ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 923/1796/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Гольцової Л.А., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтеснабпром-А"на ухвалу та постановуГосподарського суду Херсонської області від 24.09.2015 Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2015за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Екопік-Україна"про заміну сторони виконавчого провадження у справі№ 923/1796/13 Господарського суду Херсонської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Морський"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Нефтеснабпром-А"прозвернення стягнення на предмет іпотеки,за участю представників сторін:

заявника: Педак С.В., дов. від 21.07.2014 б/н

позивача: Штульман З.В., дов. від 08.06.2015 б/н

відповідача: Педак С.В., дов. від 01.07.2014 № 40/16

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.02.2014 у справі № 923/1796/14 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Банк "Морський", звернуто стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтеснабпром-А" на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Морський" 1843580,90 грн. заборгованості за кредитним договором № 180213-КЮ від 18.02.2013, з яких: 1699100 грн. основної заборгованості за кредитом, 137415,48 грн. заборгованості за відсотками, 7065,42 грн. пені, на нерухоме майно - об'єкт у формі цілісного майнового комплексу автозаправної станції; земельну ділянку площею 0,1903 га, розташовану за адресою: Херсонська область, смт. Велика Олександрівка, вул. Виробнича, буд. 1, кадастровий номер: 6520955100:01:087:0010, з цільовим призначенням: для розміщення та обслуговування АЗС, визначено спосіб його реалізації шляхом продажу з публічних торгів та встановлено початкову вартість для реалізації на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтеснабпром-А" на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Морський" 36871,61 грн. компенсації по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 24.09.2015 у справі № 923/1796/13 (суддя Задорожна Н.О.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Журавльова О.О., суддів Разюк Г.П., Гладишевої Т.Я.), задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопік-Україна" про заміну сторони (стягувача) при примусовому виконанні наказу Господарського суду Херсонської області по справі № 923/1796/13; здійснено процесуальне правонаступництво та замінено позивача (стягувача) по справі № 923/1796/13 - Публічне акціонерне товариство Банк "Морський" при примусовому виконанні рішення по цій справі на його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопік-Україна".

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нефтеснабпром-А" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 24.09.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 у справі № 923/1796/13, прийнтяи нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Екопік-Україна" у задоволенні заяви.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Скаржник вказує на те, що при розгляді заяви до участі у справі не був залучений державний виконавець; при укладенні договору про відступлення права вимоги сторони шляхом укладення цивільно-правової угоди фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, що не передбачено чинним законодавством; а також зазначає, що із заявою про заміну сторони виконавчого провадження звернулося саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопік-Україна".

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопік-Україна" на касаційну скаргу, в якому правонаступник позивача просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.02.2014 в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Нефтеснабпром-А" перед ПАТ Банк "Морський" за кредитним договором № 180213-КЮ від 18.02.2013 у розмірі 1843580,90 грн. звернуто стягнення на нерухоме майно - об'єкт у формі цілісного майнового комплексу автозаправної станції та земельну ділянку площею 0,1903 га, розташовану за адресою: Херсонська область, смт. Велика Олександрівка, вул. Виробнича, буд. 1, кадастровий номер: 6520955100:01:087:0010, з цільовим призначенням: для розміщення та обслуговування АЗС, шляхом продажу з публічних торгів із встановленням початкової вартості для реалізації на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.

04.03.2014 на примусове виконання даного рішення господарським судом було видано відповідні накази.

26.08.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопік-Україна" звернулося до суду першої інстанції із заявою про заміну стягувача (ПАТ Банк "Морський") на його процесуального правонаступника (ТОВ "Екопік-Україна"), яка обґрунтована тим, що (1) між ПАТ Банк "Морський" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "Екопік-Україна" (новий іпотекодержатель) 11.12.2014 було укладено договір відступлення права вимоги, за яким первісний іпотекодержатель передав, а новий іпотекодержатель прийняв усі права первісного іпотекодержателя за договором іпотеки № 233 від 18.02.2013, укладеного з ТОВ "Нефтеснабпром-А" для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №180213-КЮ від 18.02.2013; (2) між ПАТ Банк "Морський" (первісний кредитор) та ТОВ "Екопік-Україна" (новий кредитор) 16.06.2014 укладено договір про відступлення права вимоги за договором № 180213-КЮ від 18.02.2013, за умовами якого первісний кредитор передав новому кредитору право грошової вимоги за договором № 180213-КЮ від 18.02.2013, укладеним між первісним кредитором та ТОВ "Нефтеснабпром-А", п. 1.1 якого встановлено, що загальна сума заборгованості за кредитним договором на дату укладення договору відступлення права вимоги становить 1928453,08 грн.

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 Цивільного кодексу України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

При цьому питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Як визначено у п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" статтею 25 ГПК України передбачено процесуальне правонаступництво у тому числі у зв'язку із заміною кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом певних обставин, але з повідомленням сторін, оскільки інше суперечило б приписам частини другої статті 22 ГПК стосовно прав сторін у судовому процесі.

Отже, заміна кредитора у зобов'язанні відбувається поза межами виконавчого провадження і за змістом статті 512 Цивільного кодексу України, статті 25 Господарського процесуального кодексу України та статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.11.2013 у справі № 6-122цс13, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 Цивільного кодексу України та статті 8 Закону України "Про виконавче провадження".

Суди попередніх інстанцій, керуючись вищенаведеними нормами законодавства та враховуючи відступлення первісним кредитором (іпотекодержателем) прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на користь ТОВ "Екопік-Україна", зважаючи на те, що договори відступлення права вимоги за договорами іпотеки та кредиту у судовому порядку недійсними не визнані, дійшли правомірного висновку про наявність правових підстав для здійснення заміни позивача (стягувача) у справі на його правонаступника.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із вищенаведеним висновком судів попередніх інстанцій, який відповідає встановленим обставинам справи та зроблений із вірним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність у законі вимоги щодо залучення державного виконавця до участі у розгляду справі, враховуючи, що питання обов'язкової участі сторін при вирішенні питання заміни сторони правонаступником віднесено на розсуд суду і обумовлено необхідністю, насамперед, з'ясуванням певних обставин справи, твердження скаржника про порушення судами норм процесуального права у зв'язку із розглядом справи за відсутності державного виконавця, не можуть бути підставою скасування законних і обґрунтованих судових рішень. При цьому, з матеріалів справи та наданих заявником пояснень вбачається, що копія заяви ТОВ "Екопік-Україна" була направлена на адресу державного виконавця і останній був обізнаний про розгляд сказаного питання судом.

Доводи скаржника щодо відсутності у ТОВ "Екопік-Україна" права на звернення до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні колегією суддів касаційної інстанції не беруться до уваги з огляду на викладену вище позицію Верховного Суду України, яка є обов'язковою для судів в силу приписів ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання скаржника та не, що сторони всупереч вимогам законодавства фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення шляхом укладення цивільно-правової угоди, колегією суддів також відхиляються, оскільки такі твердження спростовуються змістом укладених сторонами договорів про відступлення, за якими ТОВ "Екопік-Україна" передані права вимоги саме за договорами кредиту та іпотеки, а не права стягувача у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в ухвалі суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтеснабпром-А" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 24.09.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 у справі № 923/1796/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

О. Кролевець