальні від 15.07.2013р., право вимоги грошових коштів за яким позивач набув на підставі договору про відступлення права вимоги №16 від 27.02.2014р. - не може вважатися безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки, вказані докази є підтвердженням певних обставин та мають бути досліджені під час вирішення даного господарського спору по суті з відповідною правовою оцінкою, тобто суд першої інстанції не позбавлений можливості вирішити спір по суті, виходячи з наявних матеріалів справи та фактичних доказів наданих сторонами, з урахуванням припису процесуального закону, що на кожну з сторін спору покладається обов'язок доказування її вимог та заперечень щодо предмету спору.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що в ухвалі суд першої інстанції посилаючись на положення ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України та Договір підряду №15/107 на виконання проектних робіт стадія "Робоча документація" з реконструкції будівлі їдальні від 15.07.2013р., було вказано про відсутність можливості встановлення моменту виникнення зобов'язання відповідача оплатити вартість виконаних робіт в розмірі 246320,00грн., як і визначення періодів нарахування 3% річних та інфляційних втрат на вказану суму, без Календарного плану робіт до вказаного договору, право вимоги за яким було набуто позивачем за Договором про відступлення права вимоги.

Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції, також не погодився суд апеляційної інстанції, оскільки позивачем заявлено до стягнення нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 27.02.2014р. по 28.04.2015р., тобто з моменту, коли позивач набув право вимоги до відповідача внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги №16 від 27.02.2014р., і на підставі якого обґрунтовував виникнення у нього прав нового кредитора, і суд першої інстанції при вирішенні спору повинен здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин сторін і застосувати при прийнятті рішення норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, зокрема і щодо виникнення обов'язку оплати і настання строку оплати.

За таких підстав та враховуючи, що суд першої інстанції не позбавлений можливості вирішити спір по суті, виходячи з наявних матеріалів справи та фактичних доказів наданих сторонами, з урахуванням припису процесуального закону, що на кожну з сторін спору покладається обов'язок доказування її вимог та заперечень щодо предмету спору, апеляційний суд дійшов до висновку про помилковість залишення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасне будівництво ПІБ" без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для скасування ухвали господарського суду міста Києва від 12.08.2015р. та направлення справи до суду першої інстанції для її подальшого розгляду по суті.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами, оскільки апеляційним судом було прийнято постанову з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015р. у справі №910/14228/15 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді М. Данилова

О. Яценко