ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 910/16376/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Нєсвєтова Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 року у справі № 910/16376/15 за позовом державного підприємства "Українські спеціальні системи" до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 71 717,20 грн., пені в сумі 23 048,08 грн., 3% річних в сумі 6 251,52 грн. та 54 283,94 грн. інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати виконаних робіт за державним контрактом від 16.09.2008 року № 313/3/08/1/01.194/08/УС.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2015 року позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 71 717,20 грн. заборгованості, 54 283,94 грн. інфляційних сум та 6 251,52 грн. 3 % річних.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 року (судді Мальченко А.О., Суховий В.Г., Жук Г.А.) у відновленні пропущеного строку подання апеляційної скарги Міністерству оборони України на рішення суду першої інстанції відмовлено та зазначену апеляційну скаргу повернуто без розгляду.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, і тому просить прийняту ним ухвалу скасувати та справу передати на розгляд до апеляційного господарського суду.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняту в ній судову ухвалу, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, яка містила клопотання про відновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, 02.11.2015 року. Зазначене клопотання мотивоване тим, що відповідач зміг отримати оскаржене рішення лише 22.10.2015 року у зв'язку з порушенням судом першої інстанції строку складання повного тексту рішення, та перебуванням представника відповідача у відпустці в період з 21.09.2015 року по 22.10.2015 року.

Апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про поновлення строку на подання апеляційної скарги виходив з того, що скаржником не наведено поважних причин пропуску такого строку.

Проте, з висновком апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні клопотання відповідача та повернення апеляційної скарги без розгляду погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Частинами 2 та 4 ст. 85 ГПК України передбачено, що в разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення господарський суд повідомляє, коли буде складено повне рішення; повне рішення повинно бути складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

За вимогами ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Як вбачається з матеріалів справи, що вступну та резолютивну частини рішення місцевим господарським судом оголошено 09.09.2015 року, повний текст рішення складено 21.09.2015 року, тобто з порушенням встановленого ч. 4 ст. 85 ГПК України строку, копію якого представник відповідача отримав під розписку 22.10.2015 року.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Право апеляційного оскарження рішення місцевого господарського суду, що не набрало законної сили, передбачено ст.ст. 22, 91 ГПК України. Необхідною умовою здійснення стороною цього права є її обізнаність зі змістом оскаржуваного судового рішення, що дає можливість стороні викласти свої вимоги та обґрунтувати їх.

В порушення вимог, передбачених ч. 4 ст. 85 ГПК України, повний текст рішення був підписаний лише 21.09.2015 року та вручений представнику відповідача 22.10.2015 року, тобто після закінчення встановленого для апеляційного оскарження рішення строку.

На вказане порушення вимог чинного процесуального законодавства, допущене місцевим судом, апеляційний господарський суд уваги не звернув, а також, посилаючись на норми ст. 53 ГПК України, не врахував, що цей Кодекс не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи.

Залишивши поза увагою наведене, апеляційний господарський суд оскаржуваною ухвалою фактично обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України.

Таким чином, ухвалу суду апеляційної інстанції не можна визнати законною й обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до апеляційного господарського суду.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 року скасувати, і справу № 910/16376/15 передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.Черкащенко

Судді І.Вовк

Н.Нєсвєтова