ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 922/1109/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", с. Подвірки, Харківська обл.на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 рокуза скаргоюПублічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", с. Подвірки, Харківська обл.на постановуВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київу справі господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. КиївдоПублічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", с. Подвірки, Харківська обл.про стягнення 25 324 517,71 грн.

за участю представників

позивача: Прокоф'єва Л.В.,

відповідача: не з'явився,

відділу ДВС: Линнік В.В.

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2015 року публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" (далі за текстом - ПАТ "Харківська ТЕЦ-5") звернулось до господарського суду Харківської області зі скаргою на постанову державного виконавця, в якій просило суд визнати недійсною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі за текстом - відділ ДВС) Іванюти І.М. від 08.09.2015 року у виконавчому провадженні № 48618878 про накладення арешту на все майно, що належить ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" в межах суми звернення стягнення в розмірі 21 945 662, 39грн.

В обгрунтування вищезазначеної скарги ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" посилається на те, що винесена державним виконавцем відділу ДВС Іванютою І.М. постанова від 08.09.2015 року у виконавчому провадженні № 48618878 про накладення арешту на майно боржника порушує баланс інтересів сторін виконавчого провадження та вимоги чинного законодавства про виконавче провадження, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривні та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, а тому така постанова про накладення арешту є неправомірною.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2015 року залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 року в задоволенні скарги ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі № 922/1109/15 відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що дії державного виконавця повністю відповідають вимогам закону, оскільки законом дозволяється одночасне накладення арешту на майно та кошти боржника у межах строку для добровільного виконання рішення суду (абз. 2 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження"), при цьому, накладення арешту (без вилучення та примусової реалізації майна) не є заходом примусового виконання рішення відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", а є лише заходом забезпечення виконання рішення суду, який відповідно до ст. 25 вказаного Закону може бути застосований державним виконавцем протягом встановленого для добровільного виконання строку.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 26.10.2015 року і прийняти постанову про задоволення скарги ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" та визнання недійсною постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. від 08.09.2015 року у ВП № 48618878 про накладення арешту на все майно, що належить ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" в межах суми звернення стягнення в розмірі 21 945 662, 39 грн.

Позивачем та відділом ДВС відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представники позивача та відділу ДВС проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та відділу ДВС, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2015 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 року позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") про стягнення основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат задоволено частково: присуджено до стягнення з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 15 774 156, 44 грн. основного боргу, 621 177, 19 грн. 3 % річних, 5 487 181, 49 грн. збитків від інфляції, 63 147, 27 грн. судового збору; в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 3 341 383, 38 грн., 3 % річних в розмірі 1 094, 58 грн. та збитків від інфляції в розмірі 99 524, 64 грн. відмовлено.

Зазначене рішення суду набрало законної сили.

10.06.2015 року на примусове виконання рішення господарським судом Харківської області від 24.03.2015 року видано наказ.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до відділу ДВС з заявою від 02.09.2015 року про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти та майно боржника в межах суми боргу та оголошення заборони на його відчуження з метою забезпечення виконання наказу суду від 10.06.2015 року по справі № 922/1109/15.

03.09.2015 року відділом ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

08.09.2015 року за заявою стягувача органом виконавчої служби винесено постанову про арешт майна боржника в межах суми боргу та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Таким чином, закон передбачає можливість одночасного накладення арешту як на майно, так і на кошти боржника у межах строку для добровільного виконання рішення суду.

Суд касаційної інстанції відзначає, що господарськими судами попередніх інстанцій правомірно було відхилено посилання боржника на те, що одночасне накладення арешту на кошти та на майно боржника у межах строку для добровільного виконання рішення суду порушує вимоги закону та не прийнято до уваги доводи боржника про порушення державним виконавцем порядку черговості стягнення за виконавчим документом, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішення державний виконавець розпочинає у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 1 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення.

Згідно зі ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Стаття 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначає порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, за приписами якої (ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження") звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

З огляду на вищезазначені правові приписи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про безпідставність скарги ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на постанову державного виконавця, оскільки дії державного виконавця повністю відповідають вимогам закону, так як законом дозволяється одночасне накладення арешту на майно та кошти боржника у межах строку для добровільного виконання рішення суду (абз. 2 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження"), при цьому, накладення арешту (без вилучення та примусової реалізації майна) не є заходом примусового виконання рішення відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", а є лише заходом забезпечення виконання рішення суду, який відповідно до ст. 25 вказаного Закону може бути застосований державним виконавцем протягом встановленого для добровільного виконання строку.

Крім того, посилання боржника на те, що дії державного виконавця порушують баланс інтересів учасників виконавчого провадження правомірно було визнано судами попередніх інстанцій безпідставними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, так як порушенням балансу інтересів сторін виконавчого провадження є саме факт невиконання боржником рішення суду та намагання оскаржити законні дії державної виконавчої служби, направлені на здійснення заходів до забезпечення виконання цього рішення.

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що висновки господарських судів попередніх інстанцій у даній справі відповідають встановленим ним обставинам справи і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Посилання ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" в касаційній скарзі на порушення судами законодавчих приписів не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права та не спростовують законних і обгрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 року у справі № 922/1109/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяВ.С. Божок СуддіТ.Ф. Костенко О.М. Сибіга