Постанова ВГСУ від 27.01.2016 року у справі №910/20329/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 910/20329/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015у справі№ 910/20329/15 господарського суду міста Києваза позовомУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава ВолодимировичадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс"про стягнення 4 285 369,85 доларів США в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Таболін О.С., - відповідача Бакулін О.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" про стягнення 4 285 369,85 доларів США заборгованості за договором кредитної лінії №ВКЛ-2009866/1 від 14.12.2012, яка складає: 4 000 000,00 доларів США - заборгованість по тілу кредиту, 285 369,85 грн. - заборгованість по відсоткам, 782 546,32 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків та штраф у розмірі 1 3028 480,40 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2015 у справі № 910/20329/15 провадження у справі зупинено до вирішення справи № 826/13676/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого повідомленням № 3269 від 12.06.2015.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 у справі № 910/20329/15 вказану ухвалу скасовано, а матеріали справи повернуто до господарського суду міста Києва для розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс", не погоджуючись із прийнятою у даній справі постановою суду апеляційної інстанції, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі .

У судовому засіданні позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, у якому він просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі № 910/20329/15 є вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2009866/1 від 14.12.2012, яка обґрунтована неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що в якості забезпечення виконання відповідачем умов кредитного договору між сторонами було укладено договір застави майнових прав №ВКЛ-2009866/1/S-2 від 30.12.2014, предметом якого є майнові права на отримання грошових сум у повному обсязі, право на отримання сум за депозитними вкладами за укладеними між сторонами договорами банківських вкладів №Д-2005468/01/2109 від 25.12.2014, №Д-25468/01/1086 від 30.11.2012, №Д2010036/01/1090 від 03.12.2012, №Д-2010036/01/2110 від 25.12.2014, №Д-2005037/01/2107 від 25.12.2014.

Як стверджує відповідач, з метою реалізації майнових прав, що є предметом застави за договором застави майнових прав №ВКЛ-2009866/1/S-2 від 30.12.2014, між сторонами були укладені договори відступлення права вимоги по наведених вище депозитних договорах. В подальшому, 19.02.2015 сторонами укладено договір про розірвання кредитного договору та договори про розірвання відповідних депозитних договорів, відповідно до яких заборгованість відповідача по кредитному договору погашається за рахунок депозитних договорів, право вимоги за якими були предметом застави за договором застави майнових прав №ВКЛ-2009866/1/S-2 від 30.12.2014.

Отже, фактично доводи відповідача зводяться до того, що сума заборгованості за кредитним договором, яка заявлена до стягнення в межах даної справи, відсутня у зв'язку із погашенням такої заборгованості за рахунок предмета застави за договором застави майнових прав №ВКЛ-2009866/1/S-2 від 30.12.2014.

В свою чергу позивач зазначив, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в порядку ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" повідомлено ТОВ "Нафтогаз-Альянс" про нікчемність договору застави майнових прав №ВКЛ-2009866/1/S-2 від 30.12.2014 року листом за вих.№3269 від 12.06.2015 року.

Під час розгляду справи, місцевим господарським судом встановлено, що в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва знаходиться справа №826/13676/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - ПАТ "Дельта Банк", в рамках якої оскаржується правомірність рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оформленого повідомленням №3269 від 12.06.2015 року, про визнання договору застави майнових прав №ВКЛ-2009866/1/S-2 від 30.12.2014 року нікчемним.

Зупиняючи провадження у справі № 910/20329/15 до вирішення справи № 826/13676/15, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку справи є пов'язаними.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав, котрі б свідчили про неможливість розгляду даної справи № 910/20329/15 до вирішення справи № 826/13676/15.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з вказаними висновками апеляційного господарського суду, враховуючи наступне.

Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Як роз'яснено у п. 2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК України може з урахуванням обставин конкретної справи бути підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, зупинення провадження у справі про стягнення заборгованості по кредитному договору відсотків, пені та штрафу до вирішення справи, предметом якої є оскарження рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо визнання договору застави майнових прав №ВКЛ-2009866/1/S-2 від 30.12.2014 нікчемним, що оформлене повідомленням №3269 від 12.06.2015, є правом, а не обов'язком суду, і вирішуючи питання про зупинення або про відмову у зупиненні провадження у справі суд має враховувати обставини конкретної справи.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, що розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Однак, місцевим господарським судом чітко не визначено, з'ясування яких-саме обставин у ході розгляду справи № 826/13676/15 унеможливлює розгляд заявлених позовних вимог у даній справі, та яким чином встановлені в іншій справі обставини впливають на оцінку доказів, котрими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи із предмету та підстав позову.

Крім того, відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 якщо сторона посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Належна правова оцінка наслідків нікчемності правочинів, застосованим уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ "Дельта Банк", може надаватися судом першої інстанції під час розгляду даної справи однак, однак місцевим господарським судом не вчинялися дії для з'ясування вказаних вище обставин.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо наявності підстав для скасування ухвали місцевого господарського суду про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 826/13676/15.

Враховуючи зазначене постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 у справі № 910/20329/15 є правомірною та обґрунтованою.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України