ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 905/1451/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В., Яценко О.В.

розглянувши матеріали касаційної скаргикомунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 19.01.2016р. у справі господарського суду№905/1451/15 Донецької області за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1докомунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств"про за участю представників сторін: позивача - відповідача - спонукання укласти договір ОСОБА_2 дов.№414403 від 04.12.2015 Мостепанов О.В., б/н від 08.04.2016 У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Корсака В.А. розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 06.04.2016р. №08.03-04/828 було призначено автоматичну зміну складу колегії судів у справі №905/1451/15, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.04.2016р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Данилова Т.Б. (доповідач), судді Данилова М.В., Яценко О.В.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" про усунення перешкод у здійсненні права на підприємницьку діяльність та спонукання укласти договір про надання ритуальних послуг терміном на три роки, в якому просила зобов'язати КП "Комбінат комунальних підприємств" укласти з нею договір у наведеній в позові редакції.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.10.2015р. (суддя Подколізна Л.Д.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.01.2016р. (судді Марченко О.А., Зубченко І.В., Бойченко К.І.) позовні вимоги задоволено, зобов'язано відповідача укласти з позивачем договір про надання ритуальних послуг в редакції, наведеній позивачем.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, КП "Комбінат комунальних підприємств" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення і постанову по справі, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає судові рішення законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

В судове засідання Вищого господарського суду представник КП "Комбінат комунальних підприємств" надав додаткові пояснення, до яких долучені документи, які відсутні в матеріалах справи і не були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій. На підставі ст.111-7 ГПК України додані документи касаційним судом не розглядаються і не враховуються при розгляді касаційної скарги, приєднуються до матеріалів справи.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що загальний порядок укладення господарських договорів передбачений ст.ст.179-181 Господарського кодексу України.

При цьому, ч.ч.3, 7 ст.179 Господарського кодексу України встановлено, що укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст.187 ГК України спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Правовідносини в Україні відносно поховання померлих осіб регулюються Законом України "Про поховання та похоронну справу" №1102-IV від 10.07.2003р., наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства за №193 від 19.11.2003р. "Про затвердження нормативно-правових актів відносно реалізації Закону України "Про поховання та похоронну справу" та іншими нормативно-правовими актами.

Так, згідно із ст.9 Закону України "Про поховання та похоронну справу" ритуальні служби - спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону.

Ритуальні служби можуть також надавати ритуальні послуги, не передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності, виготовляти предмети ритуальної належності. Тарифи щодо оплати таких послуг та предметів ритуальної належності встановлюються в межах, визначених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про поховання та похоронну справу" надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб'єктами господарювання інших форм власності. Вартість таких послуг встановлюється в порядку і в межах, встановлених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради. Надання ритуальних послуг, не передбачених зазначеним переліком, а також виготовлення предметів ритуальної належності здійснюється за цінами, встановленими за згодою сторін.

За приписами ст.12 Закону України "Про поховання та похоронну справу" особа, яка зобов'язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно із статтею 8 цього Закону до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб'єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг. Ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором-замовленням, крім випадків, передбачених законом.

Цією ж статтею визначено, що суб'єкти господарювання можуть самостійно виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають державним стандартам та затвердженій вартості, де це передбачено законодавством.

При цьому, ст.2 вказаного Закону встановлено, що ритуальні послуги - це послуги, пов'язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання; предмети ритуальної належності - це вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші).

В ст.12 Закону України "Про поховання та похоронну справу" чітко визначено, що виконавцем ритуальних послуг (які надаються на підставі договору-замовлення) можуть бути лише особи, які уклали відповідні договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що для суб'єктів господарювання, які вирішили надавати ритуальні послуги, є обов'язковим укладення відповідного договору із сільським головою або ритуальною службою.

Відповідно до п.п.8 та 8.1 Типового положення про ритуальну службу в Україні, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України №193 від 19.11.2003р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.09.2004р. за №1110/9709, ритуальна служба забезпечує укладання договорів із суб'єктами господарювання в такому порядку.

Суб'єкт господарювання, що виявив бажання працювати на ринку ритуальних послуг, має подати до територіальної ритуальної служби відповідну заяву щодо укладання договору про надання ритуальних послуг на ім'я її керівника та долучити до заяви (засвідчені у встановленому порядку копії) такі документи - копію довідки про включення до ЄДРПОУ для юридичної особи або довідки про присвоєння ідентифікаційного номера для фізичної особи; копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності; перелік послуг, що пропонуються для надання суб'єктом господарювання; режим роботи та номер телефону.

Судами встановлено, що рішенням №972 від 22.03.2005р. Маріупольська міська рада делегувала функції і повноваження територіальної ритуальної служби комунальному підприємству "Комбінат комунальних послуг".

Отже, саме це підприємство наділено правом укладати договір про надання ритуальних послуг з суб'єктами господарювання згідно із ч.1 ст.10 Закону України "Про поховання та похоронну справу".

Також, судами встановлено, що 07.04.2015р. та 07.07.2015р. позивач надсилав відповідачу заяву разом з документами, передбаченими у п.8.1 Типового положення, проект договору про надання ритуальних послуг, які вручені адресату 10.04.2015р. та 10.07.2015р. відповідно, що підтверджується відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Вказані письмові заяви були визнані судами як письмові пропозиції позивача укласти договір про надання ритуальних послуг у відповідності до вимог Закону України "Про поховання та похоронну справу" та Типового положення про ритуальну службу в Україні.

До заяви від 06.04.2015р. надані два примірники проекту договору №3/15, а до заяви від 07.07.2015р. надані наступні документи: засвідчена копія довідки про одержання ОСОБА_1 ідентифікаційного номеру фізичної особи - платника податків, засвідчена копія виписки (серія НОМЕР_1) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1, перелік послуг, що пропонуються для надання суб'єктом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1, довідка про режим роботи ФОП ОСОБА_1 та номер телефону для звєязку.

Пунктом 8.1 Типового положення встановлено, що протягом 14 робочих днів з дня отримання заяви територіальна ритуальна служба укладає з суб'єктом господарювання договір про надання послуг при наявності всього переліку документів, передбачених цим пунктом. Безпідставна відмова в укладанні договору не допускається, вона повинна бути аргументована.

Відповіді щодо пропозицій позивача стосовно укладання договору відповідачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції.

За таких підстав, суди дійшли до висновку, що комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств" було порушено умови, встановлені Типовим положенням про ритуальну службу в Україні, а саме терміни розгляду заяв протягом 14 робочих днів з дня їх отримання, оскільки відповідач, отримавши проект спірного договору, належним чином та в належний термін не підписав проект договору, не склав протокол розбіжностей та не надав обґрунтованої відповіді на подану заяву, вказана бездіяльність визнана судами як протиправна відмова в укладенні спірного договору, у зв'язку з чим суди повністю задовольнили позовні вимоги, а саме зобов'язали КП "Комбінат комунальних підприємств" укласти з ФОП ОСОБА_1 договір про надання ритуальних послуг в наведеній в судовому рішенні редакції.

Проте, з такими рішеннями не може погодитись колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки такий спосіб захисту цивільних прав, як зобов'язання укласти договір, не передбачений ст.16 ЦК України; договір - це волевиявлення учасника правочину, яке в силу ст.203 ЦК України повинне бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а відмова відповідача від укладення такого договору є формою реалізації ними своїх прав.

Таким чином, зобов'язуючи КП "Комбінат комунальних підприємств" укласти з ФОП ОСОБА_1 договір, суди не зазначили, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту вимогам закону.

Відповідно до ст.16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст.16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин ( в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів).

Разом з тим, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав підлягають захисту судом на підставі п.1 ч.2 ст.16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Така правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України від 10.02.2012 у справі №6-110цс12, яка у відповідності із ст.111-28 ГПК України має враховуватись судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, суди попередніх інстанцій припустились помилки у застосуванні ст.16 ЦК України та не врахували правову позицію, висловлену у Постанові Верховного Суду України від 10.02.2012, що є підставою для скасування судових рішень і направленню справи на новий розгляд.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги КП "Комбінат комунальних підприємств", оскільки судами хоча і було повно встановлено обставини, що мають значення для даної справи, проте їм не надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судових рішень і направленню справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.01.2016р. у справі №905/1451/15 та Рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2015 скасувати.

Справу №905/1451/15 направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді М. Данилова

О. Яценко