ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 914/4366/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіАлєєвої І.В., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивачаЧижович І.З. (дов. від 22.12.2015 р. №2302-вих.-2847)відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуУправління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської радина постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 р.у справі № 914/4366/14 господарського суду Львівської областіза позовомУправління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської радидоПриватного підприємства "Укргал Плюс"простягнення 23 361,36 грн.

В С Т А Н О В И В :

Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Укргал Плюс" про стягнення заборгованості у розмірі 20 886,14 грн. та пені у розмірі 2 474, 74 грн.

В подальшому, Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради надано до господарського суду Львівської області клопотання, в якому уточнено період нарахування основного боргу та пені.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору №170-12 від 29.08.2012 р. про право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення щодо щомісячної сплати коштів за користування об'єктом пл. 56,0 кв.м., внаслідок чого, у останнього утворилась заборгованість.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.03.2015 р. у даній справі (головуючий суддя Долінська О.З., судді Синчук М.М., Юркевич М.В.), позов задоволено частково: стягнуто з Приватного підприємства "Укргал Плюс" на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 20 886,14 грн. основної заборгованості, 578,35 грн. пені та 1 827,00 грн. витрат на сплату судового збору. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване обґрунтованістю позовних вимог, зокрема тим, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору оренди не сплачував орендну плату, в результаті чого виник борг у вказаній сумі, на який позивачем нарахована пеня.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 р. (головуючий суддя Матущак О.І., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.), рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2015 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. Стягнуто з Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на користь Приватного підприємства "Укргал Плюс" 913,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова мотивована тим, що сторонами при укладенні договору не досягнуто всіх істотних умов договору, необхідних для договорів даного виду, а саме не досягнуто згоди щодо предмету договору та розміру орендної плати.

Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради не погоджуючись із зазначеною постановою, звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2015 р. залишити без змін, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків апеляційного суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві Приватне підприємство "Укргал Плюс" надає додаткові пояснення щодо даного спору та просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.12.2015 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 27.01.2016 р. представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції вказував про те, що позивачем не було жодним чином ідентифіковано та зазначено місцезнаходження конструктивного елементу благоустрою комунальної власності для розміщення малої архітектурної форми площею 56, 0 кв.м., яку він за договором №170-12 зобов'язувався надати у користування.

Також, суд апеляційної інстанції зазначав, що в договорі сторонами не визначено порядок передання об'єкту оренди, а матеріали справи в свою чергу не містять доказів такого передання.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що саме лише підписання договору №17-11 від 29.08.2012 р. на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення без отримання необхідного дозволу та відсутність доказів про їх подальше розміщення є свідченням того, що оспорюваний договір як юридичний факт не відбувся, а отже, не виникає жодних правовідносин між його сторонами, а він відповідно до ст.638 Цивільного Кодексу України вважається неукладеним.

Крім того, обґрунтовуючи свою постанову, суд апеляційної інстанції керувався приписами статей Закону України "Про оренду землі."

Проте, з такими висновками апеляційного суду, колегія суддів касаційної інстанції погодитись не може та зауважує про таке.

Відповідно до п. 1.1 Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженого рішенням Виконавчого комітету міської ради від 07.12.2007 р. №1100 (із змінами та доповненнями), Управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Згідно до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 19.10.2006 р. №219, до повноважень Департаменту економічної політики Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Положення про Управління комунальної власності Львівської міської ради, основними завданнями управління є: виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.

З огляду на матеріали справи, Управління комунальної власності Львівської міської ради надало Приватному підприємству "Укргал Плюс" у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності для розміщення малої архітектурної форми площею 56,0 кв. м., за адресою: м. Львів, просп. Чорновола - вул. Вагова на умовах оренди на термін вказаний у договорі.

У відповідності до ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" мала архітектурна форма - невелика споруда декоративного, допоміжного чи іншого призначення, що використовується для покращення естетичного вигляду громадських місць і міських об'єктів, організації простору та доповнює композицію будинків, будівель, їх комплексів. До малих архітектурних форм належать: 1) альтанки, павільйони, навіси; 2) паркові арки (аркади) і колони (колонади); 3) вуличні вази, вазони і амфори; 4) декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади; 5) монументальна, декоративна та ігрова скульптура; 6) вуличні меблі (лавки, лави, столи); 7) садово-паркове освітлення, ліхтарі; 8) сходи, балюстради; 9) паркові містки; 10) обладнання дитячих ігрових майданчиків; 11) павільйони зупинок громадського транспорту; 12) огорожі, ворота, ґрати; 13) меморіальні споруди (надгробки, стели, обеліски тощо); 14) рекламні та інформаційні стенди, дошки, вивіски; 15) інші об'єкти, визначені законодавством. Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Статтею 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що до об'єктів благоустрою населених пунктів належать: 1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам'ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 р. №244, затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1.3 даного порядку, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

З огляду на матеріали справи, Ухвалою Львівської міської ради 12 сесії 5-го скликання від 05.03.2009 р. №2451, на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про благоустрій населених пунктів", затверджено Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення, а також форму договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення.

Вищевказане Положення відповідно до п. 1.2, розроблене з метою визначення порядку справляння орендної плати за окремі конструктивні елементи благоустрою комунальної власності та встановлення відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати або ухилення від неї.

Пунктом 2 Положення передбачено, що до об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення площа орендованого елемента благоустрою комунальної власності визначається як площа горизонтальної проекції об'єкта соціально-культурного, торговельного та іншого призначення.

Ухвалою Львівської міської ради І сесії 6-го скликання від 16.12.2010 р. №19 внесено зміни до ухвал міської ради від 18.12.2008 р. №2311 та від 03.12.2009 р. №3087 щодо схеми розміщення архітектурних форм у зв'язку із зміною їх власників.

Відповідно до вищевикладеної ухвали Приватному підприємству "Укргал Плюс" дозволяється розміщення малої архітектурної форми площею 56,0 кв. м. за адресою: м. Львів, просп. Чорновола - вул. Вагова.

З викладеного вбачається, що фактичним дозволом на розміщення об'єктів на орендованих конструктивних елементах благоустрою є ухвала Львівської міської ради від 16.12.2010 р. №19, яка не була оскаржена в судовому порядку та є чинною.

Як вже зазначалось вище, між управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та приватним підприємством "Укргал Плюс" 29.08.2012 р. було укладено договір №170-12.

Пунктом 2.1.1 договору сторони визначили, що орендодавець зобов'язується надати у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності для розміщення малої архітектурної форми, площею 56,0 кв.м. (тротуар, газон тощо) за адресою: м. Львів, вул. Чорновола - вул. Вагова.

Відповідно до п.2.2.2 договору, орендодавець зобов'язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість оренди окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними згідно до Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення.

Пунктом 3.1 договору визначено, що обов'язок внесення орендної плати орендарем виникає з часу укладення договору оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення.

Згідно п. 3.2 договору, орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об'єктом площею 56 кв.м. щомісячно до 25 числа поточного місяця у розмірі (35,0*56,0*27*18*0,0084)/12*1,2 = 800,15 грн. за місяць, у тому числі ПДВ 133,36 грн.

Термін дії договору встановлюється на 3 роки (п. 7 договору).

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати по договору та пеню.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського Кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору.

Згідно до ст. 626, 627 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено істотні умови договору оренди.

Згідно до приписів ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного Кодексу України та ст. 193 господарського Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського Кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд вірно зауважив про те, що сторонами договору, враховуючи положення ст. 638 Цивільного Кодексу України, ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, якими не передбачено звільнення чи відстрочення від сплати орендної плати орендарем у випадку не розміщення ним на виконання умов договору об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення.

До того ж, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що Приватне підприємство "Укргал Плюс" з моменту підписання договору від 29.08.2012 р. на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення малої архітектурної форми та іншого призначення і до закінчення строку його дії не зверталось до управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради з метою його розірвання.

А тому, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 20 886, 14 грн.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення пені у розмірі 578,35 грн., з огляду на таке.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України закріплено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ч. 2 ст. 343 Господарського Кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня. Сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, - на зменшення їх фінансування.

На підставі викладеного колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що закон визначає не розмір пені як такий, а лише верхню межу цього розміру, в свою чергу конкретний розмір пені має визначатися за згодою сторін.

Однак, місцевий господарський суд вищевикладені норми законодавства не врахував, а також не звернув увагу на умови договору, якими не погоджено відсоток нарахування пені.

До того ж, колегія суддів касаційної інстанції вказує, що місцевий господарський суд здійснив розрахунок пені за період більший ніж передбачено законом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у зв'язку з її необгрунтованістю.

Крім того, суд касаційної інстанції зауважує про те, що суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого суду зазначив про не укладеність договору №17-11, який не був предметом дослідження у даній справі.

Враховуючи викладене, розглянувши справу у касаційному порядку колегія суддів касаційної інстанції встановила, що постанова апеляційного господарського суду прийнята при неналежному дослідженні всіх обставин справи всупереч норм права, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, що є підставою для її скасування.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, касаційна інстанція приймає до уваги доводи касаційної скарги та приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, в зв'язку з чим постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - частково залишенню в силі.

Керуючись пунктом 6 статті 1119, статтями 1117, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 р. у справі №914/4366/14 скасувати, рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2015 р. в частині стягнення основного боргу у розмір 20 886, 14 грн. залишити без змін, в частині стягнення пені у розмірі 578,35 грн. скасувати.

Головуючий суддя І. Алєєва

Судді: М. Данилова

Т. Данилова