ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 912/3212/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін від прокуратуриБезкоровайного Б.О.від відповідачаПахомової О.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз"на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 рокуу справі№ 912/3212/14 Господарського суду міста Києваза позовомСвітловодського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській областідоПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз"про208 006,30 грнВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Світловодський міжрайонний прокурор (надалі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області (надалі - ДЕІ у Кіровоградській області, позивач) з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" (надалі - ПАТ "Укртрансгаз", відповідач) збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (самовільного водокористування за період з 24.12.2013 року по 28.05.2014 року), в розмірі 208006,30 грн.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що його вина у неодержанні дозволу на спеціальне водокористування відсутня, оскільки ним було вжито всіх необхідних та можливих заходів передбачених чинним законодавством для отримання цього дозволу, і самостійно сплачувався збір за спеціальне водокористування, а тому відсутні обставини самовільного водокористування та заподіяння шкоди державі з боку відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року (суддя Лиськов М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (судді: Ільєнок Т.В. (головуючий), Корсакова Г.В., Яковлєв М.Л.), позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ПАТ "Укртрансгаз" на користь держави в особі ДЕІ у Кіровоградській області 208006, 30 грн збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу, зарахувавши кошти до спеціального фонду Державного бюджету України, спеціальних фондів місцевих бюджетів Кіровоградської обласної ради та Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2015 року у справі № 912/3212/14 рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 року скасовані; справа направлена на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2015 року (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 року (судді: Смірнова Л.Г. (головуючий), Чорна Л.В., Кропивна Л.В.), позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з ПАТ "Укртрансгаз" на користь держави в особі ДЕІ у Кіровоградській області 208006, 30 грн збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу, зарахувавши кошти до спеціального фонду Державного бюджету України, спеціальних фондів місцевих бюджетів Кіровоградської обласної ради та Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ПАТ "Укртрансгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а також на невиконання судами попередніх інстанцій вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції, всупереч ст. 1117, 11112 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) просить скасувати рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника відповідача та прокуратури, перевіривши згідно ст.ст. 1115, 1117ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з актом № 07-105 від 28.05.2014 року, складеним за результатами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в діяльності Кременчуцького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (надалі - Кременчуцьке ЛВУМГ) філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз", проведеної ДЕІ у Кіровоградській області встановлено, що підприємство здійснює централізоване водопостачання без дозволу на спеціальне водокористування. Строк дії дозволу на спеціальне водокористування № 10020 А/Кір, виданого 03.02.2011 року закінчився 23.12.2013 року.

За наслідками перевірки ДЕІ у Кіровоградській області відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року N 389 (надалі - Методика), здійснила розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на водокористування за період з 24.12.2013 року по 28.05.2014 року, розмір яких становить 208006,30 грн.

Відмова ПАТ "Укртрансгаз" відшкодувати державі заподіяні збитки у добровільному порядку стала підставою для звернення прокурора з такими вимогами до господарського суду.

Ухвалюючи за результатами нового розгляду рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, керуючись ст.ст. 48, 49, 110, 111 ВК України, ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та п.п. 1.2, 1.7, 9.1 Методики, зважаючи на те, що долучені до матеріалів справи докази свідчать про використання відповідачем водних ресурсів для потреб централізованого водопостачання при відсутності дозволу на спеціальне водокористування, і розрахунок збитків здійснено відповідно до вимог закону, дійшов висновку про обґрунтованість позову та його задоволення в повному обсязі.

Водночас, у постанові Вищого господарського суду України від 20.05.2015 року у справі № 912/3212/14, на підставі якої справа була направлена на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, колегією суддів було зазначено, що суди, вирішуючи спір, не перевіряли заперечення відповідача щодо відсутності вини в заподіянні шкоди, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, у постанові Вищого господарського суду України від 20.05.2015 року у справі № 912/3212/14 встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 42, 43, 84 ГПК України суди попередніх інстанцій взагалі не дали належної оцінки доказам відповідача, які за його твердженням, підтверджують, що він вжив всіх залежних від нього заходів для своєчасного отримання дозволу на спеціальне водокористування, і в рішенні не навели жодних мотивів, чому суд не бере їх до уваги.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України"Про деякі питання практики застосування розділу XII 1 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для господарського суду під час нового розгляду справи, повинні бути максимально конкретними й стосуватися виключно вчинення господарським судом певних процесуальних дій та/або встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі і не були з'ясовані у прийнятті рішення або постанови господарського суду.

Як вбачається зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2015 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 року, судами під час нового розгляду справи було проігноровано необхідність дослідження питання щодо вжиття всіх залежних від відповідача заходів для своєчасного отримання дозволу на спеціальне водокористування, як і не встановлено наявність або відсутність вини відповідача в заподіянні шкоди всупереч вказівкам суду касаційної інстанції.

На необхідність дослідження безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду та самою шкодою зі встановленням вини особи, яка заподіяла таку шкоду при притягненні особи до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди звертає увагу Верховний Суд України у постанові від 28.11.2011 р.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, але з урахуванням визначених принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована наданими особою, яка заподіяла таку шкоду доказами, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічна правова позиція щодо презумпції вини викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 р. у справі № 4-469св10.

В даній справі відповідачем надано суду докази, які, на думку відповідача, доводять його твердження щодо відсутності вини останнього та вжиття ним всіх необхідних заходів для отримання відповідного дозволу, водночас судами попередніх інстанцій зазначеним доводам та доказам не надано жодної оцінки та не сформовано відповідний висновок щодо наявності або відсутності вини відповідача.

При повторному новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, перевірити та надати оцінку доводам відповідача щодо відсутності його вини в заподіянні шкоди, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне, обґрунтоване та достатньо мотивоване судове рішення.

Враховуючи те, що розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та доведеною виною відповідача, то ігнорування та недоведення вини відповідача в мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення без встановлення зазначених обставин справи.

За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, як такі що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справа згідно п. 3 ст. 1119 ГПК України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки допущені порушення унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити наявність або відсутність вини відповідача в заподіянні шкоди, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне, обґрунтоване та достатньо мотивоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 року у справі № 912/3212/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Гончарук П.А.

Суддя Кондратова І.Д.

Суддя Стратієнко Л.В.