ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 910/1681/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Владимиренко С.В.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу ОСОБА_4

на рішення господарського суду міста Києва

від 22.06.2015 року

та постанову Київського апеляційного господарського

суду від 06.10.2015 року

у справі № 910/1681/15-г

господарського суду міста Києва

за позовом ОСОБА_4

до ОСОБА_5

за участю третіх осіб, які

не заявляють самостійних

вимог на предмет спору на

стороні відповідача 1. ОСОБА_6,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло"

про визнання договору удаваним

за участю представників:

позивача - ОСОБА_7

відповідача - не з'явились

третіх осіб - 1) ОСОБА_8,

2) не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

В січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_5 про визнання договору удаваним та переведення прав та обов'язків покупця.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2015 року порушено провадження у справі № 910/1681/15-г та на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло".

06.04.2015 року позивачем подано до господарського суду міста Києва заяву про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до якої позивач просив суд визнати удаваним договір дарування частки в розмірі 36% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло", укладений 30.01.2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, застосувавши до даного договору дарування положення законодавства України, що регулюють правовідносини за договорами купівлі-продажу.

Рішенням господарського суду міста Києва 22.06.2015 року (судді: Стасюк С.В., Князьков В.В., Ярмак О.М.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 року (судді: Пашкіна С.А., Баранець О.М., Калатай Н.Ф.) у позові ОСОБА_4 відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.01.2014 року між ОСОБА_5 (дарувальник) та ОСОБА_6 (обдаровуваний) укладено договір дарування.

Відповідно до п. 1.1. дарувальник безоплатно передає обдаровуваному у власність, а обдаровуваний приймає у власність частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло" вартістю 720 000 (сімсот двадцять тисяч) грн. 00 коп., що складає 36% (тридцять шість відсотків) статутного капіталу товариства.

Згідно з п. 1.2. договору частка в статутному капіталі товариства, що дарується за цим договором, є повністю оплаченою дарувальником і належить йому на підставі статуту товариства.

Відповідно до п. 1.4. договору сторони погодили, що право власності обдаровуваного на частку у статутному капіталі товариства, що дарується за цим договором, виникає з моменту укладення і підписання сторонами даного договору.

Пунктом 1.5. договору передбачено, що на укладення цього договору надана згода дружини дарувальника та дружини обдаровуваного, викладена у розділі 2 цього договору.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірний договір дарування від 30.01.2014 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, за своєю природою є договором купівлі-продажу, у зв'язку з чим такий договір є удаваним.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій вказали на відсутність правових підстав для задоволення позову та, спростовуючи доводи позивача про те, що договір дарування від 30.01.2014 року є за своєю природою договором купівлі-продажу, виходили з наступного.

Згідно зі ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 717 Цивільного кодексу України визначено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Договір дарування є реальним, завжди безоплатним, одностороннім. Разом з тим, даний договір не позбавлений ознаки двосторонньої угоди, оскільки для його укладення необхідно волевиявлення на прийняття дару від обдарованої особи.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі - продажу є оплатним, двостороннім та консенсуальним.

При цьому вартість відчужуваного майна сплачується продавцеві лише у грошовому вираженні, тому істотною умовою договору є ціна, визначена сторонами шляхом обопільної згоди.

Враховуючи відмінність між договорами купівлі-продажу та дарування, яка полягає в платності за одержане майно, в той час як предметом спірної угоди, як встановлено судами, є частка в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Світло", вартістю 720 000 (сімсот двадцять тисяч) грн. 00 коп., що складає 36 % (тридцять шість відсотків) статутного капіталу товариства (тобто майно містить індивідуальні ознаки), яку відповідно до п. 1.1. договору дарувальник безоплатно передав обдарованому у власність, а обдаровуваний відповідно її прийняв, господарські суди прийшли до обгрунтованого висновку про відмову в позові, оскільки в угоді відсутня істотна умова договору купівлі-продажу - оплата товару грошима, що є обов'язковою ознакою договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що позивачем, на підтвердження своїх доводів, не надано належних та допустимих доказів щодо встановлення обов'язку ОСОБА_6 вчинити по відношенню до відповідача будь-яких дій майнового чи немайнового характеру.

Крім того, судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що отримання при укладенні спірного договору дарування згоди дружини відповідача та дружини третьої особи-1 на отримання в дар майна, ніяким чином не свідчить про оплатність договору дарування.

Відтак, за результатами дослідження оспорюваного позивачем договору на предмет відповідності його умов нормам цивільного законодавства, що регулюють правовідношення, пов'язані з таким видом договорів, суди попередніх інстанцій обгрунтовано встановили, що договір вчинений з дотриманням відповідних норм законодавства і матеріали справи не містять фактичних даних стосовно невідповідності його вимогам чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України, зводяться до довільного тлумачення норм законодавства та не спростовують законних і обгрунтованих висновків місцевого й апеляційного господарських судів.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 року у справі № 910/1681/15-г залишити без змін.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіС.В. Владимиренко С.С. Самусенко