ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 913/181/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши касаційну скаргу Сєвєродонецької міської ради Луганської області на постановувід 18.08.2015Донецького апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Луганської області № 913/181/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Латєст"доСєвєродонецької міської ради Луганської областіпровизнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, за участю представників сторін:

позивача - не з'явились, відповідача - не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 01.07.2015 року (суддя - Драгнєвіч О.В.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Латєст" до Сєвєродонецької міської ради задоволено повністю. Визнано недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 441290004000150 від 24.06.2011 до договору оренди землі № 432 від 20.11.2002, державна реєстрація від 20.11.2002 № 432, який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Латєст" та Сєвєродонецькою міською радою. Стягнуто з Сєвєродонецької міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Латест" судовий збір у сумі 1 218 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.08.2015 р. (судді - Склярук О.І., Дучал Н.М., Мартюхіна Н.О.) рішення Господарського суду Луганської області від 01.07.2015 року залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, Сєвєродонецька міська рада Луганської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Латєст" звернулося до господарського суду з позовною заявою до міської ради Луганської області м. Сєвєродонецьк про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Сєвєродонецької міської ради міської ради № 1557 від 01.10.2002 р. вирішено передати ТОВ "Латєст" у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий № 441290001:04:004:0029 загальною площею 0,1135 га за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 15-А, строком на 25 років.

Відповідачем рішенням сесії двадцять четвертого скликання № 404 від 07.11.2002 р. затвердженні рішення виконкому міської ради прийняті у 2002 році, в тому числі й ТОВ "Латєст".

На підставі прийнятих рішень, 20.11.2002 р. між Сєвєродонецькою міською радою та ТОВ "Латєст" підписано договір оренди землі № 432. Відповідно до п.1 договору, орендодавець надав, а орендар набув право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк вул. Пивоварова,15-А, загальною площею 0,1135 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 224 185,20 грн. Згідно п. 2.2 договору він укладений строком до 20.11.2027 р. Відповідно до п. 2.3 договору оренди, орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі 3 362,77 грн. на рік.

Розмір орендної плати може бути переглянутий при зміні індексації грошової оцінки земельної ділянки, а також у інших випадках, передбачених законодавством України.

Додатковою угодою № 1 від 24.03.2003 р. до цього договору сторони внесли зміни до абзацу 4 п.2.3 розділу 2 щодо бюджетного рахунку. За умовами додаткової угоди № 2 сторони змінили абзац 1 та 2 п. 2.3 "Орендна плата": "Орендна плата вноситься Орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі: 3480,08 грн. на рік. Орендна плата вноситься у такі строки: з 01.01.2006 р. щомісячно в розмірі: 290,01 грн. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця". Додатковою угодою № 3 (без точного зазначення повної дати) в березні 2008 року сторонами внесені зміни до абзаців 4, 5 розділу 1: Грошова оцінка земельної ділянки складає: 238 554,30 гривень. Коефіцієнт орендної плати складає: 5, та до розділу 2.3 абзац 1, 2 змінили на Орендна плата вноситься Орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі: 11 927,72 грн. на рік, що складає 5,00% від нормативної грошової оцінки. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі 993,98грн. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Угода діє з 01.01.2008. (а.с.54).

За умовами додаткової угоди № 4 2009 року (без точного зазначення повної дати), сторони внесли зміни в абз.4,5 розділу 1 предмету договору, зазначивши, що грошова оцінка земельної ділянки складає 274 817,55грн. Коефіцієнт орендної плати складає: 5. Абзаци 1,2 розділу 2.3 орендна плата змінили на: орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі в розмірі 13 740,88грн. на рік, що складає 5,00% від нормативної грошової оцінки. Орендна плата вноситься щомісячно в розмірі 1 145,07 грн. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Угода діє з 01.01.2009 р. (а.с.56).

Господарським судом Луганської області встановлено факт відсутності державної реєстрації у відповідності до вимог діючого законодавства вище перелічених додаткових угод.

24.06.2011 р сторони уклади додаткову угоду до договору № 432 оренди земельної ділянки від 20.11.2002 р., (державна реєстрація 07.07.2011р. № 441290004000150), за умовами якої сторони дійшли згоди про зміну вартості нормативної грошової оцінки орендованої землі на суму 442 184,65 грн.

Правовою підставою для підписання додаткової угоди за її змістом стало рішення сесії Сєвєродонецької міської ради № 431 від 29.03.2011 р. "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста, селища Синецький, селища Павлоград, селище Лісова Дача, села Воєводівка" та рішення сесії Сєвєродонецької міської ради "Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради" від 28.04.2011 р. № 516.

Також сторони вирішили абзаци 1, 2 розділу 2.3 "Орендна плата" договору оренди землі змінити на наступну редакцію: Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі в розмірі з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р. 15 476,46 грн. на рік, що складає 3,50% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. 19 898,31 грн. на рік, що складає 4,50% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. 22 109,23 грн. на рік, що складає 5,00% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. 24 320,16 грн. на рік, що складає 5,50% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2015 р. 26 531,08 грн. на рік, що складає 6,00% від нормативної грошової оцінки. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі: з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р. 1 289,71 грн., з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. 1 658,19 грн., з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. 1 842,44 грн., з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. 2 026,68 грн., з 01.01.2015 р. 2 210,92 грн., протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012р. по справі № 1227/3807/2012 за адміністративним позовом ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД до Сєвєродонецької міської ради про визнання незаконним рішення № 431 від 29.03.2011 та його скасування, було задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано рішення Двадцятої (чергової) сесії шостого скликання Сєвєродонецької міської ради на 29.03.2011 р. № 431 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка.

Зазначена вище постанова була скасована постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 р., у задоволені позову - відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 р. постанова Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 р. залишена в силі, а постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 р.- скасована.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржена додаткова угода до договору оренди була укладена на підставі рішення міської ради "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста", яким змінено (збільшено) нормативну грошову оцінку земельної ділянки та розмір орендної плати з 01.07.2011 р.

Підставою для скасування зазначеного акту та визнання його протиправним стало зокрема, недотримання відповідачем вимог закону про захист охороняємих прав та інтересів всіх землекористувачів міста Сєвєрдонецька у сфері публічного-правових відносин на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Його рішення, як суб'єкта владних повноважень, прийнято всупереч приписам Бюджетного кодексу України, Закону України "Про оцінку земель", Податкового Кодексу, п.21 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 р. № 213 "Про методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", п.п.3.3. 3.8 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, що затверджений Наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук 27.01.2006 р. № 18/15/21/11.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонам) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Попередні судові інстанції обґрунтовано зазначили, що при розгляді позовів про визнання недійсними правочинів вчинення яких було засновано на нормативно-правових актах державних та інших органів, які у подальшому скасовані (визнано не чинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарські суди повинні виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання не чинним або недійсним рішення) не може вважатися достатньою підставою задоволення позовних вимог без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

Відповідність чи не відповідність правочину вимогам закону оцінюється стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину, тобто станом на 24.06.2011р.

Відповідно до частини першої ст. 15, ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір орендної плати за землю визначається шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Положення Податкового кодексу України (підпункт 14.1.147 пункт 143,1 статті 14, пункти 288.1, 288.4 статті 288, підпункт 288.5.1, 288.5.2. пункту 288.5 статті 288) який діяв на час укладання спірної угоди, Закону України "Про оренду землі" не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розмірі орендної плати. Також, договором оренди землі мають визначатися форма, умови внесення орендної плати, при цьому строк внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності повинні встановлюватися відповідно до Податкового кодексу України.

Таким чином, орендна плата за користування земельними ділянками державною та комунальною власності є регульованою ціною, яка розраховується відповідно від грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється у договорі.

Так як орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Оскільки рішення про встановлення нормативної грошової оцінки було скасовано, відтак з моменту прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.

Судами було зроблено висновок про те, що розмір орендної плати, яка була зазначена у додатковій угоді, і, яка є регульованої ціною, було визначено не вірно, на підставі грошової оцінки земельної ділянки, затвердження якої в подальшому було скасовано.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сєвєродонецької міської ради Луганської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 01.07.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.08.2015 у справі № 913/181/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський