ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2016 року Справа № 907/1130/15
Вищий господарський суд України у складі колегії:
Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Грека Б.М.,за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - не з'явився; третьої особи на стороні позивача - Недашківська О.В.; третьої особи на стороні відповідача - не з'явився;розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства Радгосп-завод "Мужіївський"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від29.02.2016у справі№ 907/1130/15за позовомДержавного підприємства Радгосп-завод "Мужіївський"доБерегівської районної радитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство аграрної політикитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Берегово"провизнання незаконним та скасування рішення Берегівської районної ради від 21.05.1993 "Про відміну рішення 15 сесії районної Ради народних депутатів від 10.11.1992 "Про передачу із загальнодержавної і обласної комунальної власності в комунальну власність району підприємств, організацій і установ, їх підрозділів та інших об'єктів в комунальну власність району, затвердження об'єктів комунальної власності району та створення фонду комунального майна" в частині п. 3 додатку № 1й до означеного рішення, щодо віднесення радгосп-заводу "Мужіївський" до комунальної власності району (місцева промисловість)
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство Радгосп-завод "Мужіївський" (далі - ДП Радгосп-завод "Мужіївський") звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Берегівської районної ради про визнання незаконним та скасування рішення Берегівської районної ради народних депутатів Закарпатської області від 21.05.1993 року "Про відміну рішення 15 сесії районної Ради народних депутатів від 10.11.1992 "Про передачу із загальнодержавної і обласної комунальної власності в комунальну власність району підприємств, організацій і установ, їх підрозділів та інших об'єктів в комунальну власність району, затвердження об'єктів комунальної власності району та створення фонду комунального майна" в частині п. 3 додатку № 1й до означеного рішення, щодо віднесення радгосп-заводу "Мужіївський" до комунальної власності району (місцева промисловість).
Ухвалою Господарського Закарпатської області від 26.10.2015 порушено провадження у справі № 907/1130/15 за позовом ДП Радгосп-завод "Мужіївський" до Берегівської районної ради про визнання незаконним та скасування рішення Берегівської районної ради від 21.05.1993 "Про відміну рішення 15 сесії районної Ради народних депутатів від 10.11.1992 "Про передачу із загальнодержавної і обласної комунальної власності в комунальну власність району підприємств, організацій і установ, їх підрозділів та інших об'єктів в комунальну власність району, затвердження об'єктів комунальної власності району та створення фонду комунального майна".
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство аграрної політики та продовольства України.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.12.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Берегово".
Рішенням Господарського суду Закарпатської області (суддя Йосипчук О.С.) від 04.01.2016 позов задоволено в повному обсязі. Суд визнав незаконним та скасував рішення Берегівської районної ради народних депутатів Закарпатської області від 21.05.1993 року "Про відміну рішення 15 сесії районної Ради народних депутатів від 10.11.1992 "Про передачу із загальнодержавної і обласної комунальної власності в комунальну власність району підприємств, організацій і установ, їх підрозділів та інших об'єктів в комунальну власність району, затвердження об'єктів комунальної власності району та створення фонду комунального майна" в частині п. 3 додатку № 1й до означеного рішення, щодо віднесення радгосп-заводу "Мужіївський" до комунальної власності району (місцева промисловість).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мирутенко О.Л., судді Гриців В.М., Кравчук Н.М.) від 29.02.2016 рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.01.2016 скасовано, прийнято нове про відмову в позові.
Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 ДП Радгосп-завод "Мужіївський" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
ДП Радгосп-завод "Мужіївський" посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції порушує права та законні інтереси підприємства, за яким закріплено майно держави на праві повного господарського відання та Міністерства аграрної політики і продовольства України, як державного органу, у віданні якого ці активи знаходяться, що також підтверджено останнім під час розгляду справи в суді першої інстанції в своїх поясненнях.
Скаржник зазначає, зокрема, про те, що відсутні підстави для застосування позовної давності, оскільки про протиправне розпорядження майном Радгосп-заводу "Мужіївський", яке спричинило порушення прав та охоронюваних законом інтересів ДП Радгосп-завод "Мужіївський", як підприємства, та Міністерства аграрної політики і продовольства України, як державного органу, у віданні якого ці активи знаходяться, стало відомо саме під час ліквідаційної процедури останнього, зокрема з листа прокуратури Закарпатської області від 30.04.2014 № 07/1-1401-14 та листа КП "Берегівське бюро технічної інвентаризації" від 28.02.2014 № 90.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.04.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.04.2016.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника третьої особи на стороні позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено господарськими судами рішенням 14 сесії 21 скликання Берегівської районної ради від 10.11.1992 було вирішено затвердити перелік підприємств, установ та організацій майно яких, згідно з Постановою КМ України від 05.11.1991 №311, передано в комунальну власність. Пунктом 2 цього рішення вирішено рахувати в комунальній власності району підприємства, установи та організації, згідно з Додатком №2, в складі якого розміщено і спірний Радгосп-завод "Мужіївський".
На 16 сесії 21 скликання Берегівської районної ради 21.05.1993 було прийнято оспорюване рішення, яким відмінено рішення 14 сесії 21 скликання Берегівської районної ради від 10.11.1992 та затверджено новий перелік об'єктів комунальної власності району (додаток 1), включаючи і спірний радгосп-завод "Мужіївський", який віднесено до місцевої промисловості.
Наведене вище рішення відповідача нормативно обґрунтоване змінами в законодавстві (Закони України "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", та прийнято із урахуванням рішення 11 сесії обласної Ради народних депутатів "Про комунальну власність області та програму її приватизації" від 23.12.1992.
ДП Радгосп завод "Мужіївський" 23.10.2015 подало до суду позовну заяву до Берегівської районної ради про визнання незаконним та скасування рішення 16 сесії 21 скликання Берегівської районної ради від 21.05.1993 "Про відміну рішення 14 сесії 21 скликання районної Ради народних депутатів від 10.11.1992 "Про передачу із загальнодержавної і обласної комунальної власності в комунальну власність району підприємств, організацій і установ, їх підрозділів та інших об'єктів в комунальну власність району, затвердження об'єктів комунальної власності району та створення фонду комунального майна" в частині п.3 додатку №1 до означеного рішення, щодо віднесення радгосп-заводу "Мужіївський" (код ЄДРПУО 04412240) до комунальної власності району (місцева промисловість).
ДП Радгосп завод "Мужіївський" зазначило, що перебуваючи в регістрах державного майна у господарському віданні Міністерства аграрної політики та продовольства України (яке є правонаступником Міністерства аграрної політики України згідно Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010), компетентним органом було прийнято рішення припинення шляхом ліквідації діяльність радгосп-заводу "Мужіївський" (код ЄДРПОУ 00412240, що знаходиться в Закарпатській області, Берегівському районі, с. Мужієво, вул. Леніна, 109 (Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства №239 від 27.04.2012).
Внаслідок проведення ліквідаційних дій було з'ясовано, що активи ДП "Радгосп-заводу "Мужіївський" на підставі оскаржуваного рішення було прийнято до комунальної власності Берегівського району.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ТОВ "Берегово" було створено за рахунок майна ДП Радгосп-завод "Мужіївський", який в 1996 році це майно передав до статутного фонду ТОВ "Берегово". Цим і обґрунтовані клопотання цього товариства про залучення його до участі у справі в якості третьої особи та про застосування наслідків спливу позовної давності.
Судом першої інстанції було відмовлено ТОВ "Берегово" в задоволенні клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності з тих підстав, що п.3 ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, яким ТОВ "Берегово" не являється відповідно до ст.ст.18, 21, 27 ГПК України. Позовні вимоги судом були задоволені повністю.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про відмову в задоволенні позову виходив з такого.
Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Правовий акт може бути визнаний недійсним (незаконним, протиправним), тобто таким, що не відповідає закону (іншому правовому акту), якщо він виданий органом або посадовою особою з перевищенням наданих йому законом повноважень або в межах компетенції, але з порушенням чинного законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.1992 №577 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя" було визначено майно, яке має бути передане до комунальної власності. Згідно з додатком №6, до даної постанови, визначено перелік загальнодержавного майна, яке передається до комунальної власності Закарпатської області: Агропромисловий комплекс: підприємства, що входять до асоціації "Укрсадвинпром", зокрема, радгосп-завод "Мужіївський". Вказана постанова КМУ є чинною на сьогоднішній день.
Після вказаного рішення уряду про передачу із загальнодержавної власності до комунальної власності Закарпатської області об'єктів за переліком відповідно до постанови КМУ від 13.10.1992 №577, розпорядженням представника президента України №448 від 02.12.1992 "Про розмежування державного майна України, переданого до комунальної власності, між власністю області та власністю районів і міст обласного підпорядкування" було затверджено перелік підприємств, організацій і установ, майно яких передається до комунальної власності районів і міст обласного підпорядкування, згідно з додатком 2. Відповідно до даного додатку, підприємство об'єднання "Закарпатсадвинпром" радгосп-завод "Мужіївський" у с. Мужієво Берегівського району передано до комунальної власності Берегівського району.
Рішенням 11 сесії обласної Ради народних депутатів "Про комунальну власність області та програму її приватизації" від 23.12.1992 затверджено перелік об'єктів комунальної власності області (додаток №1) та перелік об'єктів комунальної власності районів (додаток №3), до якого увійшов зокрема, радгосп-завод "Мужіївський".
Таким чином, Берегівська районна Рада народних депутатів на виконання зазначених нормативних актів прийняла законне рішення на 16 сесії ХХІ скликання Берегівської районної Ради народних депутатів Закарпатської області від 21.05.1993 "Про відміну рішення 15 сесії районної Ради народних депутатів від 10.11.1992 "Про передачу із загальнодержавної і обласної комунальної власності в комунальну власність району підприємств, організацій і установ, їх підрозділів та інших об'єктів в комунальну власність району, затвердження об'єктів комунальної власності району та створення фонду комунального майна" в частині п.3 додатку №1 до означеного рішення, щодо віднесення радгосп-заводу "Мужіївський" до комунальної власності району (місцева промисловість).
Як на підставу для визнання незаконним та скасування рішення сесії Берегівської райради про включення ДП Радгосп-заводу "Мужіївський" до об'єктів комунальної власності місцевий господарський суд вказав відсутність погодження Міністерства аграрної промисловості України на таку передачу. Висновок про необхідність отримання згоди міністерства місцевий суд зробив на підставі тлумачення п.п. "а" п.2 постанови Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 року.
Згідно постанови №285 від 28.04.1980 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків та споруд", передача державних підприємств, виробничих, науково-виробничих, виробничо-аграрних, будівельно-монтажних та інших аналогічних об'єднань (комбінатів), а також організацій і установ одними державними органами УРСР іншим державним органам УРСР провадиться з республіканського підпорядкування у місцеве підпорядкування підприємств, об'єднань, організацій та установ - Радою Міністрів УРСР за пропозиціями виконавчих комітетів обласних. Київської, Севастопольської міських Рад народних депутатів, погодженими з відповідним міністерством, державним комітетом і відомством УРСР, а також Держпланом УРСР і Міністерством фінансів УРСР.
Отже, як встановлено судом апеляційної інстанції станом на 1992-1993 роки законодавством було передбачено, що винесенню відповідної постанови КМУ про передачу підприємства до комунальної власності передують формування пропозиції виконкому обласної ради та погодження такої пропозиції відповідним міністерством. Тільки після дотримання відповідної процедури КМУ може приймати рішення.
Так, Постановою КМУ від 13.10.1992 №577 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності областей та м. Севастополя" було прийнято рішення про передачу до комунальної власності обласних державних адміністрацій майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, згідно з додатками. До такого майна увійшло, в тому числі й майно радгосп-заводу "Мужіївський".
При цьому, в п.1 названої постанови вказано, що пропозиції обласних і Севастопольської міської державних адміністрацій погоджені з Фондом державного майна та Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва. Зазначене є цілком логічним, адже за відсутності пропозицій та її погодження відповідна постанова КМУ не була б прийнята.
Згідно з постановою Верховної Ради України "Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності" від 14 лютого 1992 року функція по управлінню державним майном покладена на Кабінет Міністрів України, а після набрання чинності постановою Верховної Ради України "Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України" від 7 липня 1992 року - на Фонд державного майна України.
Відповідно до вказаних постанов Верховної Ради України лише дані органи управління мали на той час право надавати погодження щодо пропозицій про передачу державних підприємств до комунальної власності. Вимоги про отримання окремого погодження Міністерства аграрної промисловості України, яке входить до структури КМУ та приймає участь у розробці та прийнятті постанов уряду, в законодавстві на момент виникнення спірних правовідносин не містилось. Погодження профільного міністерства було передбачено у випадку передачі державних підприємств з підпорядкування одних міністерств, державних комітетів і відомств УРСР у підпорядкування інших міністерств, державних комітетів і відомств УРСР, чого в даному випадку не відбувалось.
Суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що погодження на передачу до комунальної власності Радгосп-заводу "Мужіївський" в 1992-1993 роках слід було отримувати від Міністерства аграрної промисловості України.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскаржуване позивачем рішення Берегівської районної ради стосується віднесення радгосп-заводу "Мужіївський" до комунальної власності району як цілого майнового комплексу, а не окремих споруд. Згідно наданого позивачем витягу з наказу №232 від 12.08.2002 власником радгосп-заводу "Мужіївський" є держава в особі Міністерства аграрної політики України. Доказів належності майнового комплексу - свідоцтва про право власності, витягу з державного реєстру прав власності позивач суду не надав. Тобто, власне радгосп-завод "Мужіївський" не може бути належним позивачем у даному спорі.
За таких обставин справи апеляційний суд дійшов до висновку, що рішення 16 сесії ХХІ скликання Берегівської районної Ради народних депутатів Закарпатської області від 21.05.1993 було прийняте на підставі ст..ст. 7, 53 діючого на той час Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Постанови Верховної Ради України "Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності" від 14 лютого 1992, Постанови Верховної Ради України "Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України" від 7 липня 1992, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.1992 №577 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя" та розпорядження представника президента України №448 від 02.12.1992 "Про розмежування державного майна України, переданого до комунальної власності, між власністю області та власністю районів і міст обласного підпорядкування", тобто відповідно до чинного на той час законодавства та нормативних актів, що не оскаржувались позивачем в судовому порядку, в межах компетенції Берегівської районної ради, не порушує права власника - позивача, а тому відсутні правові підстави для визнання його незаконним.
Окрім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що ТОВ "Берегово", як третя особа на стороні відповідача, заявило в суді першої інстанції клопотання про застосування наслідків сплину позовної давності.
Місцевий господарський суд зазначив, що ст. 267 ЦК України, яка регламентує порядок застосування судом позовної давності, не підлягає застосуванню. Однак, апеляційний господарський суд зазначив, що вирішуючи питання про застосування позовної давності в даному спорі слід керуватись не ЦК України в редакції 2004 року, а нормами ЦК УРСР 1963 року.
Так, згідно з п. 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред'явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 1 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені Цивільним кодексом Української РСР 1963 року.
Згідно із ст.ст. 71, 76 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Право на звернення до суду з позовом про скасування рішення ради від 21 травня 1993 року у позивача, який повинен був та фактично дізнався про існування такого, виникло в травні 1993 року, а відповідний позов пред'явлено через 19 років після спливу строку позовної давності вже на стадії ліквідації Радгоспу.
З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позову в зв'язку з відсутністю правових підстав для визнання недійсним рішення Берегівської районної ради від 21.05.1993.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи Державного підприємства Радгосп-завод "Мужіївський", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства Радгосп-завод "Мужіївський" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 у справі № 907/1130/15 - без змін.
Головуючий - суддя Студенець В.І.
Судді: Васищак І.М.
Грек Б.М.