ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 рокуСправа № 902/798/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Коваленка В.М., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2016у справі№ 902/798/14 господарського суду Вінницької областіза заявоюКомпанії "Nemiroff Holding Limited"доДочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff"провизнання банкрутомза участю представників сторін: Бондар А.І. - представник Дочірнього підприємства "Алко Інвест Україна"; Ліфлянчик Л.В. - представник арбітражного керуючого Сокола О.Ю.; ОСОБА_10 особисто та, як представник ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16; Тапанова Р.А. - представник Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff".

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 06.10.2015 у справі № 902/798/14 (суддя Тісецький С.С.), зокрема, відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні заяви про включення до складу кредиторів Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" (далі - ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff") з сумою грошових вимог в розмірі 40 357,04 грн., з яких 9 921,49 грн - заборгованість по заробітній платі, 1 281,57 грн - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 29 153,98 грн - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2016 у справі № 902/798/14 (головуючий суддя: Дужич С.П., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М.) ухвалу господарського суду Вінницької області від 06.10.2015 у справі № 902/798/14 - скасовано.

Прийнято нове судове рішення, яким, зокрема, відмовлено в задоволенні заяви про включення до складу кредиторів ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" ОСОБА_4 з сумою грошових вимог в розмірі 40 357,04 грн.

Не погоджуючись із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду із касаційною скаргою, просила скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2016 у справі № 902/798/14 в частині відмови у визнанні ОСОБА_4 конкурсним кредитором, винести нове рішення, яким визнати конкурсним кредитором та включити в реєстр кредиторів вимоги ОСОБА_4 до ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" у сумі 40 357,04 грн, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 10, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 35, 101 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняту судом апеляційної інстанції постанову, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою господарського суду Вінницької області від 22.07.2014 за заявою Компанії "Nemiroff Holding Limited" порушено провадження у справі № 902/798/14 про банкрутство ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff", на підставі ст.ст. 1, 2, 7, 9, 10, 16, 18, 19, 22, 114, 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сокола О.Ю.

23.07.2014 здійснено офіційне оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за № 6508 повідомлення про порушення провадження у справі № 902/798/14 про банкрутство ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff".

Після офіційного оприлюднення до господарського суду звернулись кредитори з грошовими вимогами до боржника, зокрема, 27.08.2014 надійшла заява ОСОБА_4 (вх.№ 08-48/222/14 від 19.08.2014) про визнання грошових вимог до боржника - ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" у розмірі 70 055,22 грн., з яких заборгованість по заробітній платі за частину березня та квітень 2014 року у сумі 12 287,64 грн., заборгованість по компенсації за невикористані 36 днів відпустки у сумі 12 056,40 грн. та заборгованість за затримку розрахунку при звільненні у 97 дні, за період з 01 травня по 05 серпня 2014 року, у сумі 44 711,18 грн., оскільки вона працювала на посаді юрисконсульта з інтелектуальних прав ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" та 30 квітня 2014 року була звільнена з роботи за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України (т.17 а.с.50-85, т.3 а.с.2-31).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 у справі № 902/798/14, зокрема, відмовлено в задоволенні заяви про включення до складу кредиторів ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" ОСОБА_4

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2015 у справі № 902/798/14 ухвалу господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 у справі № 902/798/14 (про відмову в задоволенні заяв кредиторів) - скасовано частково.

Визнано вимоги до ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff", зокрема, вимоги ОСОБА_4 в сумі 40 357,04 грн., з яких 9 921,48 грн. - заборгованість по виплаті заробітної плати, 1 281,57 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 29 153,98 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні.

В решті ухвалу господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 у справі № 902/798/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2015 у справі № 902/798/14 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2015 та ухвалу господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 у справі № 902/798/14 про відмову в задоволенні заяви - скасовано, справу № 902/798/14 передано на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

За результатами нового розгляду, господарський суд Вінницької області ухвалою від 06.10.2015 у справі № 902/798/14 відмовив, зокрема, ОСОБА_4 в задоволенні заяви про включення до складу кредиторів ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" з сумою грошових вимог в розмірі 40 357,04 грн в зв'язку з тим, що між ОСОБА_4 та боржником - ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" існує майновий спір щодо правових підстав виникнення та розміру заборгованості, вказаних у кредиторській заяві з вимогами до боржника, а також на тій підставі, що в матеріалах справи відсутнє окреме самостійне рішення, яке набрало законної сили, про стягнення з ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" на користь ОСОБА_4 заявлених вимог по заробітній платі, заборгованості по компенсації за невикористану відпустку та компенсаційних виплат у зв'язку з затриманням розрахунку при їх звільненні.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 15.01.2016, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції від 06.10.2015, встановив, що заявлені вимоги заявник - ОСОБА_4 обґрунтовує копіями: трудової книжки; наказу про її звільнення; довідки про відповідний розмір її посадового окладу; довідкою з відділення Пенсійного фонду України із відомостями про відрахування боржником пенсійних внесків відповідно до розмірів її заробітної плати, як застрахованої особи, що перебувала з ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" у трудових відносинах (форма ОК-5); особової картками, випискою з особового рахунку.

Боржник - ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" та розпорядник майна арбітражний керуючий Сокол О.Ю. вказані вимоги не визнають у зв'язку з їх безпідставністю, та зазначають, що боржником даній особі було виплачено заборгованість в частині яка не заперечувалась, зокрема, ОСОБА_4, було виплачено заборгованість у розмірі 32 048,28 грн., з яких заборгованість по заробітній платі - 5 716,15 грн., заборгованість по компенсації за невикористану відпустку - 10 774,93 грн. та заборгованість за затримку розрахунку при звільненні у сумі 15 557,20 грн.

Після зазначених виплат, станом на 16 грудня 2014 року, кредиторські вимоги ОСОБА_4 склали 40 357,04 грн., з яких: 9 921,49 грн. - заборгованість по заробітній платі, 1 281,57 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 29 153,98 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні (т.51 а.с.76-79).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що боржник - ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" та розпорядник майна боржника зазначені вище вимоги не визнаються, оскільки вважають, що вказаний заявник не був звільнений з роботи 30 квітня 2014 року, про що її офіційно повідомлялось 13 травня 2014 року (лист з доказами направлення т. 34 а.с. 59), а 29 серпня 2014 року; розрахунок заборгованості по заробітній платі та компенсаційних виплат проводився з урахуванням умов простою в якому перебувало підприємство з 24 березня по 10 жовтня 2014 року, за наказами генерального директора ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff", в період якого нарахування заробітної плати, у відповідності до положень ст. 113 КЗпП України, проводилось з розрахунку 2/3 тарифної ставки (окладу) встановленого працівникові, до моменту закінчення вимушеного простою.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду про існування майнового спору, зокрема, між ОСОБА_4 та боржником - ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" щодо правових підстав виникнення та розміру заборгованості, вказаних у кредиторській заяві з вимогами до боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскільки, відповідно до вимог ст.ст. 1, 10, 23 Закону про банкрутство, у процедурі банкрутства при розгляді заяв з грошовими вимогами до боржника, господарський суд обмежений колом учасників провадження у справі про банкрутство, передбаченого спеціальним Законом, не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обґрунтованість грошових вимог кредиторів поданими документами, суд апеляційної інстанції в даному випадку дійшов правомірного висновку, що розгляд таких спорів майнового характеру повинен здійснюватися за правилами господарського судочинства із застосуванням відповідного матеріального права, у даному випадку, трудового, з викликом сторін, дослідженням всіх доказів та заслуховуванням пояснень сторін, що стосується даного спору.

Судом апеляційної інстанції із матеріалів справи в оскаржуваній постанові встановлено, що на час винесення оскаржуваної ухвали господарським судом Вінницької області від 06.10.2015, при наявності спору між заявником та боржником , було відсутнє окреме самостійне рішення, яке набрало законної сили, про стягнення з ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" на користь ОСОБА_4 заявлених вимог по заробітній платі, заборгованості по компенсації за невикористану відпустку та компенсаційних виплат у зв'язку з затриманням розрахунку при їх звільненні за період з 01 травня по 05 серпня 2014 року.

Крім того, суд другої інстанції встановив, що заявлені до боржника грошові вимоги ОСОБА_4 у сумі 40 357,04 грн., з яких 9 921,49 грн. - заборгованість по заробітній платі, 1 281,57 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 29 153,98 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні за період з 01 травня по 05 серпня 2014 року складаються як з конкурсних (які виникли до порушення справи про банкрутство), так і поточних (які виникли після порушення справи про банкрутство), і, оскільки визнання та задоволення конкурсних та поточних кредиторських вимог має різну процедуру і відбувається у відмінному один від одного випадку і порядку, який передбачений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що грошові вимоги ОСОБА_4 повинні розглядатись відповідно до вимог зазначеного Закону, виходячи з того, виникли вони до порушення справи про банкрутство або після.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції в постанові зазначила, що до апеляційної скарги заявником, в підтвердження своїх кредиторських вимог було надано рішення апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року (т.65 а.с.210-226), про стягнення з боржника в сумі 153 493,02 грн. - середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, з грошовими вимогами на зазначену суму ОСОБА_4 взагалі не зверталась.

В той же час, суд другої інстанції, керуючись абзацами 1 та 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначив, що ОСОБА_4 не позбавлена права звернутися з відповідною заявою до боржника з кредиторськими вимогами у сумі 153 493,02 грн і після закінчення строку, встановленого для їх подання.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погодилась із висновком суду першої інстанції, що заява, зокрема, ОСОБА_4 про включення до складу кредиторів ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" є безпідставною і в задоволенні цієї заяви слід відмовити.

Проте, надавши оцінку доказам у справі, дослідивши дотримання господарським судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції від 06.10.2015 підлягає скасуванню, оскільки, як встановлено апеляційним господарським судом, місцевий господарський суд призначаючи до розгляду заявлені грошові вимоги, ухвалою від 03 серпня 2015 року задовольнив клопотання ОСОБА_18 та ОСОБА_10 про забезпечення можливості участі у судовому засіданні у даній справі в режимі відеоконференції та зазначив, що розгляд даних заяв буде відбуватися в приміщенні господарського суду Вінницької області в режимі відеоконференції з Печерським районним судом м. Києва (т.62 а.с.69-71).

Судом другої інстанції встановлено, що про винесену ухвалу учасники провадження про банкрутство було належним чином повідомлені, але, прибувши у визначені господарським судом місце і час для розгляду їх заяв у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заявники та їх представники були позбавлені участі у господарському засіданні з приводу зазначених питань, оскільки зв'язок між судами не був встановлений, і засідання та винесення ухвали відбулося без їх участі.

Зокрема, із протоколу судового розгляду від 06 жовтня 2015 року, судом апеляційної інстанції встановлено, що в судове засідання в приміщення господарського суду Вінницької області прибули представник ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" та розпорядник майна боржника, засідання відбулось у звичайному режимі, оскільки не вдалось встановити зв'язок з Печерським районним судом м. Києва та провести слухання в режимі відеоконференції (т.63 а.с.126-127).

Згідно довідки помічника судді Печерського районного суду м. Києва, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що для участі у судовому засіданні у справі № 902/798/14 вчасно прибули ОСОБА_4, ОСОБА_19 та ОСОБА_10, який представляв інтереси свої та заявників ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18, а також ОСОБА_25, який представляв інтереси свої та заявників ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, проте, господарський суд Вінницької області на зв'язок не виходив, а відповідальною особою господарського суду Вінницької області було повідомлено, що судове засідання вже відбулось (т.65 а.с.201), тобто зазначені учасники скористались своїм правом, щоб брати повноцінну участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Оскільки, господарським судом Вінницької області було визначено і належним чином повідомлено учасників справи про банкрутство про час і місце проведення судового засідання в приміщенні даного господарського суду в режимі відеоконференції з Печерським районним судом м. Києва, а потім, через відсутність відеозв'язку, змінено місце засідання суду про що не було належним чином повідомлено інших учасників провадження у банкрутстві, що прибули для участі у судове засідання за визначеною судом адресою, що є порушенням визначених ст. 22 ГПК України прав учасників провадження та порушенням принципу змагальності при розгляді господарських справ у суді, за яким господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства (ст. 43 ГПК України), суд апеляційної інстанції дійшов в оскаржуваній постанові висновку, що зазначена обставина є безумовною підставою для скасування ухвали господарського суду від 06.10.2015 на підставі п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку постанова суду апеляційної інстанції від 15.01.2016, в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_4 до боржника - ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff", в порушення вимог ст. 43 ГПК України, прийнята при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно з ст. 9 вказаного Закону, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частиною 10 ст. 16 вказаного Закону визначено, що з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 15.01.2016, ухвалою господарського суду Вінницької області від 22.07.2014 за заявою Компанії "Nemiroff Holding Limited" порушено провадження у справі № 902/798/14 про банкрутство ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_9

23.07.2014 здійснено офіційне оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за № 6508 повідомлення про порушення провадження у справі № 902/798/14 про банкрутство ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff".

Після офіційного оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника - ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff", а саме: про виплату заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, звернулась, зокрема, ОСОБА_4

Виходячи із абзацу 3 ч. 6 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за наслідками розгляду заяв з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, чи інших кредиторів, господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення з господарського спору, в тому числі і у справі про банкрутство, повинно бути мотивованим, прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 84 ГПК України, рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обгрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В даному випадку, суд другої інстанції в оскаржуваній постанові від 15.01.2016 встановив, що заявлені до боржника грошові вимоги ОСОБА_4 у сумі 40 357,04 грн., з яких 9 921,49 грн. - заборгованість по заробітній платі, 1 281,57 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 29 153,98 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні за період з 01 травня по 05 серпня 2014 року складаються як з конкурсних (які виникли до порушення справи про банкрутство), так і поточних (які виникли після порушення справи про банкрутство), і, оскільки визнання та задоволення конкурсних та поточних кредиторських вимог має різну процедуру і відбувається у відмінному один від одного випадку і порядку, який передбачений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що грошові вимоги ОСОБА_4 повинні розглядатись відповідно до вимог зазначеного Закону, виходячи з того, виникли вони до порушення справи про банкрутство або після, проте, в порушення вимог ст.ст. 43, 84 ГПК України, суд другої інстанції таких своїх висновків, з відповідним правовим обгрунтуванням, не мотивував.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що до апеляційної скарги заявником - ОСОБА_4, в підтвердження своїх кредиторських вимог до боржника у сумі 40 357,04 грн., з яких 9 921,49 грн. - заборгованість по заробітній платі, 1 281,57 грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 29 153,98 грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні за період з 01 травня по 05 серпня 2014 року, було надано рішення апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року (т.65 а.с.210-226), про стягнення з боржника в сумі 153 493,02 грн. - середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, з грошовими вимогами на зазначену суму ОСОБА_4 взагалі не зверталась.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що в даному випадку суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст.ст. 43, 101 ГПК України, в оскаржуваній постанові не надав належної правової оцінки наданому ОСОБА_4 до апеляційної скарги, в підтвердження її вимог до боржника, рішенню апеляційного суду м. Києва від 05.10.2015 про стягнення з боржника - ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" на користь ОСОБА_4 суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 153 493,02 грн, зокрема, судом другої інстанції не встановлено за який період апеляційний суд м. Києва стягнув зазначену суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та чи входять в дану суму заявлені ОСОБА_4, в цій справі про банкрутство, - 29 153,98 грн. заборгованості за затримку розрахунку при звільненні.

Отже, апеляційний господарський суд припустився порушень приписів ч. 1 ст. 43, ст. 84 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а також щодо належного правового обґрунтування (мотивування) своїх висновків, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Суд касаційної інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції від 15.01.2016 у справі № 902/798/14, в частині відмови ОСОБА_4 в задоволенні заяви про включення до складу кредиторів ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" підлягає скасуванню, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2016 у справі № 902/798/14, в частині відмови ОСОБА_4 в задоволенні заяви про включення до складу кредиторів Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" - скасувати. Справу № 902/798/14 в цій частині передати на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді В.М. Коваленко

В.Я. Погребняк