ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2016 року Справа № 908/5105/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Гончарука П.А. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт"на рішення та постановуГосподарського суду Запорізької області від 23 листопада 2015 року Донецького апеляційного господарського суду від 15 лютого 2016 рокуу справі№ 908/5105/15за позовомдержавного підприємства "Бердянський морський торговельний порт"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт"про стягнення 20 410,02 грн
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 901,55 грн 3% річних та 18 508,47 грн пені.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.11.2015 (суддя - Мірошниченко М.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2016 (головуючий - Стойка О.В., судді - Бойченко К.І., Зубченко І.В.), позов задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт" на користь державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" 11 698,98 грн пені, 1 253,43 грн 3 % річних та судовий збір.
В решті позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і порушення норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 02.01.2014 між ДП "Бердянський морський торговельний порт" (порт) і ТОВ "Агропромекспорт" (експедитор) було укладено договір № 22К, за умовами якого експедитор доручив, а порт прийняв на себе обов'язки щодо організації перевалки з залізничного та автомобільного транспорту на морські судна експортних вантажів відповідача, а відповідач - зобов'язувався оплатити позивачу виконані роботи та надані послуги в ДП "Бердянський МТП".
Пунктом 1.5. договору передбачено, що технологічні процеси переміщення, оформлення і обробки вантажів і транспортних засобів визначаються в порту технологічною схемою, затвердженою БФ ДП "АМПУ" у відповідності до "Звичаїв ДП "БМТП", "Правил надання послуг в морських портах України", "Правил безпеки праці в морських портах" та інших документів (в тому числі за санітарним і екологічним законодавством), які встановлюють порядок роботи в порту і є обов'язковими для виконання усіма суб'єктами господарювання, які здійснюють свою діяльність на території порту або користуються послугами порту.
За п. 1.6. договору вантаж виробництва ПрАТ "ДМЗ": - чавун - 0,500 млн.тон.
Згідно з п. 2.2. договору експедитор не менш ніж за 10 днів до початку запланованого місяця подає порту заявку на перевалку експортних, навалювальних вантажів, у якій відображається: - найменування вантажу; - вага вантажу; - країна призначення; - кількість та типи підлягаючих подачі під навантаження суден.
Відповідно до п. п. 3.1.12., 3.1.13. договору порт здійснює документальний та фактичний облік прийнятого і відвантаженого з порту вантажу. За результатами всіх переважувань оформляються акти переважування, які підписуються уповноваженими представниками порту, ж/д станції (за його участі), експедитора і вантажовласника (за його участі).
У розділі 4 договору сторони визначили ціну договору, умови та порядок розрахунків.
Відповідно до п. 4.21. договору за фактом виконаних робіт (наданих послуг) позивачем складається акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) у двох примірниках і направляється відповідачу разом з рахунком. Відповідач зобов'язаний протягом 20-ти банківських днів підписати акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), повернути підписаний примірник акта позивача та провести взаєморозрахунки з позивачем за виставленим рахунком. При наявності у відповідача вмотивованих заперечень проти якоїсь частини висунутих платежів, він зобов'язаний безспірну суму сплатити протягом 20-ти банківських днів, а зі спірних питань надати позивачу обґрунтовані мотиви відмови у письмовому вигляді протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку.
За п. 4.22. договору при відсутності оплати за виставленим рахунком від відповідача в повному обсязі в термін, зазначений у п. 4.21. договору, позивач, починаючи з 21-го банківського дня, має право нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати. Оплата пені не звільняє відповідача від обов'язку сплатити остаточний рахунок у повному обсязі. Датою оплати платежів вважається дата зарахування коштів на рахунок позивача.
На виконання умов договору, позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 1 261 926,59 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 08.10.2014 та від 01.11.2014, які підписані уповноваженими представниками сторін та засвідчені печатками підприємств.
Також, позивач виставив відповідачу рахунки: № 1404035800 від 08.10.2014 на суму 778 307,35 грн, № 1404045600 від 01.11.2014 на суму 483 619,24 грн, які були отримані останнім (т. 1, а.с. 44-49).
Як встановлено судами, відповідач мав оплатити надані послуги за актом від 08.10.2014 до 07.11.2014 (включно), а за актом від 01.11.2014 до 02.12.2014 (включно).
Однак, відповідач не дотримався строків виконання зобов'язання, встановлених п. 4.21. договору, а саме: за актом від 08.10.2014 заборгованість була сплачена відповідачем лише 17.11.2014, а за актом від 01.11.2014 лише 26.01.2015, що підтверджується банківськими виписками за договором № 22К від 02.01.2014 (а.с. 133-155, т. 1).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому, 3 % річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України) підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.
Оскільки, відповідач оплатив товар несвоєчасно, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок 3 % річних та врахувавши момент фактичного повернення відповідачем боргу, який не враховується в період прострочення, прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення цих вимог, а саме в загальному розмірі 1 253,43 грн (1 195,90 грн - 3 % річних за актом та рахунком від 01.11.2014 + 57,53 грн - 3 % річних за актом та рахунком від 08.10.2014).
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, а тому при розрахунку розміру пені слід виключати день фактичної оплати із розрахунку періоду прострочення.
Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, врахувавши п. 4.22. договору, період прострочення сплати боргу, остаточну дату погашення відповідачем суми заборгованості, а також те, що день фактичної сплати суми боргу не включається в період часу, заявлений до стягнення, прийшов до правомірного висновку, що позивачем неправильно було нараховано відповідачу пеню та здійснивши її перерахунок обґрунтовано стягнув її з відповідача у розмірі 11 698,98 грн (536,98 грн - за актом та рахунком від 08.10.2014 + 11 162,00 грн - за актом та рахунком від 01.11.2014).
Доводи касаційної скарги проте, що судами неправильно було здійснено нарахування 3 % річних і пені є безпідставними, адже позивачем неправильно було визначено початок прострочки виконання грошового зобов`язання, а отже неправильно здійснено розрахунок 3 % річних і пені, а тому суди з урахуванням умов договору та вимог чинного законодавства правомірно їх частково задовольнили.
Решта доводів касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки не спростовують встановленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами ст. 1117 ГПК України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, підстав для скасування судових рішень, постановлених відповідно до вимог закону та встановлених у справі обставин, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
касаційну скаргу державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 23 листопада 2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15 лютого 2016 року у справі за № 908/5105/15 - без змін.
Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя П. Гончарук Суддя І. Кондратова