Постанова ВГСУ від 27.01.2016 року у справі №910/4879/15-г

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 910/4879/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015у справі№910/4879/15-г господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"доМоторного (транспортне) страхового бюро Українипро стягнення 13 050, 68 грн.в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Хруленко М.В., - відповідача Лифар О.Ю.,

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 21.01.2016 №02-05/40 у зв'язку з перебуванням судді Картере В.І. у відпустці, сформований наступний склад суду для розгляду даної справи: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л., Шевчук С.Р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі №910/4879/15-г (суддя Картавцева Ю.В.) задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (надалі позивач/скаржник/ТОВ "Маркс.Капітал") до Моторного (транспортне) страхового бюро України (надалі відповідач/МТСБ України); за рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 13 050,68 грн. шкоди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 (судді: Руденко М.А., Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В судовому засіданні представник скаржника просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 і направити справу для розгляду до Київського апеляційного господарського суду.

Ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача 13 050, 68 грн., як відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що між ним та ФОП ОСОБА_6 був укладений договір про надання фінансових послуг факторингу №1/12-09/2012 від 12.09.2012, згідно з яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача в порядку п.п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів".

Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги позивача. При цьому, виходив з встановлення ним усіх необхідних умов для відшкодування заявленої до стягнення суми саме відповідачем за рахунок коштів фонду захисту потерпілих на підставі п.п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів".

Апеляційний господарський суд, не погодився із такими висновками місцевого суду, та зазначив про передчасність даного позову, оскільки факт відсутності майнових активів у визнаного банкрутом боржника (ПАТ "Українська екологічна страхова компанія") та неможливість у зв'язку з цим здійснити розрахунок за його зобов'язаннями може підтверджуватися затвердженими ухвалою господарського суду звітом ліквідатора і ліквідаційним балансом, складеним за результатами проведення комплексу дій щодо пошуку, інвентаризації, оцінки майна боржника та задоволення вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної у ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Вищий господарський суд України погоджується із прийнятою у даній справі постановою з огляду на таке.

Як встановив суд апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи 31.08.2012 між ОСОБА_7, як цедентом (первісним кредитором), та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, як цесіонарієм (новим кредитором), був укладений договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, відповідно до якого та на підставі ст.ст. 512-519 ЦК України цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій приймає і зобов'язується оплатити цеденту усі права вимоги за зобов'язаннями, що виникли у клієнта у зв'язку із фактом настання дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8, відповідальність якого застрахована згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05.09.2010, номер полісу ВЕ 4999412 (3), в страховій компанії ЗАТ "Українська екологічна страхова компанія".

Відповідно до п.п. 1.1. та 1.2. вказаного договору цесіонарій займає місце цедента (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеної ДТП, у тому числі, право одержання грошового відшкодування, нанесеного майну цедента, від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ, в передбачених законом випадках.

12.09.2012 між ТОВ "Маркс.Капітал" (позивачем) як фактором та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, як клієнтом, був укладений договір про надання фінансових послуг факторингу №1/12-09/2012, за яким клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта з договору відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування від 12.09.2012.

Відповідно до приписів п. 1.4. вказаного договору, зобов'язаною особою визнаною винною у скоєнні ДТП є ОСОБА_8 (пп. 1.1.17); страховою компанією є ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія" (пп. 1.4.34), Моторно (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (пп. 1.4.35).

Як вбачається із матеріалів, ухвалою господарського суду м. Києва від 17.09.2012 порушене провадження у справі №5011-46/12625-2012 про банкрутство ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2013 у справі № 5011-46/12625-2012 ТОВ "Маркс. Капітал" визнано кредитором ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія" та визнано грошові вимоги ТОВ "Марк.Капітал", зокрема, за договором факторингу №1/12-09/2012 в сумі 13 050,68 грн.

Постановою господарського суду міста Києва від 11.11.2013 у справі №5011-46/12625-2012 ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено арбітражного керуючого.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутством є визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Наслідки визнання боржника банкрутом визначено ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п.п. 2 та 9 ч. 1 якої зокрема передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав, а виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених розділом третім вказаного Закону ("Ліквідаційна процедура").

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" задоволення вимог кредиторів боржника забезпечує ліквідатор у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження:

- приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження;

- виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

- проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута;

- пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;

- вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

- продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого, зокрема, додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Правовий аналіз вказаних вимог Закону свідчить про те, що факт відсутності майнових активів у визнаного банкрутом боржника, та неможливість у зв'яжу із цим здійснити розрахунок за його зобов'язаннями, підтверджується ухвалою господарського суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу, складеними за результатами закінчення ліквідаційної процедури боржника (здійснення комплексу дій щодо пошуку, інвентаризації, оцінки , продажу, майна боржника та задоволення вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної у ст. 45 вказаного Закону).

Згідно з пунктом "ґ" статті 41.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскільки у справі про банкрутство ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія" судом не затверджувався звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс, з яких би вбачалося, що у боржника відсутні активи для розрахунку із кредиторами за зобов'язаннями, а тому, звернення ТОВ "Маркс.Капітал" із даним позовом до МТСБУ в порядку п."ґ" статті 41.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" про стягнення грошових коштів, є передчасним.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення місцевого господарського суду, яким наведені вище норми не були враховані, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції положень Законів України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є безпідставними, оскільки зводяться до довільного тлумачення скаржником норм вказаних законодавчих актів.

Стосовно посилань скаржника на обставини справи, які не були нібито враховані судом апеляційної інстанції, як то: пояснення відповідача, який є головою комітету кредиторів у справі про банкрутство ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія", лист ліквідатора ПрАТ "Українська екологічна страхова компанія" від 08.05.2015, тощо, колегія суддів зазначає, що відповідно до меж перегляду справи у суді касаційної інстанції, встановлених у ст. 1117 ГПК України, останній не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Суд апеляційної інстанції використав у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом та правомірно відмовив у задоволенні позову, а відтак, відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України