ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 912/1387/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Гольцової Л.А., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення та постановуГосподарського суду Кіровоградської області від 13.08.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2015у справі№ 912/1387/15 Господарського суду Кіровоградської областіза позовомПублічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення 92075,23 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: ОСОБА_5, дов. від 30.07.2015 № 729

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 53000,00 грн. заборгованості за кредитом, 27325,12 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 8026,90 грн. пені, 3723,21 грн. заборгованості по комісії за Договором б/н від 27.01.2012.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2015 у справі № 912/1387/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Макаренко Т.В., судді Наливайко Є.М., Шевчук О.Б.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Вечірка І.О., суддів Кузнецова В.О., Науменка І.М.), позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість по кредиту в сумі 53000,00 грн.; заборгованість по процентам - 27325,12 грн., пеню в сумі 8026,90 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 3723,21 грн., а також судовий збір в розмірі 1841,50 грн.

Не погоджуючись із рішенням першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2015 у справі № 912/1387/15, прийняти нове рішення про відмову у позові.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що судами не надано оцінки заяві про відкриття поточного рахунку від 27.01.2012, яка не спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, оскільки відкритий за вказаною заявою рахунок вже обслуговувався за договором № KG180W від 03.03.2007; докази, які суди попередніх інстанцій визнали достатніми, не підтверджують надання кредиту відповідачу; судами не встановлено дати надання кредиту; не надано оцінки розміру та відповідності Умовам і правилам надання банківський послуг ставки процентів за користування кредитом, наведеної у розрахунку позивача.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та свідчать матеріали справи, 27.01.2012 Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 було підписано заяву про відкриття у ПАТ КБ "ПриватБанк" поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитка печатки.

Із змісту зазначеної заяви вбачається, що її підписанням відповідач погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за Розрахунковими картками, що розміщені на сайті Банку http://privatbank.ua, https://client-bank.privatbank.ua, тарифами Банку, які разом з цією заявою та карткою із зразками підписів і відбитка печатки складають Договір банківського обслуговування. Крім того, підписавши дану заяву відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Сторони погодили, що відносини між Банком та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну інформації/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку (www.pb.ua або інший Інтернет - /SMS-ресурс, зазначений Банком).

Судами попередніх інстанцій визначено, що відповідно до вказаної заяви відповідач просив відкрити йому поточний рахунок № НОМЕР_2, картковий рахунок № НОМЕР_1, тип корпоративної картки blitz business, № НОМЕР_3.

Разом з тим, як зазначено судами, рахунок № НОМЕР_2 вже було раніше відкрито банком відповідачу згідно договору банківського рахунку за № НОМЕР_4 від 26.11.2008. Факт укладання вказаного договору підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву. Згідно із поясненнями позивача, шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку від 27.01.2012 відповідач скористався новим для нього банківським продуктом - обслуговування карткою одного і того ж самого рахунку № НОМЕР_2.

Відповідно до підпунктів 3.2.1.1.3, 3.2.1.1.4 Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua (надалі - Умови та Правила), кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків та винагороди. При цьому, Банк не оплачує витрати Клієнта у випадку надходження на його рахунок документів на примусове списання (стягнення) коштів, при забороні проведення операцій по рахунку.

Згідно з підпунктами 3.2.1.1.5, 3.2.1.1.6 Умов та Правил ліміт кредитування Банком розраховується за внутрішньобанківською методикою на підставі даних про рух коштів по поточному рахунку, платоспроможності Клієнта інших показників. Банк має право в односторонньому порядку змінити розмір ліміту кредитування.

У відповідності з підпунктом 3.2.1.4.3 Умов та Правил сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно з підпунктами 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, проводиться в порядку, зазначеному в підпунктах 3.2.1.1.1, 3.2.1.2.1.4, 3.2.1.2.2.8. Відсотки, несплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими (крім випадків розірвання кредиту згідно підпунктом 3.2.1.2.3.4). Сплата відсотків може бути проведена Клієнтом також з інших належних йому рахунків у встановленому законом порядку.

Згідно з підпунктом 3.2.1.4.4 Умов та Правил Клієнт сплачує Банку винагороду за використання ліміту відповідно до підпунктів 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць в порядку, передбаченому Умовами та Правилами надання банківських послуг. Банк може за своїм розсудом не стягувати зазначену комісію у разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень.

Відповідно до підпункту 3.2.1.4.5 Клієнт сплачує Банку винагороду за користування кредитом згідно з підпунктом 3.2.1.4.4.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач свої зобов'язання щодо надання кредиту відповідачу виконав належним чином, встановивши відповідачеві кредитний ліміт, зокрема з 30.01.2012 в розмірі 23000,00 грн., з 01.08.2012 в розмірі 46000,00 грн., з 04.03.2013 в розмірі 50000,00 грн., з 13.03.2013 в розмірі 53000,00 грн., з 01.03.2014 року в розмірі 53000,00 грн., з 02.03.2014 року в розмірі 52561,59 грн., який був використаний відповідачем, що підтверджується довідкою Банку від 01.04.2015 № 08.7.0.0.0/150401165438, банківськими виписками з рахунку відповідача № НОМЕР_2 за період з 20.12.2013 по 16.02.2015 та копіями меморіальних ордерів № 034Д від 30.01.2012 на суму 23000,00 грн., № 0003 від 01.08.2012 на суму 23000,00 грн., № OMCL від 04.03.2013 на суму 4000,00 грн., № 06ТМ від 13.03.2013 на суму 3000,00 грн.

Невиконання відповідачем зобов'язань по поверненню кредитних коштів, сплаті відсотків та комісії за користування ними стало підставою звернення позивача із даним позовом до суду про стягнення з відповідача 53000,00 грн. заборгованості за кредитом, 27325,12 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 8026,90 грн. пені, 3723,21 грн. заборгованості по комісії.

Як визначено ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору

Згідно із ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком

Відповідно до ч. 4 ст. 1068 Цивільного кодексу України клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Статтею 1069 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини стосовно приєднання відповідача до "Умов та Правил надання банківських послуг" та "Тарифів Банку", між сторонами у справі фактично було укладено змішаний договір, який містить елементи як кредитного договору, так і договору банківського рахунку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містяться в ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов'язковість виконання сторонами умов договору.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами встановлено, що згідно банківськими виписками з рахунку відповідача № НОМЕР_2 за період з 20.12.2013 по 16.02.2015 відповідач використав кредитний ліміт, проте не здійснив платежі на виконання своїх грошових зобов'язань за договором, у зв'язку з чим заборгованість з поверненням кредиту становить 53000 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 27325,12 грн., заборгованість по комісії - 3723,21 грн.

Встановивши факт порушення відповідачем зобов'язань з повернення кредиту і процентів за користування кредитними коштами та перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку суми пені та його відповідність законодавству, суди дійшли висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 8026,90 грн., нарахованої за період з 14.11.2012 по 16.02.2015.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними висновки місцевого та апеляційного господарських судів в частині стягнення процентів за користування кредитом, з огляду на таке.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Як передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно абзацу 2 пункту 1, пункту 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Між тим, судами першої та апеляційної інстанції зазначені вимоги процесуального закону не були дотримані.

Як передбачено ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Вирішуючи спір в частині стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що підпунктом 3.2.1.4.1.1 Умов та Правил встановлено, що обнулити дебетове сальдо клієнт повинен у проміжок часу з 20-го по 25-те число місяця і за цей період ставка за користування кредитними коштами становить 0%. За користування кредитними коштами протягом 90 днів з дати періоду, коли дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 36% річних починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню. Починаючи із 91 дня кредит вважається простроченим і відсотки за користування кредитом вже сплачуються за ставкою 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Разом з тим, як свідчить наданий позивачем розрахунок, нарахування процентів за користуванням кредитом до 04.03.2014 здійснювалось позивачем за ставкою 24%, з 01.04.2014 по 01.07.2014 - за ставкою 48%, а починаючи з 01.07.2014 - за ставкою 56% річних.

Всупереч вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд першої інстанції не з'ясував правової природи процентної ставки, встановленої Умовами та Правилами, підстав і обставин зміни банком процентної ставки за користуванням кредитом, не визначив із урахуванням вимог ст. 1056-1 Цивільного кодексу України правомірності такої односторонньої зміни та не з'ясував обставин повідомлення відповідача про таку зміну та наявності згоди відповідача на внесення змін з урахуванням п. 3.2.1.1.16 Умов та Правил.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом та пені, яка нарахована за їх несвоєчасну сплату.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у справі № 912/1387/15 скасувати в частині стягнення 27325,12 грн. заборгованості по процентам та 8026,90 грн. пені.

Справу № 912/1387/15 в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

В іншій частині рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у справі № 912/1387/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

О. Кролевець