ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 910/10367/15

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Грека Б.М.,за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - не з'явився;розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від23.03.2016у справі № 910/10367/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатське бюро "Легрем"провизнання недійсним договору № 01-11/2014 про надання юридичних послуг від 01.11.2014та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатське бюро "Легрем"доПублічного акціонерного товариства "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів"простягнення 652 281, 46 грн

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" (далі - ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатське бюро "Легрем" (далі - ТОВ "Адвокатське бюро "Легрем") про визнання недійсним договору № 01-11/2014 про надання юридичних послуг від 01.11.2014, укладеного між ТОВ "Адвокатське бюро "Легрем" та ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів".

До прийняття рішення по суті спору ТОВ "Адвокатське бюро "Легрем" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" про стягнення заборгованості у розмірі 652 281, 46 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний задоволено частково, суд стягнув з ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" на користь ТОВ "Адвокатське бюро "Легрем" 472 500, 00 грн основного боргу, 2 395, 89 грн 3% річних, 76 950, 00 інфляційних нарахувань, 47 917, 81 грн пені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Гаврилюк О.М., Гончаров С.А.) від 23.03.2016 відхилено клопотання ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2015, апеляційну скаргу ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 повернуто без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016, ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану хвалу суду скасувати, а справу передати на розгляд Київського апеляційного господарського суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме ст.ст. 53, 87 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.04.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.04.2016.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 на підставі ст.ст. 53, 86, 93, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України відхилено клопотання ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2015, апеляційну скаргу ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.11.2015 повернуто без розгляду.

Виносячи ухвалу про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з такого.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" посилалось на те, що рішення Господарського суду міста Києва було постановлено за відсутності представника позивача (за первісним позовом), судом не було направлено повний текст рішення рекомендованим листом з повідомленням, а з матеріалами справи апелянт ознайомився лише 01.03.2016.

Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/10367/15 ухвалене 15.06.2015, а підписано 22.06.2015. Останнім днем для подачі апеляційної скарги було 02.07.2015.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 у справі №910/10367/15 було направлено поштою 26.06.2015, про що свідчить відповідна відмітка на звороті останнього аркушу оскаржуваного рішення.

Апеляційна скарга подана ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" 11.03.2016, згідно відтиску штемпеля Господарського суду міста Києва, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, передбаченого ч. 1 ст. 93 ГПК України.

Відповідно до ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Згідно з положеннями статті 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку може бути оскаржено.

У абз. 8 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги, з огляду на приписи ст. 53 ГПК України, повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідністю з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Виходячи з приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України, пропущений процесуальний строк може бути відновлений судом лише з поважних причин. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

З врахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посилання ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" в клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження не стосуються обставин, які є об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного оскарження рішення. А тому, наведені в клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги доводи скаржника не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції як поважні причини пропуску строку. Інших доводів та доказів щодо наявності причин пропуску процесуального строку з обґрунтуванням їх поважності, які б позбавляли товариство можливості подати апеляційну скаргу у встановлений ч. 1 ст. 93 ГПК України строк, що могло б бути підставою для відновлення пропущеного процесуального строку відповідно до ст. 53 ГПК України, заявлене клопотання не містить, а тому, поважних підстав для відновлення пропущеного строку судом апеляційної інстанції не було встановлено.

У справі Мушта проти України, no. 8863/06, від 18.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби

Окрім того, у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, на яку посилається сам скаржник, Європейський суд з прав людини зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі.

Проте, далі Суд зазначає, що навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів", як позивач у справі за первісним позовом, було належним чином повідомлено про розгляд даної справи в Господарському суді міста Києва, зокрема про судове засідання, яке було призначене на 15.06.2015 та в якому було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.справи 80), а також та обставина, що ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" через канцелярію суду 15.03.2015 було подано додаткові пояснення по справі.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відхилення заявленого клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку.

Ще однією підставою для повернення апеляційної скарги судом апеляційної інстанції було зазначено, п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги, зокрема, додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Так, з 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким внесли зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, щодо розміру ставок судового збору.

Стаття 4 названого Закону (в редакції, яка набрала чинності з 01.09.2015) встановлює, що за подання апеляційної скарги на рішення суду розмір судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Разом з цим, статтею 4 названого Закону (в редакції, яка діяла до набрання чинності Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору") було передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік", розмір мінімальної заробітної плати складає 1218 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору у первісній позовній заяві є немайнова вимога, та у зустрічному позові, майнова вимога про стягнення грошових коштів у розмірі 652, 281 грн. 46 коп.

Таким чином, розмір судового збору за подання первісної позовної заяви у даній справі (в редакції, яка діяла до набрання чинності Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору") складав 1 218 грн. 00 коп. (розмір мінімальної заробітної плати), а за зустрічний позов 13 045 грн 63 коп. (2% від 652 281 грн 46 коп.).

Враховуючи викладене, а також, той факт, що позивач (за первісним позовом) звернувся до суду апеляційної інстанції 11.03.2016 (тобто вже під час дії чинної редакції ЗУ "Про судовий збір" від 01.09.2015), судовий збір за подання даної апеляційної скарги обґрунтовано визначено судом апеляційної інстанції у розмірі 15 690 грн ((110% від 1 218 грн)+(110% від 13 045 грн 63 коп.)).

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, скаржником за подання апеляційної скарги сплачено лише 10 763 грн 50 коп., судового збору, що не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ст. 11113 ГПК України ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.

Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанцій правильно застосовано норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 у справі № 91010367/15- без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Грек Б.М.