ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 910/17113/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Сибіги О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.11.2015у справіГосподарського суду міста Києваза позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна"до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"провідшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 30 367,24 грнв судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Більчук О.О. (дов. від 15.01.16 № 46/16),

відповідача: Боронило І.М. (дов. від 31.12.15 №19),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 03.09.2015 господарського суду м. Києва позов задоволено, з ПАТ "Страхова компанія "Нова" на користь ПАТ "Страхова компанія "Саламандра Україна" стягнуто 30367, 24 грн. шкоди в порядку регресу та 1827,00 грн. судового збору.

Постановою від 17.11.2015 Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПАТ "Страхова компанія "Нова" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким і позові відмовити.

Позивач подав до Вищого господарського суду України заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 29.01.2014 року № 9654, укладеного між ПАТ "Страхова компанія "Саламандра - Україна" та ПАТ "Концерн Стирол", було застраховано належний останньому транспортний засіб "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

18.05.2014 по вул. Елеваторній, Мотель у м. Донецьку відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю зазначеного вище транспортного засобу "Тойота" під керуванням гр. ОСОБА_6, та транспортного засобу "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_7, що підтверджується Відомостями №9388546 про дорожньо - транспортну пригоду, у яких вказано, що ДТП сталась внаслідок порушення останнім правил маневрування п.16.11 Правил дорожнього руху. За фактом правопорушень складено адміністративний протокол АВ2№938296 за ст. 124 КУпАП.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно експертного дослідження №04-01/06 від 04.06.2014 року, складеного фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 32677, 52 грн.

Відповідно до Страхового акту № 8531.05.14 від 11.06.2014 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 30367, 24 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1367 від 11.06.2014 року.

В свою чергу, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована у ПАТ "Страхова компанія "Нова" на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6748453, розмір франшизи 00 гривень 00 копійок.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення ПАТ "Страхова компанія "Саламандра-Україна" з позовом у даній справі.

Аналіз положень ст.ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана потерпілому неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала та правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках.

Згідно ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При цьому особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судами встановлено, що ДТП за участю транспортного засобу "Тойота" під керуванням гр. ОСОБА_6 та транспортного засобу "ВАЗ" під керуванням гр. ОСОБА_7 сталась внаслідок порушення останнім правил маневрування п.16.11 Правил дорожнього руху.

При цьому відсутність в матеріалах справи судового рішення, яким би названий вище громадянин був би притягнутий до відповідальності за скоєння ДТП не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки в силу приписів ст. 35 ГПК України таке рішення є обов'язковим для суду, проте, не єдиним доказом наявності вини заподіювача шкоди.

До того ж, як вірно зауважено судами, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи, незалежно від того, чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.

Відповідно до ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Статтею 1191 ЦК України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В той же час, Законом України "Про страхування" та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу, а відтак судами обґрунтовано взято до уваги платіжне доручення в якості підтвердження виплати суми страхового відшкодування страхувальнику.

З врахуванням зазначеного вище, визначених Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6748453 розмірів лімітів відповідальності та франшизи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 30367,24 грн., а відтак судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 17.11.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/17113/15 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.